До заліку брався сезон 21/22 у ТОП-40 провідних лігах Світу.
Prelude
Сьогодні питання про використання власних вихованців достатньо сильно актуалізувалося. Ясна річ, що клуби, які навіть відмовляться від якісних легіонерів на деякий час, будуть грати не лише своєю академію. Є варіанти із залученням досвідчених вітчизняних гравців, які вже пограли в українській першості та можуть дати результат тут і зараз. Таких команд саме в УПЛ вистачає, але детальніше про них розповім пізніше.
Мало хто буде сперечатися, що саме «Динамо» має на сьогоднішній день найуспішнішу академію в Україні. Звісно, уривки з конспектів Лобановського ще можна почути на Нивках, але при Реброві та його ТШ було зроблено достатньо, щоб це хоча б якось компенсувати. Кияни роблять більшу ставку на «біццабороцца», аніж «Шахтар», проте це не може йти ні в яке порівняння з командами типу «Колоса» чи «Олександрії».
Добре прогресує академія у львівському «Русі». Там були створені всі інфраструктурні умови, та й «Рух» став гегемоном у Галичині на руїнах «Карпат». Це стосується залучення молоді до академії. Хоча, щоб вважатися вихованцями саме клубу Козловського вони провели у системі недостатньо часу. Тому не дивуйтесь таким низьким показникам «Руху» у цій таблиці.
Масштабна перебудова була розпочата у «Дніпрі-1», але пройшло досить мало часу, щоб робити якісь висновки. До того ж війна завадила утримати такого дніпровського таланта як Даніеля Ківінду, який вже однією ногою у «Бенфіці».
Тепер перейдемо більш детально до самої таблиці.
Підемо згори до низу.
«Динамо», 12 вихованців, 62,9% ігрового часу
Згідно з правилами УЄФА, CIES вважає вихованцями клубу лише тих футболістів, які провели в його системі не менше трьох сезонів у період з 15 по 21 рік. Тому за цими параметрами ми відкидаємо, наприклад, капітана киян Сергія Сидорчука. Він прийшов до «Динамо» із запорізького «Металурга», коли йому вже був 21 рік.
Найдорожчі вихованці в «Динамо» – Віктор Циганков, Ілля Забарний, Микола Шапаренко, Георгій Бущан та Віталій Буяльський. До ветеранів УПЛ можемо віднести Дениса Гармаша, Дениса Бойко та вищезгаданого Віталія Буяльського.
«Шахтар», 8 вихованців, 28% ігрового часу
Талановите покоління кінця 90-х початку 00-х заграло навіть у «Шахтарі», де історично роблять ставку на бразильских легіонерів. Найкоштовнішим активом гірників є Микола Матвієнко, за ним йде Анатолій Трубін, а замикає трійку Михайло Мудрик, нещодавній дебютант та автор забитого м’яча за збірну України.
До ветеранів, окрім вищезгаданого Матвієнка, відносимо Сергія Болбата.
«Ворскла», 6 вихованців, 24,9% ігрового часу
Найдорожчим активом полтавчан є воротар «Ворскли» Дмитро Різник. Він нещодавно встиг дебютувати у складі збірної України, а про інтерес зарубіжних клубів писали неодноразово. До справжніх ветеранів та легенд клубу зі всією сміливістю можна віднести капітана команди Володимира Чеснакова та захисника, який викликався до збірної України Ігоря Пердуту.
На зміну Різнику у Полтаві вже є молодий та перспективний Павло Ісенко. У свій час Юрій Максимов випустив його на серію пенальті у півфіналі Кубка України, а Ісенко своїми сейвами вивів «Ворсклу» до фіналу. Щоправда у сезоні 2021/22 Ісенко виступав лише за молодіжну команду, тому до цього рейтингу у якості вихованця, який грав в УПЛ не потрапив.
«Маріуполь», 7 вихованців, 12,2% ігрового часу
Вихованців більше, ніж у «Олександрії» майже вдівічі, але кількість ігрового часу майже на тому рівні. Мишньов тягне «Маріуполь» у рейтингу, а разом з ним молодь, яка не належить «Шахатарю». Щоправда та молодь і отримує свій шанс у матчах з гірняками, коли орендованим гравцям забороняють грати проти власного клубу. Загалом, розуміючи, яка ситуація у самому Маріуполі прямо зараз, то навіть не знаєш на якому плані там футбол. На сотому чи двохсотому (прямо, як російські окупанти). Знаю лише одне, що у відбудованому українському Маріуполі будуть умови, щоб створити сильний та незалежний клуб для еліти нашого футболу.
«Олександрія», 4 вихованців, 11,8% ігрового часу
Лідером «Олександрії», який хоч і розпочав свій шлях у «Чорноморці», але заграв саме у команді Шарана можна охрестити Владислава Бабогло. Саме він і є найдосвідченішим та найдорожчим гравцем з цієї четвірки. Крім нього слід згадати Дениса Устименко, який став чемпіоном Світу разом з командою Петракова.
Загалом, «Олександрія» роблячи ставку на вертикальний футбол, у простонародді «бій біжи» дуже серйозно розширює список молодих гравців, які з часом можуть опинитися та вписатися в модель гри їх академії. Проте, саме таким чином «Олександрія» може видавати результат лише у чемпіонаті України, та й те з перемінним успіхом.
Саме так виглядає ТОП-5.
Далі йдуть команди, де на власних вихованців припадає менше 10%. Наприклад у «Дніпра-1» всього 3 вихованці, але які! Єгор Ярмолюк, Олександр Назаренко та Арсеній Батагов – всі вони є дуже перспективними та талановитими й цілком можуть дорости до рівня збірної України.
З повною впевненістю можна сказати, що «забили» на свої академії «Інгулець», «Колос», «Металіст 1925»,«Десна». Та більше всіх відзначився «Минай». Там на відміну від інших клубів УПЛ у сезоні 2021/22 не зіграло ЖОДНОГО власного вихованця. А потім люди дивуються, чому в тому регіоні виникають такі проекти, як «Мункач», що перетягують футболістів із Закарпаття до Угорщини. Хоча чого можна було очікувати від клубу, який запросив Євгена Селезньова до власної команди не як медійну персону, а в якості підсилення команди…
Підсумок
Власне маємо таку картину, що майже половина клубів УПЛ тримає академію лише для галочки, читай регламенту. Маючи і так не найкращі фінансові можливості клуби замість того, щоб зосередити свої ресурси на пошук молодих талантів у регіоні беруть і підписують ветеранів Першої, Другої ліги, які дадуть результат тут і зараз. Іноді такі клуби підписують, навіть зірок, як наприклад Мілевського чи Селезньова, але результату все одно нема… Можливо саме ця ситуація з війною підштовхне керівників клубів піклуватися в першу чергу про академію, яка з часом може дати плоди у вигляді талантів на яких і заробити гроші можна.
Хоча…
Як, казав другий Президент України Леонід Кучма: «Це ж було вже». Я це до того, що були події в 2013-2014 році, коли український футбол, як і українське суспільство зазнало суттєвих змін. Висновки зробили одиниці. Залишається сподіватися, що в рамках декомунізації у власників клубу відпаде гасло «И так сойдёт». Головне щоб воно не перетворилося на українське «І так зійде».
Владислав Омельченко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
