Сьогодні Андрієвському уже 26 й називати його молодим та перспективним язик не повернеться. Футболіст перебуває у розквіті сил, але грає дуже мало. Цього сезону не набереться й десяти виходів Олександра в основному складі у чемпіонаті, що добре лягає в канву попередніх «динамівських» років Андрієвського: у сезоні 2019/20 він п'ять разів вийшов в основному складів «Динамо» у чемпіонаті, у сезоні 2018/19 – вісім разів. А найбільше грав, коли захищав кольори «Чорноморця».
Шкодувати Андрієвського не варто. Він сам господар своєї долі. В одному з нещодавніх інтерв'ю гравець, відповідаючи на запитання, сказав, що краще сидіти на лавці й отримувати три мільйони доларів на рік, аніж грати постійно за одну тисячу в місяць. Прикро інше: за збігом тих чи інших обставин Андрієвський не розкриває сповна свого таланту не лише для клубу, але й для збірної України (за всю кар'єру відіграв лише тринадцять хвилин у футболці головної команди країни).
Шкода, бо грати Андрієвський уміє. Про нього чимало позитивних відгуків з-за футбольних куліс. Знавці кажуть, що футболістів з настільки добре поставленим ударом, як в Андрієвського, в Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки. Спеціалісти відзначають його розуміння гри, бачення поля, вміння читати. Але слова не сприймаються серйозно, коли немає наочного підтвердження.
Матчі проти аутсайдерів також не переконують. Торік восени він відфеєрив у поєдинку з «Минаєм», ще раніше був корисним у матчах з «Маріуполем» та «Дніпром-1». Непогано зіграв у Лізі чемпіонів проти «Барселони», але «Динамо» тоді програло, тож похвала була стриманою. І ось нарешті його бенефіс. Олександр Андрієвський зробив вагомий вклад у перемогу «Динамо» над «Шахтарем».
Футболіст повинен подякувати Мірчі Луческу за довіру. Відсутність Сидорчука тренер вирішив компенсувати не прямолінійно (точкова заміна за позицією), а радикально, змінивши усю центральну вісь. Трохи вище працював Віталій Буяльський, а ось Андрієвський з Шепелєвим діяли на благо команди в глибині поля.
Заробив пенальті, небезпечно виконував штрафний удар, уміло переводив гру з центру на фланги, де постійно відкривалися активні де Пена та Караваєв, забезпечував грамотний вихід з оборони в атаку, допомагав «Динамо» без паніки контролювати м'яч, залишаючи суперника без найменших шансів на гостроту. Немає впевненості, що з Сидорчуком у складі було б краще.
Немає впевненості також у тому, що статус Андрієвського після цього матчу зміниться. Тисячу прикладів показують, що одного лише таланту для успішної кар'єри мало. Андрієвському потрібно грати якомога більше. В іншому випадку він так і залишиться актором другого плану.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
