Збірна України не змогла кваліфікуватися на чемпіонат Європи серед 17-річних. У еліт-раунді команда Олега Кузнєцова не дотягнулася до перших двох сходинок. Українці перемогли тільки відвертого аутсайдера групи – Косово, але програли Італії (1:3) та Польщі (2:3).
Україні не вистачило ігрового тонусу
Господарі турніру – італійці – були відвертими фаворитами групи. Косово відвели статус аутсайдера. Польща та Україна мали боротися за другу сходинку. Команди приблизно однакового рівня, що показала особиста зустріч. Але головним чинником нашої невдачі виявилася ігрова форма українців.
Через початок масштабної війни футбол відійшов на другий план. Зрозуміло, що весь тренувальний процес був перерваний, ні про які офіційні матчі мова не йшла. Наші головні суперники – Італія та Польща – провели по два спаринги у 2022 році. А Кузнєцов лише у квітні вперше побачив команду з кінця осені минулого року. Збір юнаків у Туреччині так і не відбувся через відомі події.
Гравці самотужки намагалися рятувати своє становище. Наприклад, воротар Кравець тренувався із Баварією. Дніпрянин Лисенко був у Хайдуку. Півзахисник Шахтаря Деркач працював в Аталанті. Динамівці Маткевич та Василець – у Брюгге. Інший динамівець – захисник Балаба – у Болгарії. Зрозуміло, що це тільки тренування, які корисні, але вони не замінять ігрової практики.
Коли тобі 16-17 років, ні про який клас мова не може йти. Кожен простій має дуже серйозне значення. Причина наших невдач та проблем криється якраз в ігровому тонусі.
У першій грі проти Косова українці до 75 хвилини не могли забити, хоча володіли відчутною перевагою. Не було відчуття легкості та класу, хоча за рівнем ми повністю переважали суперника. Добре, що індивідуальна майстерність динамівця Кремчаніна (гол + асист) дозволила перемогти косоварів. Варто також сказати, що якість поля у першому турі була жахливою. Гравцям знадобився час, щоб пристосуватися до нього. На такій «поляні» простіше руйнувати, ніж щось створювати, що дало додаткові можливості супернику.
У другому матчі проти поляків необов’язкові помилки захисників та воротаря Кравця призвели до рахунку 0:3 після першого тайму. При тому, що гра була відносно рівною.
Олег Кузнєцов усвідомлював проблеми своєї команди, тому нічого зайвого не вигадував. В основі грали 8 представників Динамо, які добре розуміються між собою та мали підготовку. Їх доповнював опорник Шахтаря Янович (капітан команди), воротар «гірників» Кравець та гравець Ювентуса Фірман.
Легіонери
Штаб збірної намагався покращити ігрову форму запрошенням легіонерів. Вперше під жовто-сині прапори прибули легіонери з Італії – форвард / вінгер Ювентуса Андрій Фірман та нападник Мілана Владислав Нагрудний.
Перший доволі непогано влився у колектив та виглядав не гіршим своїх одноліток із клубів України, але мав проблему з позицією на полі. У Ювентусі Андрій грав форварда, а потім став правим півзахисником. Фізично міцний, хороша робота з м’ячем, вміє тікати від суперників та обігрувати. Такому гравцеві потрібно мати простір. У збірній він грає відтягнутого форварда чи під нападником. Зрозуміло, ця позиція для нього не є рідною. Там щільна опіка, потрібно більше асистувати партнерам, ніж проявляти свою майстерність. На правому фланзі грає один із лідерів команди – динамівець Кремчанін. Тому для Фірмана належало шукати місце на полі. Він багато старався, не все виходило. Але перспектива роботи з цим гравцем у системах збірної України – величезна. Як мінімум, із Фірмана може вийти виконавець для «молодіжки». Тільки потрібно навчитися правильно його використовувати.
Нагрудний – розчарував. Про форварда Мілана заговорили кілька років тому, коли він забив київському Динамо на товариському турнірі у Мінську. Якщо на рівні дітей він вирізнявся, то серед юнаків йому вже важче. Тут, окрім всього, важливими стають фізичні дані, якими Владислав похвалитися не може. Також проблема в тому, що Влад не розмовляє ні українською, ні російською мовами. Спілкується тільки італійською. Тому комунікація з партнерами, на відміну від того ж Фірмана, дуже низька. Тільки «мова футболу».
Дивно, що у такій ситуації не звернули увагу на інших українців в Італії. Насамперед мова про гравця Аталанти Владислава Руснака і Едуардо Ігнатова з Падови. Подивитися на цих хлопців у тренувальному процесі можна було. Щоб розуміти їхній рівень та отримати інформацію. Вони були зовсім поряд.
Не дуже логічною виглядає ставка на воротаря Шахтаря Владислава Кравця. Зовні складається враження, що він має проблеми із зайвою вагою. Зрозуміло, що уродженець Вінниці був основним кіпером у відборі, але взимку та весною він не грав на клубному рівні, на відміну від конкурента Давида Фесюка, який вже виступає за Хайдук U-19, отримав повноцінний дорослий контракт із клубом, а влітку має працювати з першою командою. У Хорватії точно розуміються на потенціалі футболістів, адже роблять на цьому бізнес. За сім місяців Давид переконав у своїй перспективі. На відміну від Кравця, він постійно грає.
