Гравців відправили на забій: штабу Шевченка треба вибачитися перед командою за поразку, яка може привести до... успіху

Збірна України 22 Червня, 17:37 356
Гравців відправили на забій: штабу Шевченка треба вибачитися перед командою за поразку, яка може привести до... успіху
Сергій Костенюк розбирає без прикрас вчорашнє фіаско України на Євро-2020, проте закликає не втрачати оптимізму.

Збірна України з мінімальним рахунком програла Австрії вирішальний матч за друге місце у групі С. Але мінімальною вона була тільки за рахунком, по грі «синьо-жовті» зазнали розгрому. Футбол у виконанні нашої збірної був жахливим. У матчі, який мав підвести підсумки п'ятирічного етапу роботи інтернаціонального тренерського штабу Андрія Шевченка. На жаль, висновки невтішні. Свято-2020 для української футбольної спільноти ганебно завершене.

Футбол – це не завжди свято. Він може бути жорстоким. Але, водночас, він дуже справедливий. Збірна Шевченка за п'ять років подолала довгий шлях на своєму розвитку. Еволюція національної команди за цей період мала багато позитивних моментів. Збірна України відірвалась від старомодних принципів «бий-біжи», отримала чітку структуру та має свої ігрові фішки, яких намагається дотримуватись навіть у скрутних становищах. Національна команда йде правильним шляхом і поступово розвивається.

Україна – Австрія – 0:1 (0:1)

Гол: Баумгартнер, 21

Україна: Бущан, Забарний, Матвієнко, Шапаренко (Марлос, 68), Яремчук, Ярмоленко, Маліновський (Циганков, 46), Зінченко, Миколенко (Бєсєдін, 85), Сидорчук, Караваєв

Австрія: Бахманн, Драговіч, Хінтереггер, Арнаутовіч, Алаба, Забітцер, Грілліч, Баумгартнер (Шьопф, 33), Лайнер, Шлагер, Лаймер (Ільзанкер, 72)

Мабуть, саме за це команда Шевченка отримала на турнірі другий шанс. Україна об'єктивно була слабшою за Австрію. У закономірності результату не може бути сумнівів, але за рівнем гри ми були близькі до критичного погіршення гольового балансу. Як це не дивно виглядає, рахунок 0:1 для нас є найоптимальнішим в цій ситуації, бо ми цілком могли програти і 0:3. Ми маємо різницю забитих і пропущених м'ячів – 4:5, що надає великі шанси на вихід в 1/8 фіналу з третього місця.

Свято Євро-2020 для нас закінчилося, але турнір – ні. Після того, як ми за додатковими показниками обійшли Фінляндію, шанси на потрапляння у плей-офф стали досить високими. Зараз нам потрібно випередити лише одного володаря третіх місць з груп D, E та F. До того, ж якщо збірна залишиться на турнірі, вона матиме вдосталь часу на психологічне та фізичне відновлення.

Якщо б Україна не програла Австрії, то вийшла б в 1/8 на Італію, мала б на дві або навіть три доби менше для відновлення і підготовки. Враховуючи інтегральний рівень Італії і України – це могло б призвести до дуже негативних спогадів про Євро-2020. Можливо й добре, що ми не забили шалений м'яч у ворота австрійців. Лише уявіть, як би ця команда у тому стані, у якому вона зараз перебуває, протидіяла поки що найкращій на Євро за якістю гри збірній, яка до того ж мала б не тільки на добу більше, але ще й зіграла у третьому турі групового етапу другим складом, надавши відпочинок основі.

У такій ситуації з Італією нам краще було б не зустрічатися. Наслідки могли дуже погано позначитися на іміджі. Як збірної у цілому, так і тренерського штабу Шевченка на італійському ринку, з яким він, звісно, пов'язує своє майбутнє.

Взагалі-то, я розбираю тактичні нюанси. Але це саме той випадок, коли, за великим рахунком, розбирати нічого. Ще на початку матчу стало зрозуміло: збірній України буде дуже складно розраховувати на позитивний результат. Склалося враження, що збірна не мала часу на відновлення і відразу після фінального свистка у матчі з македонцями почала гру з Австрією. Було помітно, що гравці втомлені. Фізична втома негативно позначається на ментальній і стратегічній швидкостях. З такими якостями команда була приречена на неприємності у протистоянні з пресинг-машиною, яка зібрана з якісних деталей «made in Bundesliga». Навіть в оптимальному складі нам важко протидіяти якісному та інтенсивному пресингу/контрпресингу, а тут у нас ще й ватні ноги з повільним мисленням.

Якщо характеризувати головні передматчеві тактичні розклади, то було чітко зрозуміло – або Австрія розчавить своїм тиском нашу структуру позиційної гри в атаці та бомбардуватиме оборону кросами і закиданнями, або ми будемо розбивати їхній пресинг, відрізати групи гравців від лінії м'яча, користуватися високою лінією оборони суперника. На жаль, спрацював перший варіант розвитку подій.

