Головний висновок після групового раунду Євро: збірна України не готова фізично. Нас вистачає максимум на один тайм. Початок другого тайму у двох із трьох випадків коштував нам пропущених голів. Бракує стабільності. Відбуваються певні гойдалки, які суперник використовує на свою користь. Ми хочемо, але не можемо виконати задумане. Після поразки від Австрії це визнав навіть Андрій Шевченко.
За логікою речей, одним із винуватців слабких виступів збірної на Євро є Андреа Адзалін. Саме він відповідає за фізичну підготовку збірної на чемпіонаті Європи.
Наприкінці 2019 року збірна України поповнилася новим тренером із фізичної підготовки. Ним став колишній асистент Клаудіо Раньєрі в Лестері, Монако та збірній Греції Адзалін. Його взяли під Євро. Потрібно було ставити Яремчука на ноги після травми. Вікові Ярмоленко, Коноплянка, Марлос потребували індивідуального підходу, щоб вдало виступити на турнірі. Євро-2020 передбачає виступи кожні 4 дні, тому роботи вистачало.
У матчах відбору на чемпіонат світу Україна не вразила фізикою. Після Франції настав великий спад. Сил на фінів та казахів не залишилося. Пригадайте матчі Ліги націй. Якою була яма у матчі проти Швейцарії у другому таймі? Ресурсів на Іспанію вже не було, хоча це тільки початок сезону! Той же Тимчик після тих матчів отримав травму і фактично втратив цілий рік.
Зрозуміло, що це збірна, тож фундамент підготовки закладається в клубах. Але тренер із фізичної підготовки має правильно збалансувати свою роботу, щоб не нашкодити гравцям і щоб їх вистачило на наступний матч.
До старту Євро-2020 достроково завершили чемпіонат України і провели два збори із трьома спарингами. Вважаю, що італієць трохи перегнув планку, перевантаживши гравців.
Звичайно, за все відповідає головний тренер. Ніхто із Шевченка не знімає відповідальності. Але жоден наставник не може вникнути абсолютно в усі тонкощі. Помічники-професіонали повинні виконувати свою роботу. Особливо, якщо мова йде про такий тонкий процес, як фізична підготовка. Так, Андрій Миколайович затверджував план, але ж він його не складав у площині балансування та набуття кондицій.
Бачимо зараз парадоксальну ситуацію. Наші лідери та зірки – Руслан Маліновський і Олександр Зінченко – нічого не показують на Євро. Хоча Руслан став найкращим асистентом Серії А, Олександр дійшов до фіналу Ліги чемпіонів. Гравці Динамо, які виграли всі внутрішні турніри, теж виглядають не кращим чином. Хоча в обох випадках футболісти мають, здавалося б, перебувати на емоційному підйомі. На противагу цьому Андрій Ярмоленко показує себе із найкращого боку, хоча він пропустив останні три місяці перед Євро... Схоже, для Андрія фізичні навантаження стали у нагоді, на відміну від інших.
Можу припустити, що у збірній хотіли закласти фундамент фізичної підготовки з прицілом на 1/8 чи навіть 1/4 фіналу, розуміючи, що група – прохідна. Можливо й справді наша команда «прокинеться», якщо вийде у наступний раунд, але емоційна складова та віра в себе вже втрачені.
Гравці з УПЛ – один стан, легіонери – інший, Зінченко після фіналу ЛЧ – індивідуальна історія. Навряд чи розумно закладати якісь фундаменти підготовки в травні-червні, після важкого клубного сезону. Того ж Циганкова не можна було перевантажувати, це коштувало йому оптимальної готовності до турніру. Як писали ЗМІ, лідера Динамо приїжджали реанімовувати та фізично готувати клубні спеціалісти. У часи Хацкевича та Михайличенка вже були спроби з Віктора зліпити атлета, через що гравець пропускав багато важливих матчів і був неспроможним довго утримувати свою форму.
Клуб та збірна – зовсім різні категорії. В одному випадку ти працюєш із гравцями постійно, а в іншому – тільки проводиш балансування та даєш домашнє завдання. В Адзаліна є досвід роботи у системах молодіжних збірних Італії та Греції. Він мав би розуміти особливості та тонкощі підготовки.
Не менш важливо, що більшість гравців збірної не мали досвіду гри у футбол саме в червні. Цим можуть похвалитися тільки старожили, які грали на Євро 2012 і 2016 років. Для інших це – випробування. У цей час організм звик до моря, пляжів і тому подібне. Тож головним завданням було не покращити ігрову форму, а просто зберегти те, що залишилося після завершення сезону.
На таких турнірах величезне значення мають не тільки фізика, але й емоції. Пригадую, як перед ЧС-2006 Олег Блохін додав гравцям позитивного заряду, чергуючи підготовку та товариські матчі із відпочинком. Футболісти літали до Туреччини разом із дружинами. Той турнір поки залишається найуспішнішим в історії національної команди.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
