«Україна – мій другий дім: я приїхав сюди з Хорватії у 2006 році у віці 19 років, вийшов заміж за українку, в мене народилася тут донька, і я щасливо жив у Дніпрі. Я дуже люблю цю країну. Те, що ми зараз переживаємо, схоже на якийсь страшний сон.
Минулого четверга о другій годині ночі наша команда прибула в готель у Києві: ми були на зборах і прилетіли туди, бо мали грати з «Динамо». О 4 ранку ми почули про перші вибухи та були шоковані. Ніхто не вірив, що Путін зробить це вночі, коли люди сплять.
Більшість з нас виїхали на клубному автобусі, поїхавши на нашу тренувальну базу під Дніпром. Частина хлопців залишилася в Києві або поїхала в інше місце до своїх сімей, а гравцям-іноземцям вдалося покинути країну. Я поїхав до нашого табору, а потім повернувся до родинного дому. Дружина надіслала мені інформацію про вибухи в аеропорту Дніпра та на військовій базі неподалік від нашого місця проживання. Це було божевілля.
Спочатку в місті панувала паніка: люди купували бензин, аптечні та інші товари. Але в останні кілька днів все було добре, і наразі у нас є все, що нам потрібно. Іноді лунають сирени, але нічого не відбувається. Люди хвилюються, коли це відбувається, але це робить їх готовими мобілізуватися і воювати за свою країну.
Я щодня підтримую зв’язок з нашими гравцями та іншими тренерами, а також з колегами по всій Україні. Нас не хвилює футбол чи тренування: ми хочемо зупинити війну, перш ніж повернутися до гри, яку любимо. У клубі ще ніхто не пішов до армії, але ніколи не знаєш, що буде в майбутньому. Можливо, якщо ми будемо потрібні, ми підемо.
Я думаю, що з нашим клубом все буде добре: це молодий, амбітний клуб, і президент прагне нас підтримувати. Але багато клубів в Україні після цієї війни можуть збанкрутувати або зникнути. У міру відбудови країни футбол опиниться у списку пріоритетів.
Це третя війна в моєму житті. А мені всього 35 років. Мені було п’ять, коли почалася війна в Югославії, і моя сім’я все ще відчуває наслідки. Я був тут, в Україні, коли почалася війна на Донбасі у 2014 році. Зараз ми переживаємо це. Коли я думаю про це занадто багато, я просто не знаю, що сказати», – сказав Бартулович.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
