«О 6-й годині ранку ми зареєструвалися на рейс, але в Україні закрилося небо»
– Остапе Мироновичу, як ви себе почуваєте та чим зараз займаєтеся?
– Почуваю себе так, як і більшість українців: ніхто з нас не відчував і не переживав ніколи такого за все наше життя.
Нині перебуваю в Іспанії разом із своєю сім’єю та сім’єю мого брата. Займаюся тим, що допомагаю з гуманітарною допомогою при організації “Пласт Іспанія”, яка є великим осередком концентрації і збору гуманітарної допомоги.
Майже кожного дня ми розвантажуємо, розфасовуємо по палетах ліки, їжу та інші товари першої необхідності і після цього завантажуємо їх для відправки в Україну. Загалом - чим можемо, тим і допомагаємо.
– Щодо команди, де зараз хлопці?
– Команда знаходиться в Туреччині, ми не встигли повернутися в Україну зі зборів.
Якраз вночі 24-го лютого, коли все розпочалося, о 6-й годині ранку ми зареєструвалися на літак до Одеси, так, як у нас була запланована перша гра саме там. Проте, вже після реєстрації на рейс, до нас підійшов представник авіакомпанії та повідомив, що ми не летимо, тому що в Україні закрите небо.
Я зателефонував віце-президенту Андрію Дмитровичу Саніну, та він мені сказав, що в Україні розпочалася війна.
Спочатку я не міг в це повірити, але трохи згодом все підтвердилось. Ми були змушені зібрати назад наші речі та повернулись в готель і розмістилися там. Мені важко передати словами стан хлопців, бо в нас 80% футболістів зі Сходу України: Донецька область, Луганська, Харківська. Постійно були на зв’язку, дивилися новини, кілька днів ніхто не міг прийти до тями.
Довгий час були проблеми зі зв’язком у Маріуполі, там дуже багато сімей наших співробітників, тренерського штабу та персоналу. Тому це були досить нелегкі дні.
– Усі футболісти і тренери Маріуполя в Туреччині?
– Так, майже у повному складі, в Туреччині, лише за винятком кількох тренерів і гравців. Микита Петерман буде на правах оренди грати за польську команду з Першої ліги. Данило Гончарук поїхав у Сан-Маріно в оренду. Андрій Кухарук теж вирушив зустріти свою сім'ю у Польщу.
Що стосується тренерів, то Ілля Кононов полетів додому в Білорусь. Ми з моїм помічником Сергієм Атласюком на початку березня вирушили в Україну. Вже коли я прибув до кордону до Польщі, у мене відбулася розмова з моїм батьком та братом, які зараз перебувають в Україні, ми прийняли рішення, що я залишуся в Європі. Тут є наша рідня, тому батько мені сказав, щоб я залишався там за старшого.
Це складне рішення, але в час війни я був вимушений підкоритися главі сім’ї, який приймає рішення. Декілька днів я був на польському кордоні, де мав можливість переконатись з якою увагою та добротою поляки ставляться до українців, також був вражений високим рівнем організації всього процесу допомоги від поляків. Було багато видів різноманітної допомоги українцям, і польська сторона проявила себе якнайкраще. Користуючись нагодою, висловлюємо велику подяку польському народові!
“На наші тренувальні поля впало декілька авіабомб, тому вони майже повністю зруйновані”
– Можливо, вам відомо, що зі стадіоном і базою у Маріуполі?
– У Маріуполі зараз дуже складна та плачевна ситуація. На наші тренувальні поля впало декілька авіабомб, тому вони майже повністю зруйновані.
Також складно і більшості гравцям, тому що довгий час ми не мали можливості зв’язатися з людьми звідти, адже не було зв’язку. Це, звичайно, дуже сильно нас непокоїло, тому що багато друзів і близьких людей залишилися там. Зараз вже більшість з них виїхали, однак залишаються люди, які кожного дня під обстрілами, кожних 7-10 хвилин на місто падає авіабомба.
– Як думаєте, коли завершиться війна?
– Мені важко прогнозувати такі речі, тому що тут є дуже багато чинників, від яких це залежить. Я вважаю, що війна могла би завершитися дуже швидко, якщо би нам надали допомогу у вигляді засобів протиповітряної оборони. Можливо, комусь вигідно це не робити. Я вкотре закликаю, щоб це зробили усі, хто приймає рішення.
– Що можете сказати про Володимира Зеленського, як вам його дії під час війни?
– Він проявив себе, як справжній лідер.
– Війна триває майже місяць. Наскільки змінилося ваше життя та бачення на події під час війни?
– Такого стану в мене не було ніколи, тому що постійно розривають емоції та думки, а кожен день супроводжується постійним моніторенням новин. Звичайно, цього не повинно було статися ніколи та в жодному разі. Це катастрофа для усього сучасного світу. Таке враження, що це найгірший сон, який тільки може бути. На ці речі дуже складно дивитися.
Життя змінилося кардинально, ми всі зрозуміли, що світ рухається в неправильному напрямку, бо у ньому надалі присутні ненависть, агресія, страх, який може когось підштовхнути до цих страшних речей, котрі зараз відбуваються.
З іншого боку, моє серце дуже сильно радіє за те, що українці так потужно об’єдналися, як нація, та кожен робить те, що може. Зі всіма, з ким я спілкуюся, то кожен вкладає якусь частинку самого себе, аби ця перемога відбулася якомога швидше. Сьогодні немає байдужих, і це дійсно надихає.
Це складні часи, але, якщо ми надалі будемо єдиними, то ми обов’язково вистоїмо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
