Ярмоленко отримав м'яча на фланзі, протягнув його в центр та пробив у дев'ятку. В 90-х би сказали невідпорно пробив.
Всі це бачили та всі пам'ятають. Особливого сенсу нагадувати немає. Ярмоленку теж нібито не треба було нагадувати про себе, всі його знають, всі пам'ятають, що він може. Хоча в цьому випадку було набагато більше часу забути. Не вірити, що він так може.
Ярмоленко - найдосвідченіший гравець команди, це Євро вже третє для нього. І коли люди говорять про досвід, то мають на увазі щось поважне та те, чим потрібно пишатися, розповідати онукам та хейтерам. Проте досвід може бути й таким, про який не хочеться нікому розповідати, про який краще не згадувати. Хоча про який ти пам'ятаєш завжди.
Євро-2012 та Євро-2016 навряд чи ті турніри, які Ярмоленко згадує з теплом. Навпаки, це були невдачі, а 2016-й й взагалі провалом. В одному з інтерв'ю Ярмоленко розповідав про свої переживання після вильоту та пошуків відповідей на дні пляшки.
І ось матч з Нідерландами на ту хвилину: 0:2 та без шансів. Невже попереду новий провал? У Ярмоленка було важких декілька років в клубному футболі - й він хотів грати. Ярмоленко - лідер команди. Цим пояснювали його гру, його якості у той відрізок матчу зокрема. Але це було банальним: «ні, ні, ні я не хочу більше програвати», й не тоді, коли ти тупаєш ніжками та біжиш плакати в подушку, а чоловічою реакцією на те, що ти не хочеш програвати.
Береш м'яча та забиваєш. Тягнеш команду вперед.
Після матчу були слова про те, що Ярмоленко напихав Марлосу після гри, а потім це чомусь вирішили піднести ситуацію у якості конфлікту. Коли це пиханина була конфліктом? Після такої гри Ярмоленко міг з усіма в роздягальні так конфліктувати: Зінченком, Миколенком.
Злий рішучий Ярмоленко - найкраще, що може бути для цієї команди. Тоді він буде нашим Бейлом.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!