— На початку шостої години ранку мене розбудила дружина, яка й сказала, що нас почали бомбити. Чесно, спочатку не міг повірити, але швидко переконався, що і у XXI столітті на світі збереглися варвари. Дуже вдячний Вові Адамюку та Назарію Русину, які надали можливість моїй родині опинитися в безпеці і разом з цим усіма силами допомагати нашим військовим та волонтерам.
— В тебе збереглися зв’язки з часів бельгійського етапу кар’єри. Що кажуть з приводу війни твої тамтешні знайомі?
— Мені одразу почали писати хлопці, з якими був у команді, та тренери. Висловлювали підтримку. Вони теж не розуміють, як таке може бути у сучасному світі. До речі, в них є контакти наших волонтерів, і вони зі свого боку надають гуманітарну допомогу, за що їм велика подяка.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
