«Щоранку в чаті нашої жіночої команди ставимо одне одному питання: «Як ви?». Це нормальне питання й у мирний час, а під час війни люди стали більше цікавитись життям один одного, справами. Усі хвилюються одне за одного.
Продовжуємо тренування по Zoom. Зрозуміло, це трохи смішно, але такі реалії. За допомогою відеозв'язку займаємося йогою та ЗФП. Ми вже хотіли зібратися разом, щоб нормально працювати, але річ у тому, що багато спортсменів неповнолітніх, тому їхні батьки не відпускають. Плюс до кінця незрозуміло, де найбезпечніше. Думали перебратися на захід, але й Львів бомбять, та інші міста. Тож зібратися та повноцінно тренуватися дуже важко. Але ми все одно намагатимемося десь зібратися і продовжити роботу. Окремо хотів би подякувати керівництву київського «Динамо». Команду не покинули, зарплату продовжують виплачувати.
Навіть 24 лютого не міг повірити, що таке сталося. Був шок, нерозуміння того, що відбувається. Так, казали іноді, що росія може напасти такого-то числа, але я до останнього не вірив.
До війни звикнути, звичайно, неможливо, але ми адаптувалися, без паніки та без істерик допомагаємо одне одному. Сьогодні Україна так об'єдналася, що, щиро скажу, такого єднання я ніколи не бачив. У нас зараз одна партія – це Україна, для всіх один президент – Володимир Зеленський. Немає різниці, якої ти національності, якого віросповідання – все за Україну. І величезна подяка, низький уклін тим воїнам, які нас захищають на передовій.
Мене приємно дивує, з яким бажанням люди йдуть у тероборону, як ідуть захищати країну. Бачу, як навіть ті, хто на початку війни поїхав на захід України, повертаються до своїх будинків, до Києва, до інших міст, і йдуть у тероборону, волонтерять. Сьогодні вся країна допомагає одна одній. Абсолютно незнайомі люди стали близькими. Я знав, що українці добрі та мужні люди, але щоби нація наскільки об'єдналася – це дорогого варте. І ми обов'язково переможемо, бо на нашому боці правда», - цитує Пятенка Трибуна Білорусь.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
