«Я з шести років у Шахтарі. Останнім часом у моєму футбольному житті сталося багато знакових подій, адже я дебютував у рідному клубі, забив гол, але все це не дає тих емоцій, які мають бути у такій ситуації. Коли у твоїй країні війна, радіти неможливо.
У мене було два варіанти продовження кар'єри. На два місяці кликали в оренду до Ісландії та Польщі. Там би платили гроші, але коли Шахтар покликав на свій збір, я навіть не роздумував. Такого шансу може більше не бути.
Те, що окупанти зробили з Волновахою, – це жах. Добре, що батьки одразу виїхали, зараз вони у Дніпрі. Але я сам із Ближнього – це село за кілька кілометрів. Наш будинок вцілів.
Звичайно, я не можу стримати гнів. Таке наробили! Що вони зробили та продовжують робити з Маріуполем? Пам'ятаю, коли тільки-но приїхав туди грати, дехто казав, що там важко жити, але за останні кілька років із Маріуполя зробили чудове місто. Парки, квіти, ресторани, торговельні центри... Люди будували життя у своїй країні і нікого не просили про допомогу. Та й у Волновасі щось будувалося. З'явилося добре футбольне поле, батько тренував місцеву команду, яка успішно виступала на область.
Усі ми зараз думаємо про одне – треба вигнати ворога зі своєї території та жити у мирній Україні. Що буде з нами, з футболом – це на якомусь там далекому місці. Що буде із ФК Маріуполь, я не знаю. Базу розбили. Там моя машина стояла, кажуть, згоріла. Стільки охочих було на ній виїхати, а я ключі із собою на збори забрав, нікому не залишив. Хто ж знав?
Може, влітку поїду кудись в оренду. Подивимося. Зараз мрія у всіх одна: прокинутися рано-вранці і прочитати, що війна закінчилася. Нашою, зрозуміло, перемогою», – цитує Топалова Zbirna.com.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
