«Війна застала нас у Голосіївському районі Києва – ми живемо недалеко від аеропорту Жуляни. 23 лютого, як завжди, поклали спати дітей і заснули самі. А прокинулися близько п'ятої години ранку від першого вибуху якраз у районі Жулян. До кімнати забігла старша донька і зі сльозами на очах сказала, що почалася війна.
Це, без перебільшення, був найгірший день у нашому житті. Крім того, моя дружина перебуває на дев'ятому місяці вагітності, їй залишилося півтора-два тижні до пологів. Перші вісім днів ми перебували в Києві. З них три дні мешкали на паркінгу, потім переїхали за місто, а вже звідти виїхали за кордон. Коли почали бомбардувати пологові будинки та медичні установи, залишатися стало надто небезпечно. З'явилася нагода виїхати – і я вивіз сім'ю за кордон.
Українцям, бійцям ЗСУ, Теробороні та іншим можна сказати лише слова подяки та надавати підтримку. Це ті люди, які щодня та щохвилини ризикують своїм життям. Ми для них маємо бути опорою в тилу. Продовжуватимемо їм допомагати, чим зможемо, перебуваючи на відстані.
На жаль, багато спортсменів мовчать. Хотів би сказати, що під час війни не можна зберігати нейтралітет. Українські футболісти проти війни та проти Росії. Цю війну треба якнайшвидше закінчувати», – сказав Сидорчук в ефірі національного телемарафону.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
