Іван Яремчук: «Наполегливо йшли до своєї мети та нікого не боялися»

Динамо Київ 2 Травня, 11:26 458
Іван Яремчук: «Наполегливо йшли до своєї мети та нікого не боялися»
​Цього дня 35 років тому в легендарному фіналі Кубка Кубків, що проходив на стадіоні «Стад Жерлан» у Ліоні, «Динамо» розгромило мадридський «Атлетико» з рахунком 3:0 та виграло єврокубок.

Про той матч згадуємо разом із його учасником Іваном Яремчуком. До речі, його самовладання напередодні фіналу в Ліоні свого часу вразило навіть Валерія Лобановського, який відзначав: «Щаслива людина Ваня Яремчук, у нього немов немає нервів. Увійшовши у вагон і поставивши сумку, він сказав, ні до кого не звертаючись, а так, узагалі: «Яка різниця, кого обігравати? Мадрид так Мадрид»… Потім додав, виглянувши на перон: «Ох і натовп тут збереться 5-го вранці!» Івану дійсно все одно, проти кого грати, будь то «Нива» (Вінниця) чи московський «Спартак», збірна Аргентини чи «Атлетико», нехай навіть збірна Марсу…».

- Іване Івановичу, що вам запам'яталося з фіналу в Ліоні?

- Стільки років минуло… Я не пам’ятаю, що було вчора, а ви хочете, щоб я згадав події 35-річної давнини (посміхається). Подробиць розказати не зможу, пам’ятаю, що дуже раділи. Але у цей час вибухнув Чорнобиль, тож враження залишилися двоякі – було радісно від перемоги і сумно від того, що відбувалося в Україні, хоча ми до кінця не усвідомлювали, що сталося. А що стосується матчу, звісно, було приємно виграти Кубок.

Ще запам’яталися індивідуальні бесіди з Валерієм Лобановським. Зайшов до нього в номер, він запитує: «Як самопочуття, здоров'я, як спалося? Будеш «рвати» свій фланг як завжди?» Я відповів, що буду старатися. Так і вийшло, ми не підвели ні нашого тренера, ні вболівальників.

- Як святкували перемогу? Чи дозволили собі випити шампанського?

- Я після матчу потрапив на допінг-контроль, тому почав із пива, якого довелося випити вдосталь (посміхається). А на банкеті, присвяченому перемозі, пили шампанське, яке налили в кубок і пустили по колу.

- Чи очікували, що переможете у фіналі з таким великим рахунком?

- Ми із самого початку почувалися впевнено, вдавалася і гра, і результат був хорошим. Наполегливо йшли до своєї мети, нікого не боялися. Усі молоді хлопці, багато хто з нас уперше брав участь у турнірі такого високого рівня. Поступово дійшли до фіналу, а у фіналі лише залишалося добре зробити свою справу, довести почате до кінця, ось і все.

- Чи правда, що наприкінці поєдинку вам аплодував увесь «Стад Жерлан» у Ліоні?

- Так, глядачі відверто нам симпатизували, адже ми забили такі красиві м’ячі! І гру показали чудову, і голи вийшли прекрасними, особливо той легендарний, коли ми закружляли іспанців віялом, Рац - Бєланов - Євтушенко і Блохін. А публіка підтримувала красивий футбол, тому вони і вболівали за нас. Емоції були дуже радісними.

- Враховуючи вибух Чорнобиля, чи переживали за близьких, які залишилися в Києві?

- На той момент ми ще не знали, наскільки все серйозно. Адже ніхто у цьому досконало не розбирався. Лише пізніше пояснили, що до чого. Добре, що основна хвиля пішла не на Київ, а далі, в інший бік.

- Як вас зустрічали після повернення додому с Кубком?

- Зустрічали з оркестром, зібралося багато вболівальників, члени уряду, представники від Щербицького, який сам дуже любив футбол та підтримував «Динамо», допомагав Лобановському. Тож увага до нас була прикута значна. Того ж року мені дали двокімнатну квартиру. Хоча спочатку як холостяку пропонували однокімнатну. На що я відповів, що хочу маму перевести до Києва. Мабуть, мене почули, тому отримав таки двокімнатну.

photo-2021-05-02-09-49-50

- На вашу думку, чи достатньо нинішнє покоління динамівців цікавиться історією клубу?

- Зараз зовсім інший час. Тоді люди жили спортом, футболом, своєю професією. Не було комп’ютерів, сучасних технологій, як зараз. Та й загалом люди стали жорстокішими, життя не складається, грошей не вистачає. А в мій час усі жили більш-менш рівно, у достатку, пенсіонерам усього вистачало, ще й на книжку гроші відкладали. Тепер же люди бідні, невдоволені та озлоблені.

Чемпіонат СРСР теж був сильним, у ньому виступали хороші команди, була напружена боротьба, заруба. Хіба можна порівняти з тим, що у нашому футболі зараз?

- Чи слідкуєте за виступами нинішнього «Динамо»? Чи дивитеся матчі?

- Так, постійно ходжу на матчі, але порівнювати той час і нинішній немає сенсу, адже різниця величезна. До початку війни, у 2012-му році, у нас здорово проходив чемпіонат Європи з топ-командами, веселими, життєрадісними емоціями, у чемпіонаті були сильні команди, окрім «Динамо» та «Шахтаря» – «Металіст», «Дніпро», «Карпати», «Чорноморець». Зараз дуже не вистачає матчів такого рівня. І вболівальники розділилися на два табори – тих, хто любить футбол і відданий своїй команді, і тих, хто просто приходить на стадіон, щоб покричати та попіаритися.

Ще хочу привітати «Динамо» з достроковою перемогою в чемпіонаті та здобуттям золотих медалей, це чудове завершення сезону. Також бажаю команді завоювати Кубок України.