Провал? Так. Проблема? Не настільки, як здається
Збірна провалилася. Нас екзаменував суперник, який грає у темпі змагань ветеранів, а мізками аж ніяк не може перевершити навіть такий наш запасний варіант без багатьох лідерів збірної. Утім, це провал більше емоційний. Адже, чи можна настільки вже приречено оцінювати рівень готовності збірної до Євро без незамінних Маліновського із Зінченком, на яких будується вся гра попереду? Найбільше, звісно, пече щоки оця серійна відсутність результату, позаяк його ми вже давно не бачили. Відтак знову мали завищені очікування від банального спарингу, де зібрані люди з дуже різною ігровою формою, яким аж ніяк не потрібно саме тут і зараз видавати максимум.
Гра в елітному дивізіоні Ліги націй надто вже розслабила наших зірок, адже вони забули про всі ці страждання гри першим номером. Ну, а після тріумфів над Іспанією та Швейцарією, нічиєї з Францією крила виросли і почали... заважати. Як не опустилися ми до рівня 99 команди рейтингу ФІФА після сьогоднішньої нічиєї, так і зарано мріяти про стабільні перемоги над топ-збірними після тих коротких спалахів ейфорії. Проти закритих команд ми особливо не вміли грати ні при Лобановському, ні при Блохіні, ні зараз з Шевченком. Можна мучити себе стадіями заперечення, гніву та депресії, але краще відразу перейти до прийняття.
Тому відверто скажіть, чи сталося сьогодні щось унікальне в історії нашої збірної? Бо ми іноді вимагаємо від них, як від чемпіонів світу, а не отримуючи бажаного, миттєво відправляємо в ешелони повних аутсайдерів. У кожній ситуації важливий контекст. Контекст протистояння наших проти Бахрейну – важка битва, де за результат треба страждати. Це, зрештою, команда, яка у відборі ЧС-2022 пропустила лише 1 гол за 5 матчів, вміло засушивши гру проти солідного Ірану. Перемогу не вистраждали, однак приємно було чути слова найкращого серед українців (за версією фанатів) Миколенка: «Коли забили гол, ми з Шапаренком ледве бігли назад. Але були емоції забити і другий м'яч». І ця гідна поваги воля справді була помітною. Коли ноги не несли, вмикався характер.
Той же Шапаренко провів дуже енергозатратний, працьовитий матч, створив багато моментів партнерам, часто завершував і сам. Те саме стосується Миколенка, Марлоса. Довбик і Циганков продуктивно вийшли на заміну. Караваєв і навіть юний дебютант із Шахтаря Судаков також додали гостроти. Команда старалася зламати суперника до останнього. З кожною хвилиною потроху дотискали гостей до необхідної нам кондиції. Це не були якісь 200-відсоткові моменти, але удари і комбінації проходили регулярно. Зокрема, ми частіше заходили і творили моменти суто в межах штрафного, чого дуже не вистачало до перерви.
Шахтар не готовий, Довбик прогресує малими кроками
Для «гірників» це був ніби класичний матч вже минулого сезону. Захисники привозять у простих ситуаціях, під тиском обрізається і Степаненко. Помилки тих же Кривцова і Матвієнка жахають своєю простотою. Бо аж ніяк не скажеш, що суперник вмикав якийсь смертельний пресинг. Марлос же створює море гостроти з нульовим ефектом на виході. То партнери підводять, то й сам не може виконати на колишньому вбивчому рівні. Ситуацію ускладнює відсутність ігрового ритму. Ті ж гравці Динамо були в тонусі змагань трохи довше, тож виглядали цікавіше. Принаймні таке пояснення знайшов Шевченко.
Неоднозначний матч Довбика. Форвард, за яким нібито стежать і Шахтар, і Динамо, знову продемонстрував проблеми з реалізацією. Водночас тричі дуже сподобався при розіграші комбінацій. З Артема поки кращий асистент, ніж бомбардир. Забивати у порожні ворота просто необхідно, якщо хочеш вийти за межі рівня СК Дніпро-1. Водночас зроблений майже з нічого гол, який дозволив уникнути поразки, збільшує шанси заявити про себе на Євро. Довбик проявив себе більш командним гравцем, ніж Бєсєдін, і це досить несподівано. Не виключено, що в очах Шевченка навіть вирвався вперед.
