Провал «Минаю», невиправдані амбіції Гельзіна, хайп «Руху». Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону

Футбол України 12 Травня, 20:34 180
Провал «Минаю», невиправдані амбіції Гельзіна, хайп «Руху». Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону
Поговоримо про п'ять найгірших колективів минулого чемпіонату України.

Проєкт «Минаю» повністю провалився

Проєкт «Минаю» повністю провалився. І суть тут не лише у вильоті до Першої ліги. Можна взяти до уваги хоча б одне з останніх інтерв'ю спортивного директора Михайла Кополовця: “У мене клубок у горлі – складно говорити, тому що погано себе почуваю, дуже важко. Команда, яку любила вся область - дорослі, діти, мала багато уболівальників по Україні - безславно, ганебно вилетіла. Дуже сумно».

«Команда, яку любила вся область», «футбольний символ Закарпаття», «закарпатський «Атлетік» тощо – такими епітетами «Минай» наділяли впродовж кількох останніх років, роблячи акцент на тому, що клуб та команда з невеличкого селища під Ужгородом повинні відновити славні футбольні традиції краю. І ось амбіції досягли піку: вихід до УПЛ з місцевим тренером, улюбленець місцевої публіки як спортивний директор, що не повісив бутси на цвях, політична еліта краю серед шанувальників клубу і так далі. Залишалося всього нічого – затриматися у Прем'єр-лізі на довше, аніж один сезон.

Враховуючи те, з якого горнила у Першій лізі «Минай» вийшов переможцем, завдання видавалося цілком реальним для виконання. Серед конкурентів ходили «Рух» та «Інгулець», яких закарпатці випереджали на нижчому щаблі, «Львів» та «Олімпік» лихоманило впродовж цілого сезону, а вилітала всього-на-всього одна команда. Скидалося на те, що важче вилетіти з еліти, аніж утриматись в ній за таких умов…

Провал Минаю, невиправдані амбіції Гельзіна, хайп Руху. Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону - изображение 1

Але все пішло не так з самого початку: «Минай», для якого енергія вболівальників – не порожній звук, залишився без підтримки глядачів через пандемію. Впродовж сезону не вдалося привезти до Закарпаття ні «Динамо», ні «Шахтар», хоча клуб, на відміну від деяких інших, не був безхатченком. Тренер, який для гравців був «своїм хлопцем», втратив контроль над процесами в колективі, відомі «приїжджі» імена підвищили рівень впізнаваності бренду, але не допомагали на полі, місцеві футболісти майже не отримували шансів. Єдиною світлою плямою в контексті «Минаю» став бомбардирський прорив Анатолія Нурієва.

Не дивно, що «підсанкційний» президент клубу втратив бажання розвивати футбол. Він з самого початку не був по вуха занурений у процес, довірившись оточенню. А тепер ще й страх арешту (приклад Медведчука показує, що справа може піти далі санкцій) змушує вирішувати важливіші за футбол проблеми. Тож клуб ризикує залишити по собі дуже погане останнє враження: керівництво, що асоціюється з контрабандними оборудками, та смутні букмекерські справи. Ігор Семйон

«Олімпік» продовжує страждати через невиправдані амбіції президента

1825 року вперше була опублікована чудова комедія Олександра Грибоєдова «Горе від розуму». Минуло 196 років і українські глядачі спостерігали рімейк цієї роботи. Назвемо його так - «Горе від амбіцій». Причому дивних амбіцій, абсолютно нічим не підкріплених. Головний герой цього опусу - президент «Олімпіка» Владислав Гельзін.

Сюжет твору простий. Після непоганої першої половини сезону, коли «Олімпік» по ділу йшов у середині таблиці і тихенько думав про єврокубкову зону, Владиславу Григоровичу захотілося більшого. Дві поразки взимку (не дворовим командам, а «Динамо» і «Дніпру-1), змусили Гельзіна відправити у відставку Климовського, який, як відзначав багато хто, зі своєю роботою справлявся, а на його місце був покликаний Юрій Калітвінцев. Очікування президента - боротьба за єврокубкову зону, перемоги і хороша гра. Сувора реальність - одна вікторія у другому колі і 11 поразок.

Провал Минаю, невиправдані амбіції Гельзіна, хайп Руху. Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону - изображение 2

Виникає питання, а в який момент Владислав Гельзін увірував в те, що «Олімпіку» під силу боротися на рівних з «Колосом», «Ворсклою», «Десною», «Олександрією» та іншими? Після продажу взимку найкращого бомбардира, який забив вісім голів? Або ж після дивних трансферів, коли команду стали поповнювати незрозумілі персонажі? А може ставка була зроблена на тренерський геній Яя Туре, який за останні чотири місяці попрацював у тренерському штабі трьох різних наставників? Погодьтеся, забагато питань набігло. Шкода, що ніяких відповідей не передбачається.