Воротар Шахтаря провалив матч проти Польщі. Це фактично наш фінал за друге місце у групі. Не можна сказати, що він заслабкий чи щось таке, але відсутність практики не компенсувала робота з Баварією. Я ще б зрозумів, якби оборона складалася з гравців Шахтаря, але ж там одні динамівці. Тому можна було наважитися на зміну основного кіпера.
Фесюк у заключному матчі неодноразово рятував проти Італії. У пасив можна занести хіба що пропущений гол зі штрафного. Можливо, він мав шанси його відбити. При тому, що непросто виходити лише у третьому матчі, не відчувши спільного дихання із захисниками.
Головна чеснота збірної – характер
Не вірив, що Україна взагалі поїде до Італії на еліт-раунд. У відборі команда Кузнєцова стартувала з поразки від Уельсу, потім розбила Казахстан. В останньому матчі мала успішно зіграти проти господарів змагань – Португалії. Українці здивували та здобули вольову перемогу 3:2.
Зараз, в еліт-раунді, знову проявили бійцівські якості. У матчі з косоварами мало що виходило. Але наші змогли дотиснути суперника. Польщі програвали 0:3. Не розклеїлися, відіграли два м’ячі. Хоча це фактично ще діти, які після перших труднощів можуть посипатись.
З Італією все було в одні ворота. Наші тільки відбивалися у першому таймі. Після перерви отримали вилучення, пропустили ще раз, не забили пенальті, але наприкінці зуміли організувати гол престижу, не кинули грати. Вольові якості на такому рівні означають багато. Хлопці, даруйте, мають яйця, що знадобиться їм у майбутньому.
Другий позитивний момент – забиті голи. У кожному матчі ми відзначалися. 5 голів у 3 іграх – не такий вже поганий результат. Свої шанси створювали і використовували. Проблема в тому, що підвела оборона. Якби наші захисники та воротар зіграли надійніше, були б усі шанси вибороти путівку на Євро.
Олексій Гусєв – майбутнє Динамо і збірної України
Син легендарного гравця Динамо та збірної України Олега Гусєва має всі можливості, щоб перевершити батька. Олексій грає під тим же 20-м номером. Діє на позиції правого захисника. Має всі чесноти, щоб вирости у сильного гравця на рівні національної команди та Динамо. Зараз Олексій забив двічі, граючи у захисті. Добре готовий фізично, має хороші силові якості, при цьому ще й швидкий. Для молодіжної збірної України позиція правого захисника якраз є найбільш проблемною. Тому вже зараз Ротаню можна прицінюватися до Гусєва-молодшого.
Також варто відзначити іншого динамівця – Дмитра Кремчаніна. Його зв’язка на правому фланзі із Гусєвими була головною зброєю України. Кремчанін має дуже хорошу швидкість, індивідуально сильний.
Відзначив би опорника Шахтаря Євгена Яновича. У хлопця очевидні лідерські якості, непоступливий. Виконує багато чорнової роботи. У перспективі він може замінити Тараса Степаненка. Сподобався форвард Динамо Микита Дзень. Наполегливий, швидкий, націлений на ворота суперників.
Помітна перспектива у Фірмана. Школа Ювентуса та виховання італійського футболу. Хлопець перший раз потрапив до збірної, але тримав рівень фактично у чужій команді. Сильні сторони цього футболіста – очевидні.
Сподобався в останньому матчі Фесюк. Дуже холоднокровний, спокійний, фактично без емоцій. Намагається зберегти м'яч для команди. Його сейви допомогли українцям у другому таймі трохи оживити гру, хлопці відчули, що тил у безпеці.
Кузнєцов має брати приклад із Ротаня
Коли дивишся матчі збірної України U-17, немає відчуття цілісності. Динамівці грають у свій футбол. Підтвердження цьому – проблеми Фірмана, який за рівнем міг би допомогти команді, але поки не знайшов себе у побудові гри.
Тренер став заручником ситуації. На багато моментів він не мав впливу через війну. Великих тактичних чи тренерських прорахунків я не побачив. Але дозволю висловити свою думку, яка буде не на користь Кузнєцова. Легендарному гравцеві Динамо – 59 років. Ментально дуже суттєво відрізняється від своїх підопічних. Він повинен стати для них не тренером, а старшим товаришем, працювати над створенням колективу. Тренер та гравці трохи відірвані один від одного. Немає якогось єднання.
Тут хочеться навести у приклад Руслана Ротаня. Зірковому дніпрянину вдалося побудувати колектив у «молодіжці». Тренер та гравці максимально близько спілкуються між собою, мають спільне дозвілля. Ротань для них – як старший брат, а не тренер. Тут підопічні його не бояться, а радше намагаються не підвести. Руслан Петрович розкріпостив атмосферу в команді. Футболісти відчувають кураж, віру у власні сили. Молодіжна збірна України зараз йде на другому місці у доволі непростій групі відбору і має шанс поїхати на Євро-2023.
Бачимо, як успішно працює в СК Дніпро-1 Ігор Йовічевіч. Свого часу він багато зробив для молоді Карпат і Динамо Загреб. Фішка Йові якраз у максимальному зближенні із гравцями, побудові єдиного колективу тренерів та підопічних. Для футболістів, яким по 17 років, це означає дуже багато.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
