Харків у ці дні переживає чи не найстрашніші бомбардування у своїй історії. Десятки загиблих та зруйновані будівлі – «русский мир» намагається зламати опір волелюбних харків'ян.
Серед тих, хто зараз перебуває у рідному місті – Роман Пец, легендарний захисник Металіста та колишній директор місцевого стадіону. Про життя в умовах постійних обстрілів Роман Васильович розповів Футбол 24.
Наше нинішнє становище можна описати одним словом – страх. Зараз я зі своєю сім'єю переховуюся: то у підвалі, то у квартирі, то у підвалі, то знову у квартирі. Все ж більше часу проводимо у помешканні, однак постійно перебуваємо у напрузі і не знаємо, чого чекати наступної миті.
Якщо чесно, дуже складно про це говорити. Безпосередньо мій район не бомбили, але поруч обстріли були. Продукти харчування поки що маємо. Коли є можливість, виходимо, купуємо дещо. Проте люди перебувають у критичному психологічному стані. Навіть зараз, коли розмовляю з вами, усе гримить навколо. Харків просто розгромили і знищили. Це помітно і на численних відео. Як усе це відновлювати? Зараз головне, щоб пошвидше війна закінчилася. Адже нерви у багатьох не в порядку і на межі.
Періодично спілкуюся та переписуюся з друзями. На даний момент усі живі, дякувати Богу. Як далі буде – складно прогнозувати, одному Богові відомо. У моральному плані нереально важко. Попереду повна невідомість. Ніхто не знає, що трапиться через годину чи навіть через 10 хвилин. Я намагаюся підтримувати рідних та близьких, утім триматися вкрай важко. Коли людина не знає, коли пролунає вибух і чи станеться це у твоєму домі…
У середині 90-х я виступав у Ізраїлі. Там теж пострілювали, періодично було неспокійно. Але того жахіття, яке зараз твориться в Україні і у Харкові зокрема, я не зустрічав. Тут реальні бойові дії на вулицях міста. За останні кілька днів я повністю переоцінив своє життя. До цього ми жили у раю, а зараз – у пеклі. Мабуть, це найскладніший момент у моєму житті. Мені здавалося, що я стикався з труднощами, мав якісь проблеми, як і кожен. Однак тепер розумію – ні, то були зовсім не проблеми.
Теоретично виїхати з міста можна і зараз. Якщо встигнеш, звичайно. Особисто у мене питання в іншому – тут, у Харкові мешкають моя мама та теща. Я не можу розвернутися і кинути їх. А виїхати будь-куди вони вже фізично не можуть.
Якщо мені раніше казали б, що таке відбуватиметься, я б не повірив. Навіть якби мене сотня екстрасенсів переконувала і пророкувала такі бомбардування, я б все одно заперечував це. Я нічого не казатиму про тих людей, які обстрілюють нас – вони виконують наказ. Проте ті, хто віддають ці накази – я не можу підібрати слів, щоб описати їх.
За своєю природою я є оптимістом і завжди вірю у краще. У будь-якій ситуації сподіваюся на позитив. І цього разу не сумніваюся, що перемога буде за нами.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