Підсумок усього цього дуже простий. Єврокубкові мрії змінилися боротьбою за виживання, Юрій Калітвінцев клуб покинув, а розбиратися з усім буде змушений старий знайомий Владислава Гельзіна - Роман Санжар. Завдання перед Романом Миколайовичем те ж - потрапляння до єврокубків. З огляду на те, що у дев'яти футболістів донеччан влітку закінчується контракт, Санжару хочеться побажати удачі. Тепер він знову персонаж дивного світу президента «Олімпіка». Георгій Грошев

«Інгульцю» пора відмовлятися від глибоко оборонної моделі. І відхід Січінави може цьому зарадити

«Інгулець» протягом усього сезону виглядав одним із найскромніших клубів еліти. Найгучнішою новиною навколо клубу, мабуть, став вибух гранати в приміщенні, де знаходився президент «козаків» Олександр Поворознюк. Плюс самі інтерв'ю Поворознюка, які завжди збирали аудиторію через, скажімо так, своєрідну подачу.

Але перейдемо до футболу. Грати від оборони для новачка або аутсайдера - не соромно. Це найпростіший спосіб добути результат. Так полюбляють говорити багато тренерів: якщо біля своїх воріт все добре, то вже дихати легше. Саме так діяв «Інгулець». Поряд з «Рухом» петрівці за весь чемпіонат пропустили менше всіх серед нижньої шістки УПЛ. І клуб завдання виконав, зберігши за собою місце в Прем'єр-лізі на другий сезон. Але що далі?

Провал Минаю, невиправдані амбіції Гельзіна, хайп Руху. Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону - изображение 3

А далі петрівцям потрібно модернізувати свою філософію. У сусідньому стовпці з показниками пропущених є ще одна дуже цікава цифра: кількість забитих. Так ось за цим параметром у «Інгульця» другий найгірший показник в лізі. Гірше тільки у «Минаю», якого перевершити було просто нереально. Шість з 24 голів забив Ніка Січінава, який вже повідомив, що під час поточного міжсезоння буде підшукувати собі нову команду.

І знаєте, далеко не факт, що відхід Січінави - це погана новина для «Інгульця». Протягом цього сезону часто ми бачили один вектор атак «козаків»: лонгболл до чухих воріт, Ніка побореться і знайде момент. Він сам створив голи у ворота «Олімпіка», «Ворскли» або «Десни», наприклад. Це відмінний нападник для граючого від оборони «Інгульця». Але що буде, коли команда почне діяти агресивніше? Чи знайдеться місце для такого форварда в новому колективі? Приклад Шахаба, який після відходу з «Олімпіка» поки ще не знайшов себе в «Зорі», дуже показовий.

Процес адаптації для «Інгульця» вже пройшов. Олександр Поворознюк обіцяв влітку трансфери, які допоможуть команді додати в результатах. Можна, звичайно, продовжувати грати на контратаках і проти тепер уже новачків УПЛ-2021. Але це не філософія розвитку. Це завжди тимчасове рішення. Олександр Риженко

Маркевич заслужив продовжити роботу з «Маріуполем»

Минулий сезон «приазовці» почали з новим тренером. Після поразки «Колосу» в фіналі єврокубкового плей-офф, керівництво команди вирішило зробити ставку на молодого Остапа Маркевича, який непогано зарекомендував себе в «Агробізнесі», однак після не зробив нічого виразного в «Чорноморці». За підсумком, влітку 2020-го побоювань щодо нового тренера було куди більше, ніж оптимізму. Все-таки молодий. Все-таки вперше у вищому дивізіоні. Так, син відмінного наставника, але прізвище в футболі не означає нічого, адже на кожного Паоло Мальдіні знайдеться свій Йорді Кройф.

У першому своєму сезоні Маркевич-молодший привів «Маріуполь» до 11-го місця. Чи добре це? З турнірної точки зору - ні. «Приазовці», беручи до уваги поразки «Олександрії», відмінно стартували, обігравши «Дніпро-1», «Зорю», не програвши «Ворсклі», але після цього все полетіло шкереберть. Тоді це списали на важкий графік, адже команда проводила всі матчі на виїзді, але прийшов 2021-й рік і ситуація тільки погіршилася. У «Маріуполя» було вже два насиджених місця (Харків і рідний стадіон), але результати продовжували скакати від середніх до жахливих, і тільки несподіваний розгром «Десни» в останньому турі трохи скрасив загальне враження. Простежувалися явні проблеми - відсутність характеру і невміння переламувати непрості матчі. Діло звичайно молоде, але часом здавалося, що Маркевич просто не знав, як впоратися з подібного роду ситуацією. Команда грала в футбол заради того, щоб грати в футбол. Інші речі їх не особливо хвилювали.

Провал Минаю, невиправдані амбіції Гельзіна, хайп Руху. Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону - изображение 4

Чи були світлі моменти? Так, їх вистачало. «Маріуполь» - наймолодша команда цього сезону УПЛ (середній вік 23,2 роки), в якій Маркевич намагається ставити цікавий футбол - короткий пас, швидкі переходи з оборони до атаки, контратаки і тд. У цьому сезоні класно показав себе Бондаренко, який отримав виклик до національної збірної, нарешті почав забивати Сікан, а українські вболівальники вперше почули прізвище Очеретька. За останніми хлопцем варто стежити вже зараз, якщо ви ще не почали. Крім них, непоганою грою відзначилися Топалов, Чех, Кулаков, і навіть юний Мампасі. Одним словом, молоді хлопці грають, і часом роблять це добре.

