Три думки після матчу «Динамо» – «Бенфіка»

Динамо Київ 15 Вересня, 10:15 4202
Три думки після матчу «Динамо» – «Бенфіка»
В рамках поєдинку 1-го туру групового етапу ЛЧ «Бенфіка» втримала «нулі» у Києві.

Динамо не заслужило на перемогу

Мірча Луческу заніс цей матч у актив Динамо, адже у Бенфіки багато досвідчених виконавців, яких придбали за великі гроші – у киян же в складі багато молоді, а конкретно центрбекам було 19 і 21 рік відповідно. Крім того, румуну сподобалось виконання плану на гру та вказівок під час гри. Коуч заявив, що команда спеціально віддала ініціативу, згрупувавшись в обороні в надії на контратаки. Мірча розчарований лишень тим, що не вдалося реалізувати ігрову перевагу наприкінці зустрічі.

На перший погляд аргументація виглядає солідною. Зачепитись за очки з таким організованим, тактично гнучким і багатим на класних виконавців колективом, як Бенфіка – це круто, а до «автобусів» в рамках ЛЧ українським фанатам давно пора звикнути. Такий вже рівень. Втім, при більш прискіпливому погляді логіка Мірчі Луческу починає здаватись не такою переконливою.

По-перше, Динамо не настільки вже і молоде, як про це говорять. Так, лише половині футболістів у стартовому складі виповнилось більше 23-х років, але тільки Сироту і Шкуріна можна назвати гравцями без досвіду – всі інші вже кілька років стабільно грають і в Лізі чемпіонів, і в плей-офф Ліги Європи, і до чвертьфіналу Євро доходять. Досвід успішних виступів проти різноманітних грандів у «біло-синіх» колосальний. Звісно, у лідерів Бенфіки він може бути ще більшим, а виконавці віком під 30 років мають окремі переваги над 22-річними, але конкретно у випадку «біло-синіх» цей фактор не варто перебільшувати. Тим паче, що команда працює з Мірчею вже другий сезон.

По-друге, питання викликає план на гру. Ніхто не вимагав від Динамо розкрити матч з Бенфікою, намагаючись переконтролювати й переатакувати лісабонців – «автобус» був грамотним рішенням, звичним для колективу. Тут претензій немає. Проблема полягає в тому, що цей «автобус»: а) не був міцним; б) у ньому була відсутня контргра.

Мірча Луческу та більшість вболівальників напирають на той факт, що у Бенфіки було не так і багато гольових моментів – два у першому таймі, два у другому (з натяжкою). Втім, детальна статистика відкриває не таку приємну картину: «орли» тримали володіння на рівні 68%, провели на третині поля Динамо 28% часу, завдали 9 ударів з меж карного майданчика (5 незаблокованих) при 29 дотиках у ньому, а також віддали 6 передач у радіус 20-ти метрів від воріт. За показником очікуваних голів «орлам» нараховують не менше одного забитого м'яча, а гострота пасів у гостей вища два-три рази (в залежності від метрик підрахунку).

Особливо лякала робота киян під пресингом Бенфіки. Лісабонці видали дуже високий темп, повертаючи м'яч на чужій третині та в середині поля вже після сьомої передачі – це дуже високий показник. Португальці високо накривали Динамо, а «біло-сині» під таким пресингом постійно допускали грубі помилки, втрачаючи м'яч на рівному місці.

«Але ж Бенфіка створила мінімум моментів!», – скаже уважний читач. Так, лісабонці при всьому своєму домінуванні проводили «сухі» відрізки по 25-30 хвилин, створивши обмаль гольових шансів, але існують сумніви, що це – заслуга оборони Динамо.

Звісно, вона була компактною й організованою, але підопічні Жорже Жезуша вкрай нестабільні у питанні конвертації переваги в гостроту. У тому ж поєдинку проти Санта-Клари в чемпіонаті Португалії «орли» трощили суперника за всіма показниками, але в перші півгодини команда провела всього один удар. А потім відвантажила п'ять м'ячів, половина з яких прилетіла з нічого.

Аналогічна картина спостерігалася і в кваліфікації ЛЧ. Навіть зі Спартаком у рідних стінах лісабонці створили не так і багато, а проти ПСВ Бенфіка провела всього один хороший тайм – в інших трьох у команди практично нічого не було в атаці. Коли суперник сильний, «орли» часто починають катати вату.

І тут ми підходимо до питання про контргру. Динамо в цьому поєдинку стратегічно важливо було виграти. Це рік тому кияни могли собі дозволити нічию у Будапешті в надії на домашню перемогу в матчі-відповіді з Ференцварошем, але зараз в суперниках Бенфіка, а другий матч відбудеться на «Да Луж». Там зачепитись за очки набагато важче, ніж на НСК.

І що ж ми отримали? В першому таймі був типовий український бий-біжи з глухою обороною, закиданнями на хід самотньому Шкуріну та кількома контратаками після 2-3 підготовчих передач. В стартові півгодини Бенфіка зробила майже 200 пасів, а Динамо ледве-ледве дотягнуло до 40. Єдиний момент пройшов з меж штрафного, і лише в останні півгодини «біло-сині» почали стабільно шукати свої шанси на контратаках – втім, у основний час, окрім прострілу на Вербіча, нічого не виникало.

