«Металіст 1925» – «Динамо»: три думки після матчу

Динамо Київ 12 Вересня, 10:44 4605
«Металіст 1925» – «Динамо»: три думки після матчу Фото: fcdynamo.kiev.ua
Після перемоги в Харкові «Динамо» набирає 19 очок і відривається від третьої в таблиці «Олександрії» на 5 балів. Дистанція від «Шахтаря» залишається на рівні 3 пунктів.

Шкурін і Лєднєв – два різні способи використати можливість

Усі чекали, що саме український хавбек підмінить травмованого Буяльського і нарешті по-справжньому вистрелить. Однак більше ролю Віталія сьогодні виконував Шкурін. Білоруський форвард вміло підігравав Циганкову і Гармашу, розтягував простір, грав швидко і витончено. Як же прекрасно він діяв спиною до воріт. Продовжить так швидко вчитися, будуть люди. Дасть Бог, і на вищому, єврокубковому, рівні тоді не загубиться.

Так, Шкуріну десь все ще не вистачає того властивого снайперам егоїзму, який є у Буяльського чи забивних нападників. Однак у плані створення моментів впорався за себе і того хлопця. Вийшов Супряга, і ці позиційні атаки вже не були такими веселими та живими. Влад запам'ятався лише незрозумілою агресією. Схоже, з позицією основного №9 після важкої травми Бєсєдіна великих питань немає. Поки Рамірес хворіє, Вербіч більше захоплений сімейним життям, а Супряга досі в активних пошуках себе, Шкурін часу не гає.

У такі моменти розумієш, наскільки Динамо все простіше з такими гравцями, як Буяльський. Приймаєш як даність. А потім доводиться прокидатися. Бо той же Лєднєв не показав геть нічого. Богдан на зборах активніше себе проявляв. А тут, проти насиченої оборони, зовсім знітився. Передачі назад, зайві фокуси з дриблінгом, пасивний рух між лініями, жахливий прийом, через який змарнував супермомент, створений Андрієвським. Якийсь абсолютно не командний гравець, повна відсутність загострень. Можливо, згадана втрачена нагода так вплинула, але тоді й над психікою треба працювати. Вийшов мільйон разів «списаний» Гармаш і показав, як треба. Лєднєву ж не те що серйозна практика в ЛЧ не світить. Тут би в чергову оренду не вирушити з такою низькою ефективністю дій.

Циганков, Гармаш і Де Пена вирішують

Тріо старих героїв Динамо розривало після перерви. Тільки Металіст 1925 хоч трохи розкрився, пішли ці розкішні діагоналі Де Пени у вільні зони. Кривенцов змушує своїх хлопців страждати у грі через короткий пас. Часто це приводить до стрімких зворотніх моментів суперника. Динамівці перехоплювали у високих позиціях, хоч у підсумку марнували перспективні нагоди перетворити свої атаки у щось стовідсоткове. Дальні поспішні удари – не те, чого вимагає Луческу. Старі звички час до часу проявляються у його підопічних, але домнул Мірча їх контролює, зводить нанівець і змушує грати складніше.

Вихід Гармаша став фактично ключовим. Металіст не встигав за різкістю Дениса. Ветеран і завершував, і створював. Може, час навіть у збірну України повертати? Як мінімум у ролі джокера Гармаш міг би й допомогти на досвіді. Хоча не менш важливими були дві результативні подачі Де Пени. Асист і передгольовий пас. Людина практично на виході з клубу, але навіть до перерви загострює більше, ніж Лєднєв. Карлос залишається професіоналом. Вербіч і Жерсон? Зараз і близько не стоять поруч з уругвайським вінгером. Від певного затьмарення Де Пени, створення проблем команді на рівному місці, яке ми бачили у кількох попередніх турах, не залишилося й сліду.

Ну, і Циганков. Ще одна людина, яка дозволила компенсувати нестачу Буяльського та Шапаренка. Сьогодні ми побачили того старого-доброго Віктора, який на рівні УПЛ у своїй ролі поза всякою конкуренцією. Серед українців щонайменше. Швидкий, рішучий, завжди там, де потрібно. Після його стандартів регулярно гаряче. Одна і та ж подача – так прийшов скасований гол Кендзьори, так ледь не забив Забарний. Циганков вгатив переможний, але все ще тринькає такі моменти, як після суперпасу Шкуріна. Треба повертати боржок партнеру!

Металіст Кривенцова симпатичний, але й зручний

Повертаючись до господарів. Хтозна, можливо, з часом тактика Кривенцова дасть місце для розвитку хоча б окремих виконавців. Ті ж Криськів, Єрмаков, Савін, якому несподівано навіть вручили гравця матчу від спонсорів (кілька напрочуд гострих подач з правого краю були якісними, та все ж), моментами діяли справді дуже і дуже непогано. Чи Ременюк в епізоді, коли класно відірвався від опонентів – як же складно було б киянам, якби не поперечина.

Бразилець Марлісон – також дуже важкий опонент для суперників. Легенда Шахтаря не йде найлегшим шляхом, який обирають більшість українських тренерів, і вже це похвально. Так, наразі Металіст 1925 виглядає надто вразливим для команд такого класу, як Динамо. Але приємно, що український футбол хоча б місцями намагається розвиватися в дусі сучасних європейських тенденцій.