Україна виявилася не готова до Євро-2020. Матч з Австрією це довів

Збірна України 22 Червня, 13:12 472
Україна виявилася не готова до Євро-2020. Матч з Австрією це довів
Олексій Сливченко - про третій і, будемо сподіватися, не останній поєдинок «синьо-жовтих» на Євро.

До третього туру групового раунду розіграшу чемпіонату Європи збірна України в цілому підходила на вельми оптимістичних позиціях - для того, щоб гарантовано пройти в плей-офф з другого місця наших в матчі проти Австрії влаштовувало два результати з трьох (перемога та нічия). Суперника, ніби як, нічия також могла влаштувати, тому як з чотирма очками австрійці в такому випадку напевно потрапили б до четвірки кращих третіх команд на груповій стадії турніру, і змогли б пройти в 1/8 фіналу.

Однак Австрія з самого початку дала зрозуміти Шевченку та його підопічним, що грати в піддавки і на результат, який нібито влаштовує всі сторони, не стане. Перш за все, Франко Фода, як ми і припускали напередодні, все-таки пішов на тактичні зміни. Він змінив схему гри, перевівши Давіда Алабу, який дещо начудив у перших двох матчах, на лівий фланг, і залишивши в центрі оборони двох, а не трьох футболістів. Це дозволило австрійцям, які й так були в когорті кращих на Євро-2020 по інтенсивності пресингу і ведення єдиноборств, виглядати ще агресивніше та жорсткіше з точки зору тиску, що чиниться на суперника.

Буквально перші хвилини поєдинку дали зрозуміти, з чим доведеться стикатися Україні. Австрійці агресивно накривали наших, закриваючи їх ледве не в першій третині поля за допомогою активного пресингу. Доходило до того, що Бущан і пара центрбеків Забарний - Матвієнко просто не знали, як далі взаємодіяти з рештою команди при виході з оборони в атаку. Австрія застосовувала високий пресинг, внаслідок чого наші гравці не могли вдаватися до коротких і середніх передач, яких від них чекав тренерський штаб, а змушені були вибивати м'яч вперед в надії, що там комусь вдасться за нього зачепитися. Тим самим, ламалася ледве не вся структура гри «синьо-жовтих», що для Австрії було величезним плюсом.

У перші 15 хвилин збірна Австрії мала солідну перевагу у володінні м'ячем - 60% на 40%, що вилилося в три удари з боку нашого суперника при нулі спроб від самої збірної України. Зламати ситуацію «синьо-жовтим» ніби як вдалося у другій третині першого тайму, коли вже наші мали перевагу щодо володіння (70% на 30%), проте австрійці продовжували активно пресингувати наших, накривати ледве не всі потенційно вільні зони і йти до останнього в боротьбі за кожен м'яч.

Подібна тактика виправдала себе на 20-й хвилині. Руслан Маліновський, на якому буквально повисли кілька опонентів, змушений був розвернутися назад, після чого видав, здавалося б, абсолютно неризикований пас в центр на Зінченка.

Наступні кілька секунд яскраво проілюстрували різницю, яка існувала по ходу всього матчу між збірними України та Австрії, і яка в підсумку позначилася на підсумковому результаті. Хавбек австрійців Грілліч, який знаходився від зони прийому м'яча значно далі, ніж Зінченко, зробив несподіваний ривок, зреагувати на який Олександр в силу якихось причин не встиг.

У підсумку пішло перехоплення з боку Грілліча, й досить швидка контратака на наші ворота, яка завершилася винесенням на кутовий.

Саме з цього кутового австрійці і зуміли награти гол в наші ворота. Забарний, що перебував під колосальним тиском з самого початку гри, упустив Баумгартнера, який в дотик відправив м'яч у сітку наших воріт. Бущан, незважаючи на удар практично по центру, зреагувати належним чином не зумів, так як м'яч був пущений з досить близької відстані... 0:1 - Україна в цілому отримала той результат на старті, на який і награла.

Трохи отямитися від катастрофічного початку матчу українці змогли лише до середини першої 45-хвилинки. Саме тоді кинулося в очі, що створювати небезпеку біля воріт суперника наші можуть виключно після індивідуальних дій. Наприклад, обведення Шапаренка з подальшим ударом на 29-й хвилині принесло чимало головного болю воротареві суперника та всій обороні австрійців, а могло б і зовсім виявитися фатальним, якби Ярмоленко встиг на добивання...

