Збірна Швеції зробила головний внесок в історичну подію для збірної України - вихід в плей-оф Євро-2020. Команда Андерссона переграла в останньому груповому турі поляків 3:2 (а команда Енріке в паралельній зустрічі розгромила словаків), що дозволило нашій команді потрапити в четвірку найкращих збірних, що фінішували на третьому місці. За іронією долі, саме збірна Швеції в 1/8 фіналу стане нашим суперником.
В Україні таким суперником залишилися задоволені. Мовляв, могло бути набагато гірше. Так, гірше дійсно могло бути (наприклад, Австрія, що посіла друге місце в нашій групі, потрапила на Італію), але недооцінювати «Тре крунур» категорично не можна. Хоча б тому, що ця команда зайняла в своїй непростій групі перше місце.
До речі, в Швеції суперником по 1/8 фіналу теж залишилися задоволені. Скандинави вважають, що було б набагато гірше грати в 1/8 фіналу проти Хорватії, ніж проти України. На чому ж ґрунтується шведська віра в себе - давайте розбиратися.
Головний тренер
Ян Олаф Андерссон, він же просто Янне Андерссон, за скоромними мірками шведського клубного футболу був досить скромним футболістом. Він виступав на позиції форварда в командах з нижчих дивізіонів. Ігрову кар'єру завершив рано, відразу ж перекваліфікувавшись в тренера. Спочатку і на цьому поприщі не знаходив визнання, адже тренував маловідомі колективи. Але в 2011 році Андерссон пішов на підвищення, очоливши «Норрчепінг». Через чотири роки команда виграла золоті медалі чемпіонату Швеції. Вперше за останні 25 років. Після п'яти років роботи в цьому клубі Янне покликали в головну команду країни.
Швеція якраз провалилася на Євро-2016, і замість Еріка Хамрена керівники шведської футбольної федерації досить несподівано вибрали в якості головного тренера збірної не розкрученого і мало впізнаваного наставника. Проте, саме під керівництвом Андерссона почався повільний, але відчутний ренесанс збірної Швеції.
І на самому Мундіалі команда Андерссона по-справжньому блиснула: спочатку виграла групу з Німеччиною, Мексикою і Південною Кореєю, а потім пробилася в чвертьфінал.
Без шуму і пилу шведи пробилися і на Євро-2020. Цей турнір міг стати останнім великим змаганням для Ібрагімовича, який вирішив повернутися в збірну, але травма Златана залишила його за бортом чемпіонату Європи.
Проте, без свого «Бога» збірна Швеції не виглядає гірше. Швидше навіть навпаки. Тому що нинішня Швеція - це, перш за все, колектив однодумців, в якому ніхто не тягне ковдру на себе. Вибачте за досить банальну фразу, але саме так і є. Ось що сказав з цього приводу досвідчений Гранквіст: «Після приходу Янне ми всі погодилися з його важливими принципами. Ми зрозуміли, як потрібно діяти на полі і поза ним - команда важливіша всього іншого. Ви можете помітити, що на полі кожен з нас працює щосили - і в атаці, і в обороні. Бажання пахати - реально символ нашої команди».
Ігрова дисципліна, робота на спільну мету, відмінний мікроклімат, чітка ігрова модель - ось те, що Янне Андерссон прищепив збірній Швеції. І його методи дійсно працюють.
Ігрова модель
Панівною моделлю останнім часом на континенті є «голландська» схема 4-3-3, за якою грає навіть збірна України, тоді як більш звична для команд на кшталт нашої схема 4-4-2 вважається зараз ледь не пережитком минулого. Проте, шведи грають саме за цією, «олдскульною» схемою. І грають досить добре.
Крім «один за всіх і всі за одного», а також «бажання пахати», нинішню «жовто-синю» збірну відрізняє приголомшлива компактність в центрі поля і захисті і ставка на вертикальні передачі вперед, що дозволяють виводити атакуючих гравців на вільний простір. У структурних побудовах «Тре крунур» важливе місце займають крайні захисники, які часто підключаються до атак, і вінгери, які вміють вчасно зміщуватися з флангів у центр.
