Минулого року УПЛ фінішувала 9 травня, бо збірна України розпочинала підготовку до Євро-2020. Тоді команда Андрія Шевченка з'їхалася у Харків, а далі провела серію спарингів перед поїздкою на форум.
Суть у тому, що спочатку зібралися гравці з УПЛ. Мова про футболістів Динамо та Шахтаря. Згодом до них почали приєднуватися легіонери. Вийшов повний дисбаланс. Представників УПЛ відверто перенавантажили, а легіонери були втомленими після важкого сезону. Причому кожен із них приєднувався до команди окремо. Якби не Швеція, збірна України не вийшла б із групи.
Зараз відбувається щось дуже схоже. Увесь футбол зупинився після початку повномасштабної війни. Динамо відновило роботу, сподіваючись на повернення до звичного життя. Потім Шахтар також виїхав із країни з наміром проводити благодійні товариські матчі.
Немає ніяких сумнівів, що головна ціль для всього українського футболу – це успішний виступ у стикових матчах чемпіонату світу та путівка в Катар. Футболісти мають підійти до початку червня у максимальних кондиціях. Питання в тому, краще їм готуватися у клубах, чи працювати у збірній? Точної відповіді ніхто не дасть.
Є дуже вагомі аргументи в плані того, що підготовка у таборі національної команди – не найкраще рішення. Минулорічний досвід Шевченка цьому підтвердження. Так чи інакше, вся збірна не зможе зібратися разом. Будуть відсутніми до кінця клубного сезону Маліновський, Зінченко, Ярмоленко, Яремчук, Миколенко... Від форми та гри цих футболістів у стикових матчах залежатиме дуже багато. Саме вони мають стати головними локомотивами успіху, бо тонус у них буде кращим, ніж у тих, хто виступав в УПЛ.
Друге питання – це вміння підготувати команду до вирішальних матчів. Відсутність досвіду у Шевченка та його помічників мало не обійшлася національній збірній провалом на Євро-2020. Фізична форма гравців була не найкращою. «Сіли» фізично навіть у матчі проти Північної Македонії.
Петраков не має великого досвіду роботи на рівні національної команди. Ми всі бачили, з якими проблемами зіштовхнулися українці у вирішальних матчах групового раунду восени. Усе висіло на волосині до останнього матчу проти Боснії та Герцеговини. Зрозуміло, що тренеру потрібно пристосовуватися до нових реалій та роботи з новими гравцями.
Зараз Олександр Васильович у ситуації, коли буде працювати з командою понад місяць. Навряд чи він може похвалитися подібним досвідом. Аби не сталося так, що українських гравців перенавантажать фізично, як це було у Шевченка минулого року.
Питання якості підготовки – також актуальне. То буде просто тренувальний процес, чи серія матчів? Чимало залежатиме від спарингів. Зрозуміло, що позаяк доведеться домовлятись фактично з чистого аркуша, рівень суперників може бути зовсім різним.
Питання дисбалансу. Футболісти з УПЛ – в одній формі. Потім до них приєднуватимуться легіонери. Ймовірно, що Зінченко знову буде фіналістом ЛЧ. Сашко має всі шанси долучитися до збірної буквально в останній момент. Чи варто награвати щось у травні, якщо не буде одного з лідерів «синьо-жовтих»? Є великі сумніви у цьому. А як це все відіб'ється на атмосфері у команді? На цій позиції можуть грати Шапаренко чи навіть Піхальонок. Маліновський, Миколенко, Соболь, Яремчук теж матимуть довгий сезон. Скоріше їм знадобиться відпочинок, ніж підготовка перед матчами збірної.
Майже немає ніяких питань щодо Шахтаря. У «гірників» не так багато збірників зараз – Конопля, Бондар, Степаненко, Кривцов, Трубін, Корнієнко, Мудрик, Матвієнко. «Залізним» гравцем основи є тільки останній. У Степаненка та Кривцова – травми. Бондар та Конопля навряд чи зможуть виграти конкуренцію. Не знаю, який статус буде у Мудрика. Його прогрес – очевидний. Скоріше, тут є частина гравців, яких відчеплять після прибуття легіонерів.
У Динамо все складніше. Це базова команда для збірної. Ми всі бачимо, як прихід Луческу пішов на користь гравцям. Розкрився Шапаренко, Забарний. Покращили свій рівень Сидорчук, Попов, Караваєв, Тимчик, Циганков, Бєсєдін, Гармаш.
Динамо дуже добре виглядало у товариських матчах проти Легії та Галатасарая. Хоча зрозуміло, що суперники не були мотивованими. Але Динамо фактично після місячного простою та без притомної форми. Мірча чудово цих гравців розуміє і знає, як із ними працювати. Думаю, він зможе підготувати динамівських збірників до кінця травня. Такий варіант виглядає не найгіршим. Це реальна можливість для збірної отримати перед стиками у хорошій формі не тільки легіонерів, але й киян, що покращить шанси на путівку в Катар.
Зараз такий час, що не варто ділити гравців на клуби чи думати про протистояння. Головне завдання – підготувати збірників до червневих битв. Кожен варіант та можливість мають бути проаналізованими.
Якби у наших футболістів не було можливості працювати у клубах та грати проти доволі серйозних суперників, то однозначно збірна мала б збиратися. Можливо, ще навіть на початку квітня, та під державним стягом проводити свої матчі без легіонерів. Зараз дуже багато змінилося. У динамівців – своя історія та плани, у гравців Шахтаря – своя. Потрібно шукати оптимальне рішення.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