Але взаєморозуміння між нашими гравцями в цьому поєдинку залишало бажати кращого. Караваєв та Ярмоленко на правому фланзі часто буквально дублювали один одного, коли справа доходила до атаки. Яскравий епізод трапився на 41-й хвилині, коли Ярмоленко підхопив м'яч і пішов з ним по «бровці» в надії на забігання партнерів. Андрію дійсно вдалося «зібрати» на собі кількох опонентів і в певний момент розкрити вільну зону, опинившись в якій наші теоретично могли б створити небезпеку біля воріт суперника. Однак Зінченко не поспішав відкриватися й активніше перебудовуватися в центрі, а Караваєв чомусь вирішив ще глибше відходити на фланг, що в підсумку призвело до втрати м'яча з боку Ярмоленка, який так і не дочекався хорошого варіанту для розвитку атаки.

Схожими епізодами був буквально просочений весь перший тайм, коли Україні все-таки вдавалося виходити з-під пресингу австрійців. Але не покидало відчуття, що лідерам нашої команди, немов нема чого доводити нікому навколо. Один лише Ярмоленко, який видав невдалий сезон в «Вест Хемі», звично багато на цьому Євро старався попереду. Зінченко та Маліновський, які, навпаки, були на висоті в клубному сезоні в «Манчестер Сіті» та «Аталанті» відповідно, абсолютно провалили поєдинок, через що Руслан навіть не вийшов на другий тайм, будучи заміненим на Циганкова.

Заміни в перерві теоретично могли змінити нашу гру, й змусити австрійців нервувати куди більше. Але вихід Циганкова глобально нічого не дав, так само як і сам Віктор навряд чи зміг «показати товар обличчям», перебуваючи чи то не в кращих кондиціях, чи то в абсолютній розгубленості на полі.

З якоїсь причини Шевченко так і не наважився кинути в бій Тараса Степаненка. Одному Сидорчуку в опорній зоні було неймовірно складно протидіяти масивній центральній осі збірної Австрії, а підстраховка з боку партнерів залишала бажати кращого. Той таки Шапаренко показав значно меншу активність і якість дій, ніж в попередніх двох матчах на Євро-2020. Якщо успішні дії Миколи проти Нідерландів становили 80% від загальної їх кількості, а проти Північної Македонії - 75%, то в поєдинку з Австрією ця цифра й зовсім опустилася до 64%.

В результаті ми не один раз бачили, як Яремчуку доводилося дуже глибоко відходити в пошуках м'яча, а коли форвард його отримував, то просто не бачив можливостей для розвитку атаки. За 96 хвилин чистого ігрового часу проти Австрії Роман отримав тільки 7 передач від партнерів, хоча за абсолютно такий же відрізок часу в поєдинку проти Нідерландів - 25... Навіть на графіці інтенсивності пасів помітно, наскільки активно задіяний в командній роботі збірної Австрії був центрфорвард Арнаутович і Забітцер, що допомагав йому, та наскільки випав з гри з вини слабкої роботи центра поля наш Яремчук.

Чим темніші лінії між гравцями, тим більше передач між ними відбувалося

Гірше за все, що в другому таймі збірна Австрії зменшила оберти, але наші так і не змогли цим скористатися. Наприклад, показник інтенсивності пресингу австрійців у відрізку з 46-ї по 60-ту хвилини дорівнював 60, але Україна так і не спромоглася витягти з такого потурання суперника жодної вигоди для себе.

Після гри Андрій Шевченко заговорив про те, що фізично команда виявилася не готова до турніру. Це повинно насторожувати, перш за все, самих тренерів, які самостійно розробляли процес підготовки до Євро-2020, і в підсумку збірна України раніше за всіх інших учасників чемпіонату почала працювати в цьому напрямку. Причому після напруженого сезону Шевченко майже відразу ж почав давати дворазові тренування для своїх підопічних і, можливо, десь банально «загнав» їх, хоча вірити в подібне не хочеться, зважаючи на те, що практично всі говорять про європейські погляди всього штабу Андрія Миколайовича на футбол і процеси підготовки.

З іншого боку, тільки Шевченко та його асистенти відповідальні за те, що ми побачили вчора. Варіантів пояснення того, що сталося, насправді, не так і багато. Або ми фізично реально не змогли витягнути три матчі на хорошому рівні в проміжку у вісім днів, або ж наші футболісти з якоїсь причини морально були неправильно налаштовані на Австрію. В обох цих випадках основна маса питань - до тренерів...

Вишукувати ще якісь помилки або огріхи в тому футболі, який збірна України показала напередодні ввечері просто немає жодного бажання. Всім зрозуміло, що гра проти Австрії - це той матч, з якого обов'язково потрібно зробити правильні висновки, після чого забути його як страшний сон, щоб мати сили і настрій рухатися далі. Чи буде продовжений для збірної України шлях на Євро-2020? Тепер від нас вже нічого не залежить. Залишається тільки чекати, і підраховувати варіанти...

Олексій Сливченко