Динамо віддало всього 1 передачу в радіус 20-ти метрів від воріт, видало 73% точності пасів і награло на 0,3-0,6 очікуваних голів при трьох ударах з меж штрафного – один з них заблокували, а інші два сталися на 90+3-й хвилині. Якби гол Шапаренка зарахували, це був би феєричний відскок, абсолютно нічим не заслужений.

У підсумку маємо не дуже міцний «автобус» проти доволі пасивного нападу, тотальну безсилість перед пресингом португальців і майже нульову кількість моментів з аналогічною ефективністю атак. І тут вже хочеться спитати Мірчу Луческу – а що ж тут хорошого? Чим можна бути задоволеним? Непереконливими «нулями» у матчі, в якому критично важливо було виграти?

Звісно, легко говорити з дивану про те, що Бенфіку необхідно перемагати, але Динамо занадто мало зробило для того,щоб взяти три очки. Навіть 0:0 цілком можна назвати відскоком, а одразу на три очки українці точно не заслужили. Можливо, далі буде краще, але вчора все склалося саме таким чином.

Шапаренко знову найкращий

Нещодавно ми вже вихваляли Миколу за фантастичний поєдинок проти Франції. Тоді на ньому трималася уся гра збірної України – він і позаду відпрацьовував, і обігрувався з партнерами, і контратаки розганяв, і сам же завершував їх. Після цього перформансу всі почали говорити про Шапаренка як про ключову персону в складі «синьо-жовтих», однак і в Динамо центрхав підійшов до такого статусу.

У поєдинку з «орлами» Шапаренко лише підтвердив свою гігантську важливість. Він знову відпрацьовував по всьому полю, відчайдушно намагаючись розвантажувати пресинг і допомагати в оборонних діях – в активі динамівця 5 успішних відбирань (з восьми спроб), 6 переможних єдиноборств на землі (з 12-ти загалом) і 3 перемоги у верхових дуелях (з 4-х усього). Так, були і помилки (одна з них призвела до удару по воротах), але при 55 дотиках до м'яча Коля припустився лишень 9 втрат.

При цьому Микола встигав і контргру організовувати. Шапаренко не був єдиною людиною, яка розпочинала рідкісні спроби киян вибігти до чужих воріт, але Микола вів цю роботу найкраще. Саме він давав Динамо клас – в його активі 88% точності передач (більше тільки у Сидорчука) на тлі загальнокомандних 73%. Практично вся гострота біля чужих воріт була пов'язана з Шапаренком: саме він бив зі штрафного в дев'ятку, саме він стріляв з дистанції у поперечку в компенсований час і саме він класно відкрився під навіс Гармаша на дальній стійці, вколотивши гол.

Не все було ідеально в грі Колі. У нього всього чотири передачі в останню третину, більшість пасів пройшла на власній половині, а два обіграші на дриблінгу були невдалими. Втім, Шапаренко вирізнявся серед інших футболістів своєю помітністю на кожному клаптику поля й готовністю приймати сміливі рішення. Не завжди вони були однозначно правильними, але і шаблонними їх не назвати. Саме тому на більшості статистичних порталів у Шапаренка найвища або одна з найвищих оцінок.

Провал Яремчука

Повернення Романа у Київ в якості форварда Бенфіки було однією з головних тем вечора. Вихованець Динамо так і не підійшов рідному клубу, але не побоявся спробувати себе у Європі, добившись визнання преси, вболівальників і тактичних експертів. До поєдинку проти «біло-синіх» він формив 2+2 за системою гол+пас, а також організував автогол Спартака. І це всього у шести матчах за лісабонців.

Гол Санта-Кларі через 5 хвилин після виходу на поле переконав Жорже Жезуша у необхідності ставити Яремчука у старт, однак рішення виявилось не дуже вдалим. М'яко кажучи. Роман за 59 хвилин на полі майже не проявив себе – в його активі всього 7 пасів (жоден не пішов у загострення) та 16 дотиків до м'яча. Навіть голкіпер Влаходімос був активніше залучений до гри. Жоден із футболістів основи Бенфіки не мав настільки низьких показників.

Щонайгірше, Рома при 16 дотиках допустив аж 5 втрат. Українець провалив усі 5 єдиноборств на землі, вигравши одну верхову дуель. Катастрофа. Його заміна на 59-й хвилині виявилась цілком логічною. Саме через такий футбол, який демонстрував Яремчук, «орли» не могли конвертувати перевагу в якісні моменти.

Втім, при всіх своїх мінусах Яремчук двічі міг відзначитись. Наприкінці першого тайму він відкрився на лінії півкола й потужно пробив назом, а на 55-й хвилині саме Рома змарнував найкращу нагоду Бенфіки відкрити рахунку – з лінії воротарського українець влучив у Бойка.

Ці два епізоди говорять, що Яремчук дійсно залишається крутим нападником, який знайде свої моменти навіть за жахливої гри, однак поки що працювати потрібно дуже багато. Власне, сам Рома про це і сказав – він не демонструє і 50% того, що було в Генті, і поки що йому важко виконувати специфічні вимоги Жезуша. Новачку можна це пробачити (тим паче, при такій результативності), але далі поблажок буде менше.

Михайло Юхименко