Барселона Гвардіоли та збірна Іспанії тих часів задала тренд у світовому футболі на володіння м'ячем. Ми поки що освоюємо саме цей компонент гри, який призвів до розвитку альтернативних методів. Найбільш важливими аспектами у сучасному футболі є пресинг та контрпресинг. На жаль, український футбол вперто ігнорує розвиток проактивних методів оборони. Наслідки ми бачимо на міжнародній арені. Найкращий із численних прикладів – поразка Шахтаря із загальним рахунком 0:10 у двох матчах з гладбахською Борусією. Матч Україна – Австрія віднині також посяде гідне місце у поразках українських команд, до яких призводив саме пресинг.

Тактичним трендам цілком відповідає луганська Зоря. Команда, на яку тренерський штаб збірної взагалі не звертає увагу. Щоб потрапити хоча б на збір національної команди, гравці Скрипника повинні покинути клуб та осісти у запасі Динамо чи посереднього колективу з футбольної європейської провінції. Тоді футболістів без нормального ігрового тонусу відразу починають викликати до лав збірної. Основу збірних України і Австрії складають гравці УПЛ та німецької Бундесліги відповідно. Звісно, рівень інтенсивності у цих турнірах зовсім різний.

Особисто я не побачив навіть натяку на методи, якими Шевченко, Малдера та Тассотті збиралися розбивати пресинг Австрії. Склалося враження, що це повинно було відбуватися лише завдяки стандартним діям при розіграші м'яча. Цікаво, чи враховувались при цьому показники функціонального стану гравців? Команда просто вийшла неготовою і при цьому гравці не мали чіткого та адекватного плану виходу з-під пресингу суперника. Збірників відправили на забій. Ще на зборах, у спарингу з Бахрейном, команда мала проблеми з виходом з-під тиску, що тут казати про Австрію?

На мій погляд, слова Шевченка про те, що з таким рівнем гри збірній нічого робити у плей-офф, – зайві. Головний тренер повинен припинити істерику. Зараз паніка нікому не потрібна. Команді належить заспокоїтися, а тренерському штабу – проаналізувати помилки, які призвели до такого прорахунку у функціональній підготовці. Доля сама надає нам шанс виправити факапи та продовжити свій турнірний шлях. Якщо ми дійсно вийдемо з третього місця – треба використати його і завершити Євро-2020 на мажорній ноті. Команда Шевченка здатна на гру високого рівня, що вона вже неодноразово доводила. Взагалі, у футболі далеко не всі команди отримають другий шанс. Ним потрібно користуватися.

Зараз не час для самоприниження. Тренерський штаб повинен взяти усю провину на себе. По суті, тренери підставили свою команду, що дуже сильно вдарило по її впевненості. Не гравці відповідають за вибір тактики, помилковий план на гру та рівень функціональної підготовки. Але саме вони публічно мучилися через це на очах усього футбольного світу. Скарги головного тренера на те, що ми фізично не спроможні конкурувати на такому рівні за таким графіком – не приймаються. Як узагалі таке можна казати? Графік – це умови змагання, які для всіх однакові. І взагалі: хто повинен відповідати за те, що збірна не спроможна відіграти три матчі за 8 днів?

Складається враження, що Шевченко каже про якісь об'єктивні, непереборні причини. У штабі вдосталь спеціалістів, збірна обладнана сучасними технологіями, які дозволяють контролювати фізичний стан команди. Невже тренерський штаб не знав, що збірна не готова до гри з Австрією, з командою, яка володіє одними з найінтенсивніших та найорганізованіших проактивніх методів оборони на цьому турнірі? Це що, був сюрприз? Умовна відповідь про глобальні проблеми усього нашого футболу, які повинні вирішуватися на рівні клубів (неготовність кілька матчів поспіль грати у щільному міжнародному графіку), не приймається.

Якщо ви завчасно знали про критичний фізичний стан гравців, чому не застосовували ротацію? Невже Тимчик був би гіршим за Караваєва, чи Кривцов не виглядає адекватною заміною молодому Забарному? Невже Сидорчук виснажений? Ярмоленко і Яремчук навіть на фоні такого командного провалу виглядали достатньо пристойно. Чи неможливо було десь надати відпочинок Зінченку? У кожної збірної є оптимальний склад, але у командах проводиться обережна ротація.

Проте, що сталося – те сталося. Негативна енергія – це теж ресурс, який можна скерувати у потрібне русло. Зараз збірна України перебуває на роздоріжжі – або все закінчиться і команда Шевченка повертається з провалом, або ми перезавантажуємось, робимо правильні висновки і користуємось великим шансом переписати свою історію на Євро. У цьому випадку перемога в 1/8 фіналу переверне все з ніг на голову. У це повинні вірити усі – головний тренер, помічники, гравці, аналітики, журналісти і, звісно, вболівальники. Головна команда країни ще може перетворитися з невдахи турніру на одного з найбільших його героїв.

Сергій Костенюк