«З 1994 по 1998 рік кар’єра набирала обертів. Я продовжував грати за «Динамо». Дебютував у Лізі Чемпіонів, згодом - у складі збірної України з футболу. Почав отримувати публічне визнання і здобувати все нові та нові регалії.
А потім настав 1999 рік. Доленосний матч зі Словенією, в якому наша збірна боролась за вихід до чемпіонату Європи з футболу 2000 року. Боролась, але програла з рахунком 2:1. Зокрема, через допущену мною помилку. Помилку, яка буквально включила ефект доміно в моєму житті, негативно вплинувши на моє спортивне й особисте життя. Тоді на мене зійшла лавина негативу. З тих чи інших кутів доносились плітки, що мені час «вішати бутси на цвях» і закінчувати професійну кар’єру.
Більшість вболівальників були проти мене налаштовані категорично. З журналістами спілкування я звів нанівець. Тільки важка робота над собою мала тоді сенс. Я почав нарощувати м’язи - і спортивні, і ментальні. Потрібно було розібратись в причинах і наслідках. А також чесно відповісти собі на питання «Як я хочу жити далі?».
Здатись? Тоді в історію я б ввійшов як голкіпер, якого запам’ятають за цією прикрою поразкою. Працювати далі дужче та краще? Тоді є шанс довести всім, що то був злий жарт долі та випадковість, від якої ніхто не застрахований. Я обрав другий сценарій. Не знав, чи вийде в мене знову вибитись в лігу топ-гравців і здобути нові, більш суттєві перемоги. Але мав спробувати.
Тож, почав усе з початку. Читав. Аналізував. Тренувався. І зрозумів - допоки я стоятиму обличчям до свого минулого, то стоятиму спиною й до власного майбутнього. Треба прийняти цей поворотний момент і працювати далі», - сказав Шовковський.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
