Повалений сам тимощук — завоювавши 10-й трофей у своїй європейській кар'єрі, Олександр Зінченко стає найтитулованішим українським легіонером у топ-лігах, обійшовши на один титул анатолія. Чотири рази чемпіон Англії та володар Кубка ліги, володар Кубка Футбольної асоціації та Суперкубка Англії.
Так, Алекс крутий. Однак наскільки важливим є його внесок у успіх Ман Сіті та чи може він бути задоволений, граючи лише півтора десятки матчів у чемпіонаті? Fanday.net підсумовує сезон Зінченка в АПЛ і розбирає варіанти, які він має, щоб перезавантажити кар'єру.
Звична опція для Гвардіоли
Ні, Пеп не хейтить Зінченка — він навіть його у певному сенсі обожнює. Для будь-якого тренера наявність універсала, здатного будь-якої миті закрити кілька позицій - це дуже корисна опція. Гвардіола рідко критикує Олександра — навпаки, він задоволений, що має такого гравця для глибини складу.
Але лідеру збірної України — 25 років, у такому віці навіть прикро протирати лаву. І тут питання в амбіціях самого Зінченка — чи він готовий залишити зону комфорту та починати все спочатку в клубі простішому або задовольнятися роллю члена великого колективу, нехай і на ролях другого плану.
У цьому чемпіонаті Алекс набігав 15 матчів, причому нерідко був досить успішний — віддав 4 гольові передачі, у тому числі під найважливіший гол Родрі в «золотому» матчі з Астон Віллою.
Зінченко має чудову рису — орати в будь-якому матчі, нехай це Ліга чемпіонів проти ПСЖ або гра з аутсайдером АПЛ десь на Кубок ліги.
Гвардіола справді може бути задоволений, що у нього є така «паличка-виручалочка». Але чи задоволений такою роллю сам Алекс?
Чому Зінченку треба змінити команду?
Насамперед, такий гравець, як Саша, потребує постійної ігрової практики — причому, у матчах найвищого спортивного значення. Бути вічним резервістом - ризик вбити свій спортивний характер і розучитися лідерству. У футболі, як і в житті, найбільше цінують найважливіших, а не тих, без кого можна обійтись.
До того ж немає жодних передумов, що Зінченко змінить свій статус у Ман Сіті наступного сезону. Так, Бенджамен Менді, як і раніше, поза футболом через кримінальну справу, але при цьому у Жуана Канселу контракт ще на п'ять років, і є, принаймні, ще 2-3 гравці, здатні зіграти лівого захисника.
У шорт-листі на посилення молодий вихованець Барси Марк Кукурелья із Брайтона. А вже про центр поля, поряд із Родрі, Гюндоганом, Фоденом і мріяти не доводиться.
Тому навіть при всьому немаленькому своєму досвіді та важливому статусі у національній збірній у Манчестері Зінченко залишиться тим самим — гравцем ротації. Прийнятно це чи ні – вирішувати виключно самому Олександру.
Куди може перейти Зінченко?
За час виступів Олександра в Ман Сіті ми звикли до різних чуток – дуже серйозно цікавився Зінченком Наполі, хотіли ним посилитися Вулвз та Бетіс, повідомлялося про тривалий інтерес Ньюкасла та Дженоа часів Шеви-тренера.
Наразі експерти відзначають три варіанти як найцікавіші для кар'єри Алекса.
Арсенал (Лондон)
«Каноніри» фінішували п'ятими, пробившись у груповий етап Ліги Європи. При цьому на позиції лівого захисника вони потребують посилення — 22-річний Тавареш поки що нестабільний, а зірковий Тірні занадто багато часу пропускає через травми.
Головний плюс для Зінченка — добре знайомий штабу Гвардіоли Мікель Артета залишається допрацьовувати свій 3-річний контракт. Істотний мінус — можливе придбання 19-річного захисника Болоньї та збірної Шотландії Аарона Хіккі, який вважається одним із найперспективніших у своєму віці.
Вест Хем (Лондон)
Колишній уже клуб Андрія Ярмоленка — сьомий в АПЛ і побореться наступного сезону Ліги конференцій. Ліворуч у «молотобійців» грають або 32-річний Аарон Крессвелл, або 28-річний Артур Масуаку. На підстраховку під ними лишається ще один ветеран - номінальний центрбек Анжело Огбонна.
Опції в центрі поля теж мають жорстку конкуренцію — у хорошій формі збірники Англії — Деклан Райс та Чехії — Томаш Соучек. Навіть те, що легенда клубу Марк Ноубл завершує кар'єру, не гарантує новачкові поступи в основу.
Наполі (Неаполь)
Італійський південний гранд давно цікавиться Зінченком — кажуть, навіть особисто президент клубу, одіозний Ауреліо де Лаурентіс, бачив в Олександрі потенційного лідера команди на багато років. Але, по-перше, Серія «А» - зовсім новий для нього досвід, і це певний ризик.
По-друге, Наполі - не той клуб, звідки йдуть просто. Керівництво неохоче відпускає важливих футболістів, хіба що взагалі під захід кар'єри. При цьому третя команда Італії справді потребувала б Зінченка.
Ліворуч у неї є хлопці у 30-31-річному віці — Маріу Руї та Фаузі Гулям. Якщо португалець проводив досить сильний сезон з 6 асистами та постійною практикою, то алжирець потихеньку здає та проходить вік розквіту.
Так, ліворуч можуть зіграти ще кілька хлопців, проте місце фулбека на цьому фланзі справді потребує посилення. Один мінус — у Наполі на Зінченка теж розраховуватимуть, скоріше, як на лівого захисника, — досить сильний сезон провели центрхави Зелінські, Руїс, Ельмас.
Що робити Зінченку?
У Алекса ще два роки контракту з Ман Сіті — саме час задуматись про своє майбутнє. Якщо це буде пролонгація контракту, то Гвардіола дійсно цінує українця, якщо вже пропонує йому контракт, незважаючи на статус резервіста.
Але якщо бажання підвищити кількість ігрового часу у Зінченка вище можливості бути просто членом успішної команди, доведеться йти. Це може бути вигідно й самому Ман Сіті, адже за гравця, у якого ще не завершується контракт, можна отримати значно більше, ніж за рік — півроку до закінчення терміну.
Вибір у Олександра буде, він заробив собі реноме безвідмовного та позитивного професіонала, душі колективу, позитивного та відповідального хлопця. І досить важливо, щоб у клубі усвідомлювали важливість Зінченка не лише як «першого куди пошлють» - він заслужив своєю працею підвищення статусу, і реалізує його на будь-якому місці роботи.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