Трубін і Бєсєдін перегорають
Герої сезону показали, що захмарне бажання проявити себе інколи дуже підводить. Воротар Шахтаря, завдяки якому донеччани витягували топові матчі Ліги чемпіонів і пройшли пекельну групу хоча б з 3 місця, нині розгубився. Можливо, почав тиснути психологічний момент, що ось він шанс виграти конкуренцію в Бущана, якого вже раз підмінив. Адже не скажеш, що позиція голкіпера №1 зараз однозначно визначена. З втратою позицій Пятова у Шахтарі з'явилася несподівана конкуренція і в збірній. Ніби й плюс, але воротарське ремесло – справа дуже тонка, тут потрібна психологічна впевненість, відчуття повної довіри тренера.
Жахіття Трубіна почалися з обрізок при виході в атаку від своїх воріт. Не додавали впевненості часті помилки одноклубників, тому не можна звинувачувати в поганій грі ногами одного Анатолія, це була системна річ. Вінцем сумної історії став бездумний вихід з воріт, наслідком якого став халявний пенальті для Бахрейну. Усі топові моменти команди Соузи – наші подарунки. Якась дивовижна нервозність. Технічні огріхи, які не личать гравцям провідних команд України.
Серед динамівців теж знайшлася людина, яка пережила такий матч, що тільки викинути і забути. Бєсєдін занадто вже прагнув стати MVP матчу в рідному Харкові. За роботу в центрі поля та відбираннях – плюс. За підтримку атак – виразніший мінус. Перетягування ковдри на себе, постійні удари з важких позицій, невиправданий егоїзм, коли можна зіграти через вільніших партнерів. Хотів як краще, але вийшло знову стати «улюбленцем» тих вболівальників, які не знають жалю і співчуття. З іншого боку динамівський Артем тільки починає звикати до збірної після тривалої дискваліфікації, а дніпровський провів з нею трохи більше часу. Крім того, партнерство із Зубковим – далеко не те саме, що з Циганковим.
Шевченко знімає напругу і знищувати його рано, або Нам шлях Фоменка чи Луческу?
Коли збірна виходила на попереднє Євро, у 2016 році вона виграла всі 4 товариські матчі. Михайло Фоменко став королем кваліфікації і спарингів, але з тріском провалився на самому Чемпіонаті Європи. У рамках безпосередньої підготовки до нього Україна виграла обидва контрольні поєдинки, забивши 7 голів, а пропустивши 4. А вже у Франції нас чекало прозріння. Пропущені м'ячі залишилися, а забиті десь випарувалися. Для українських футболістів смерті подібно переоцінювати себе. Тому навіть ще кілька невдач у спарингах не стануть вироком.
Усе верифікує офіційна частина. На «прогонах» трапляється чимало фейлів, і з них можна витягнути багатенько користі. Думки Шевченка і гравців дещо розходяться. Збірники відверто засмутилися відсутність результату проти Бахрейну. Головний тренер намагається змінити акценти і полегшити тягарі. Мовляв, усе йде за планом, підсумкові цифри на табло зараз мають нульове значення. Основа основ – підвести під максимально високу фізичну форму, паралельно награючи нові зв'язки і намагаючись створити певну широту складу.
Звісно, не будемо розказувати, що у команди №1 все ідеально. Не варто вкотре і вкотре всує згадувати міфічну структуру Шевченка, яка працює далеко не завжди, і на старті відбору ЧС-2022 підозріло стабільно давала збій навіть з найсильнішими у складі. Але цьогорічний приклад зимових зборів Луческу з Динамо показав, що оцінювати перспективи за результатами і грою у товарняках – даремна затія. Там теж все виглядало дуже і дуже похмуро. Схоже, Шевченко хоче піти цим же шляхом чудесного перетворення в офіційних іграх. Чи вдасться, дізнаємося не раніше 13 червня.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