Сьогодні було оголошено, що Остап Маркевич продовжив контракт з клубом. Чи справедливо це? Незважаючи на ряд негативних моментів, які можна списати на втому і юний вік гравців, нам здається, що так. На відміну від попередника, молодий тренер прищеплює команді правильний стиль футболу, який радує око. Принаймні, це простежувалося восени. Сам наставник в непростому становищі, адже, розвиваючи вихованців «Шахтаря», він розуміє, що влітку частина з них може піти на підвищення. Але Маркевич мав знати, в який клуб йде і які вимоги перед ним ставляться. Поки обкатка молоді проходить успішно. Георгій Грошев

«Руху» потрібно визначитися, що йому важливіше: хайп або футбол

Ми можемо відразу ж відповісти на питання, яке закладене в заголовку до цієї частини: буде так, як захоче Григорій Козловський. Але давайте розберемося докладніше.

Потрібно не забувати, що з «Миная», «Інгульця» і «Руху» в поточному сезоні попит трохи нижчий, ніж з інших. По-перше, ця трійка тільки минулого літа поповнила склад УПЛ, а по-друге, перерва між сезоном Першої ліги і Прем'єр-лігою була всього десять днів. Тобто фактично у гравців навіть не було можливості видихнути. Однак надолужити згаяне у тріо була можливість навесні. Багато надолужили?

А тепер конкретно до «Руху». Чим вам запам'яталася команда по ходу поточного сезону? З матчів, мабуть, відразу можна згадати тільки вересневу нічию з на той момент чемпіоном країни, «Шахтарем», коли львів'яни показали якийсь неймовірний рівень самовіддачі разом з дисципліною і цілком заслужено зачепилися за один бал. Плюс вже в грудні - заключному поєдинку календарного року - «Рух» раптом згадав, що завершує 2020-й без єдиної перемоги в УПЛ і влаштував справжній гольовий бенкет, розбивши «Дніпро-1» з рахунком 4:1.

Провал Минаю, невиправдані амбіції Гельзіна, хайп Руху. Що говорити про аутсайдерів УПЛ за підсумками сезону - изображение 5

Все інше, що відбувалося навколо клубу протягом останніх дев'яти місяців, суцільний піар.

Григорія Козловського в принципі всі раніше дізналися в контексті футболу, ніж його дітище під назвою «Рух». Немов футбольний клуб потрібен просто для того, щоб розкручувати персону директора Львівської тютюнової фабрики, а не займатися розвитком футболу в регіоні. Хоча будівництвом бази і залученням уваги, яка кружляє навколо цієї події, займалися нітрохи не менше, ніж самим «Рухом». Можливо, вкладення були навіть більші. Але не в цьому суть зараз.

Йдемо далі.

Трансфер Кухаревича до «Андерлехта» - один з найбільших фейлів у історії українського футболу. Мало не в прямому ефірі вели переїзд форварда до Бельгії, коментарі самого Козловського, який зараз рідко з'являється біля камер, фотки з тренувального табору брюссельського гранда. Григорій Петрович говорив, що у нього на столі лежало три пропозиції з Бельгії. А в підсумку «Труа» - помилилися всього лише на 350 км південніше, ніж «Андерлехт». І не один з лідерів ліги Жюпіле, а фаворит французької Ліги 2.

Запрошення Рагнара Сігурдссон відмінно лягло в канву всіх попередніх подій. Клуб навіть зняв промо з приводу такого зоряного придбання. Так. Клуб УПЛ. Зняв промо. Під трансфер. Знаєте, скільки награв один з найбільш травматичних футболістів в історії ісландського футболу за півроку? Один матч. І влітку, за чутками, з ним вже попрощаються.

За всіма цими процесами, схоже, не вистачає часу стежити за тим, що відбувається на полі. Там ж Іван Федик бачить майбутнє футболу в тасуванні складу в кожному матчі. Зіграність? Для слабаків. Найкращі на своїх позиціях? Ні, в команді половина універсалів. Принцип несподіванки в дії: чим більше буде перестановок, тим більше шансів заплутати суперника і виграти матч. Але підсумкове десяте місце показує, що це так не працює.

Можна списати нинішні події навколо «Руху» на молодість команди і на спроби охопити всі сфери відразу: маркетинг по розігріву аудиторії ще за тиждень до матчу, робота на перспективу з будівництвом Академії, вихід до УПЛ головної команди, а також трансфер свого молодого дарування до клубу Західної Європи. Але поки і в Прем'єр-лізі ніяких результатів, і Академія не запущена (хоч набір вже оголошений), і відвідуваність не дуже, і Кухаревич все ще у Львові. Але в чому клуб точно обходить багатьох інших колег по дивізіону - стежити за ним цікаво. Олександр Риженко