«Ми 24 лютого ще в магазин встигли з'їздити. А 25-го вранці як пішли ці орки, 650 танків, БТР, немислима кількість людей і техніки – і все це по моїй доріжці. Ми потрапили в тил – будинок знаходиться між Блиставицею і Здвижівкою (неподалік Гостомеля – прим.).
В нас не стріляли, але від нас стріляли. Було страшно, бо це все летіло на Бучу, Ворзель. Я живу біля аеропорту Антонова – бачили, як йшли гелікоптери. Пішов бій за аеропорт, а 25 і 26-го пішла техніка – 650 одиниць, а наступного дня вже 1200. І це лише по нашій дорозі.
Ультрас Динамо загинув у боях за Маріуполь Ультрас Динамо загинув у боях за Маріуполь
Спершу вони просто їхали, а потім почали заїжджати до нас. Чотири БТР, людей десь 20, заходили і автомати приставляли до чола. Усіх нас зігнали в один будинок, щоб просто грабувати наші помешкання.
Винесли все. Будинок чистий, речей просто не залишилося. Я два пакети привіз у Ковалівку – більше нічого немає. Все інше винесли росіяни. Залишили свої напівкеди ще радянські, а мої кросівки позабирали. У чому я був – у тому і залишився. Нічого немає, речей немає.
У друзів собак повідстрілювали, сволоти, бл*дь (тут Голуб не стримав сліз – прим.). Собак шкода, повбивали. У мене друзі лише заради них залишалися. Мої собаки живі. Якось бухнув, залишився ночувати. Собаки до мене прийшли, спали зі мною. Перелякані – не те слово. Це жах, що було. Всі бояться вийти на вулицю, бо стріляють.
Григорій – колишній начальник кооперативу – коли вбили його Джулічку, напився. Випив півтора пляшки і поїхав. До Івано-Франківська доїхав. Дні через три телефонує, каже: «Я в Івано-Франківську опинився. Як ви? Беріть там все в мене». Я кажу: «Так у тебе і так все беруть. Тільки росіяни, не ми».
Нічого не було – ні світла, ні води. О сьомій годині ми вже спали. О шостій ранку прокидалися і йшли шукати якусь їжу. У сусіда було два мішки сухарів для курей – прогнили вже. Він приніс – нічого не залишилося, все з'їли.
П'ятнадцять людей в один туалет ходили, ви не уявляєте. Змивали за кожним десятим, води немає. Жах. Знайшли криницю за тисячу метрів, але всі боялися йти, бо стріляють. Я з другом ходив, потім вже пофіг було. Ходили, нам автомат до чола: «Стояти, бл*дь». Вже було таке, що сміялися, я кажу: «Тренера Дніпра і Колоса вб'єш, приїдеш додому, скажи – нормально», – розповів Голуб в ефірі YouTube-каналу Колоса.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