Якщо порівнювати збірну Швеції на ЧС-2018 і на Євро-2020, то можна знайти чимало відмінностей. У нинішній команді з'явилося відразу десятеро гравців, яких не було на Мундіалі. В першу чергу «молода кров» знадобилася в півзахисті та нападі. У команді з'явилися 21-річні Александер Ісак та Деян Кулусевські. А ось захисна лінія залишилася колишньою - досвідченою та віковою. Але досить надійною.
Отже, потрібно визнати, що «Тре крунур» просто відмінно готові функціонально. І якщо цю готовність брати на зрізі з показниками збірної України, то порівняння буде явно не на користь нашої національної команди. Ми пам'ятаємо, як в двох останніх матчах підопічні Шевченка стомилися після 60-ї хвилини матчів, а сумарний їхній кілометраж не вище 107 км. Тобто, якщо говорити простіше, там, де наші видихалися, шведи тільки включали своє друге дихання.
І ось ще одне показове порівняння двох збірних з однаковою колірною гамою. Швеція на Євро-2020 і на сантиметр не відходить від схеми 4-4-2. Не важливо, потрібно утримувати нічию, як в стартовому поєдинку, чи утримувати перемогу, як у другому турі, або виривати перемогу, як у турі останньому - підопічні Андерссона не перебудовуються по ходу матчу на іншу формацію, а чітко слідують «інструкції». Про нашу збірну такого не скажеш, адже практично у всіх трьох поєдинках команда намагалася видозмінюватися в атаці, коли гравці мінялися позиціями. В результаті план Шевченка на гру не спрацював, а план Андерссона - спрацював.
Так, Швеції можна дорікати не тільки в свідомій грі «другим номером», що йде на шкоду видовищності, але і в інших тактичних нюансах. Зокрема, показник точності передач команди в трьох турах - трохи вище 66 відсотків. Це один з найгірших результатів. Наша команда, для порівняння, має цей показник близько 85 відсотків. Україна частіше Швеції била по воротах суперника, краще тримала м'яч, у наших кращий показник вдалих ТТД. І що, Україні це в підсумку допомогло? А ось Швеція свого домоглася.
Лідери
Не було щастя, так нещастя допомогло - без Ібрагімовича результати збірної Швеції кращі, ніж з ним. Про вихід в чвертьфінал ЧС-2018 було згадано вище. Без Златана «Тре крунур» вийшли і в плей-оф Євро-2020, і зупинятися на досягнутому явно не збираються.
Нинішня Швеція - дуже рівна команда. Однак за підсумками групового раунду можна виділити, як мінімум, трьох футболістів.
Без Ібрагімовича святе місце в атаці пустувало недовго. Головною дійовою особою нападу збірної став Форсберг. На рахунку 29-річного вінгера «Лейпцига» - три з чотирьох голів збірної. Пару-трійку років тому Еміля називали майбутньою зіркою європейського футболу, але до цього статусу він не дотягнув. В силу різних причин, і складного характеру в тому числі. Але в збірній Форсберг поводиться позитивно і правильно, підпорядкувавши власне его більш високій меті.
Ну і, звичайно ж, не можна не відзначити Ісака. 21-річний форвард провів відмінний клубний сезон - в «Сосьєдаді», забивши 17 м'ячів. В першу чергу результативна гра юного шведа дозволила команді пробитися в Лігу Європи, а самому Ісаку дозволила потрапити на радар «Барселони». Важко повірити, що два роки тому цей хлопець животів на лавці голландського «Віллем II». У грі проти іспанців Ісак мав дві відмінні можливості відкрити рахунок. У матчі проти словаків він взагалі куражився - завдав п'ять ударів по воротах, запам'ятався відмінним дриблінгом. Непогано він відіграв і проти поляків. Здається, що ось-ось, і його «прорве», почне забивати і на Євро.
Нехай це буде не в грі проти України.
Але те, що нам доведеться дуже складно в матчі проти цього досвідченого і навченого опонента - це однозначно.
Валерій Василенко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
