Президент київського «Динамо» Ігор Суркіс розповів про події перших днів війни:
«О 5-й ранку мені зателефонував капітан «Динамо» Сергій Сидорчук: «Ігоре Михайловичу, яке ваше бачення подальшої ситуації? Я живу біля Жулян, тут іде бомбардування».
У мене будинок за містом, але були такі вибухи, що аж скло тремтіло. Усі наші футболісти виявилися професіоналами, і ніхто з них не поїхав у невідомому напрямку. Цього ж дня вся команда із сім'ями зібралася на базі «Динамо». Насамперед ми запаслися дитячим харчуванням, бо з нами було дуже багато дітей.
Першу ніч футболісти спали у підвалі на базі просто на картонках. Потім я сказав їм перенести з номерів матраци, ковдри, подушки, масажні столи, щоби створити дітям хоч якийсь комфорт. З нами був батько Віті Циганкова, який підтримував бойовий дух команди.
Першої ночі мені зателефонував у сльозах Ярмоленко. Він за день до того відправив в Україну на консультацію до лікаря свою дружину з дитиною. Андрій мені сказав: «Ігоре Михайловичу, допоможіть врятувати мою сім'ю». Ми одразу ж виділили його дружині та синові кімнату на базі. Насамперед, ми думали, як вивезти сім'ї футболістів. На базі було створено координаційний штаб.
Наш прес-аташе Олексій Семененко запропонував вивезти жінок, дітей та людей похилого віку за кордон. Сам він людина невійськово-обов'язкового віку, але відмовився покидати Україну. Велика подяка Аркадію Запорожану та Мірчі Луческу, які зняли їм у Румунії чотиризірковий готель. Нашими клубними автобусами ми не ризикували їхати на той момент. Дякуємо київському автопарку, який надав нам транспорт за символічну суму.
Але ми не могли знайти водіїв непризовного віку, щоб вони могли перетнути кордон. Довелося діяти в такий спосіб. О 8-й ранку ми завантажили людей в автобуси, довезли їх на кордон з Молдовою, там вони пішки перейшли кордон і пересіли в підігнані автобуси з боку Румунії. Багато хто, як і раніше, знаходиться там. Луческу багатьох біженців розміщував у себе, не лише вдома, а й у своїх родичів. Він виявив себе як справжній патріот України.
Після того, як ми вивезли сім'ї футболістів, почали думати, що робити далі. А в нас на базі була не лише головна команда, а й U-19. Костюк має трьох дітей, він повіз свою сім'ю за кордон. Гравці перебували під керівництвом Гусєва та тренера з фізпідготовки Кулеби. Також із нами був медичний штаб. Дуже дякую братам Шморгунам, які виконали величезну психологічну роботу.
У результаті нам вдалося вивезти футболістів у безпечне місце – Дрогобицький район. Ми заселили команду «Динамо» та U-19 у п'ятизірковому готелі селища Східниця. Велике дякую керівництву готелю, що прийняли таку кількість людей. За кілька днів футболісти почали шукати можливість, де тренуватися, полів поруч не було. Найближче знаходилося за 60 км від місця дислокації. Їм удалося знайти маленьке штучне поле. Вони його розчистили та почали там тренуватися. Паралельно їздили районом, зустрічалися з діточками. До того ж, наші футболісти скоординувалися, створили благодійний фонд, почали допомагати Україні та ЗСУ.
Завдяки директору нашої школи Іщенко дві групи дітей перебувають в Угорщині, ще дві – у Польщі та Чехії. Ми на 98 відсотків зібрали всіх наших футболістів у всіх категоріях. Це унікально.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
