Ігор Бойко, коментатор каналу Setanta Sports Ukraine розмірковує над тим чи залишиться Андрій Шевченко на чолі збірної України і чи потрібна ця співпраця збірній.
Як далі жити?
Євро-2020 мав бути першим плодом роботи Андрія Шевченка та його команди на чолі збірної. Вчасно зірвати цей плід не вдалося, адже турнір був перенесений на рік. Разом зі старим бадиллям почали проростати нові пагінці.
Грубо кажучи, в команді, яка готувалася до Євро-2020 мали бути трохи інші футболісти на чолі з Андрієм Пятовим, Євгеном Коноплянкою та здоровим Тарасом Степаненком, тоді як молодь на кшталт Іллі Забарного чи Миколи Шапаренка мала бути частиною нової команди на новий відбірковий турнір.
Це мав бути симбіоз молоді та досвіду, проте на практиці все вийшло трохи важчим, ніж в теорії. Оновлена команда виявилася сирою.
Ставитися до виступів збірної на цьому Євро можна по-різному. Певне, й сам Шевченко не має чітко сформованої думки чи це було добре, чи це було погано. Особливо якщо говорити про зміст, а не про результат.
Результат досягнутий, але у повітрі усі дні висить це запитання: чи такими методами він досягнутий, якими хотів Шевченко?
Він хотів перевернути свідомість українських футболістів, створити щось нове та сучасне, але найважливіший поєдинок турніру проти Швеції Україна провела в своєму традиційному історичному стилі.
Розпочинати пошук відповіді на запитання «Чи залишиться Шевченко тренером збірної України?» потрібно з простого: чи бачить він перспективу в цій роботі?
Є лише три способи залишити своє місце роботи: тебе звільняють, ти звільняєшся, тебе забирають на інше місце роботи.
Президент Української асоціації футболу Андрій Павелко кум Шевченка, він точно задоволений історичним досягненням та буде до кінця життя пишатися цим.
В Україні будь-яке досягнення не обходиться без політика, який оголошує його своїм.
Звільняти Шевченка точно не будуть, але можуть відпустити до іншого клубу. Тут відразу виникає проблема, адже Шевченка навряд чи кличе хтось з тих клубів, де б він хотів працювати.
Шевченко не залишає враження того, кому просто необхідно десь працювати тренером, й він готовий чіплятися за будь-яку можливість. Його не настільки цікавить тренерська діяльність, аби погоджуватися на пропозиції таких клубів як Спеція, Кристал Пелас чи якийсь Ференцварош. Йому давай Мілан чи Челсі.
Тому варіант залишається лише один: Шевченко захоче піти сам. Він цілком може виснажитися фізично та морально, він цілком може не бачити перспектив та зупинитися на деякий час.
Але тут Павелко точно намагатиметься його вмовити. І це логічно, адже вже йде відбірковий турнір до чемпіонату світу 2022 року, який відбудеться через півтора роки, а сам відбір фактично триватиме декілька місяців.
Пряма коротка відповідь на запитання, чи можуть бути кращі тренери за Шевченка та його штабу в збірній України буде «так». Але зовсім протилежні думки щодо того, чи може бути кращий варіант прямо зараз?
Важливе запитання, мабуть, навіть основне в цій ситуації: чи цікаво надалі Шевченку працювати зі збірною? Чи є в нього мотивація?
Ця команда досить сильна, аби пробитися на чемпіонат світу. І зараз потрібно саме такі цілі ставити і Павелку, і Шевченку, і футболістам.
З тих гравців, які за віком можуть «не дожити» до чемпіонату світу варто називати хіба Андрія Пятова та Марлоса, хоча й вони обоє залишаються в своєму клубові. Андрія Яромленка та Тараса Степаненка вже можна називати ветеранами, проте вони разом з тим й лідери команди, чий статус як гравців, так й персон не має змінитися.
Досить молодих виконавців (Забарний, Миколенко, Шапаренко, Попов, Судаков, Бондаренко) та тих середнього віку, хто скоро має стати сильнішим (Малиновський, Зінченко, Матвієнко, Яремчук, Циганков, Зубков). Зрештою, ця команда була сирою на цьому Євро, але може дорости до наступного крупного турніру, на який потрібно хотіти потрапити.
Якщо для того ж Ярмоленка Євро-2020 став третім, то на чемпіонаті світу ніхто з цього складу не грав. За статусом чемпіонат світу завжди є більш важливою подією, ніж Євро.
Зважаючи на усі ці умови, чекати на зміну тренера прямо зараз не виглядає логічним, й станеться це лише через якісь неймовірні несподіванки.
Наприклад, Шевченка покличе Челсі чи йому набридло, чи Павелка не виберуть президентом федерації. Нонсенс, тобто.
Й тоді розпочинається зовсім інша історія: хто наступний? Очевидний варіант Сергій Ребров. І це буде справді логічним кроком, але лише в той момент, коли закінчиться цикл та потрібно буде розпочинати новий.
Швидше за все, цей цикл не закінчився як юридично (відбір на мундіаль йде), так й психологічно.
Тому поки Шевченко. І ніяк інакше.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
