Справжня кубкова класика: «Динамо» та «Шахтар» вперше в трофейному фіналі змагань СРСР, вдруге суто український фінал Кубка Радянського Союзу, відіграш у драматичній боротьбі, нарешті — бенефіс найкращого форварда в історії східноєвропейського футболу Олега Блохіна.
Зміна поколінь не за втрату результату
Другий в історії український фінал Кубка СРСР — після «Динамо» - «Зоря» в 1974-му — склався в найбільш очікуване протистояння в вітчизняному футболі. Так вийшло, що до 1978 року кияни та донеччани зустрічалися в рамках Кубка Радянського Союзу тільки раз — і протистояння в сезоні 1967/68 виграв «Шахтар» завдяки єдиному голу Яремченка. При цьому «гірники» до фіналів Кубка СРСР не діставалися 15 років (до того двічі їх вигравали й один раз програли на початку 60-х), а от динамівці Києва мали за плечима п’ять фіналів (чотири перемоги та одна поразка).
За регламентом тих часів шлях до фіналу пролягав у двоматчевих протистояннях «вдома-виїзд», отже, тренери клубів Вищої ліги мали хорошу можливість поекспериментувати. У матчах Кубка СРСР 1978 року за «Динамо» (Київ) грала низка молодих гравців — раунд за раундом у складі киян грали не лише заслужені ветерани Фоменко, Решко чи Колотов, а й молодь - Сивуха, Малько, Цимбалюк, Бойко, Микуланинець, Балтача, Безсонов. Як бачимо, для декого з них розіграш кубка став шансом заявити про себе в «Динамо» й увірватися в склад по-справжньому, всерйоз і надовго.
В 1/16 фіналу динамівці переграли рязанський «Спартак» (3:0, 3:1), а донеччани — куйбишевські «Крилья совєтов» (2:1, 2:0). Стадію 1/8 фіналу «Динамо» подолало в непростому протистоянні з «Чорноморцем» (1:2, 4:0), тоді як «Шахтар» вибив «Арарат» (3:0, 2:0). Чвертьфінальне протистояння підопічні Лобановського виграли в ленінградського «Зеніту» (3:2, 0:0), а «гірники» - в «Нефтчі» (1:1, 2:0). У півфіналах українцям протистояли москвичі — динамівці справилися з «Торпедо» (2:1, 2:1), «Шахтар» переграв «Локомотив» (2:0, 1:0).
----------------------------
Цікаво!
Тож у 1978 році Кубок СРСР розігрували «Динамо» (Київ) і «Шахтар» (Донецьк) — вперше зустрічалася в фіналі пара, яка в кубках Радянського Союзу та України загалом у майбутньому розігруватиме трофеї дюжину разів.
----------------------------
Блохін це Блохін
Кінець 70-х — час розквіту «Шахтаря». Блискуча команда з самобутніми футболістами досягла хороших результатів — дві срібні та одна бронзова медаль, і на момент фіналу саме «гірників» можна було вважати фаворитами протистояння. По-перше, в очних зустрічах у чемпіонаті вони двічі (!) переграли киян. По-друге, поки в «Динамо» Лобановський проводив зміну поколінь, «Шахтар» значно успішніше виступав у Вищій лізі. На момент фіналу донеччани йшли другими з 2-очковим відставанням від лідера — тбіліського «Динамо», тоді як київська команда займала сьоме місце й відставала від підопічних Салькова на сім очок.
Тим не менш, активніші на старті саме динамівці — відразу в кількох моментах їхні швидкі атаки загострювали гру. «Шахтар» відбивався й відповів зразковою фланговою атакою. Яремченко розсудливо підключив Дудинського, чию подачу головою замкнув майстер подібних голів Віталій Старухін — 0:1. Досвідчені Фоменко та Решко в цьому епізоді не до кінця дограли зі своїми суперниками.
У цей момент, можливо, вирішувалася доля трофею. Якби «Динамо» не вирівнялося, про відіграш мови б не йшло. Проте кияни пішли вперед і провели низку гострих атак. Ще до перерви тонкою передачею Веремєєва не скористався Блохін — загалом, Дегтерьов діяв надійно й парирував відразу кілька ударів. Вже після перерви він був на місці, коли чергове відпрацювання зв’язки Веремєєв-Блохін завершилося ударом із вбивчої позиції — несильним.
Але Блохіна цього вечора було не спинити. Ось уже Бережний, який значно активізувався після перерви запустив у прорив Онищенка, чию подачу Олег замкнув головою — 1:1. Натиск киян до другого голу в основний час не призвів, а от «Шахтар» міг забивати. Активний Латиш доправив м’яча з флангу в карний майданчик, де вдвох перед Юрковським опинилися форварди Резнік і Старухін — перший із завершенням запізнився, другий пробив, навпаки, поспішно й по воротах із близької відстані не влучив. А дистанція була метрів вісім, суперники не встигали з блокуванням... Ще в одному моменті воротар «Динамо» парирував прицільний дальній удар Горбунова.
Матч затримав увагу публіки ще на пів години. І тут зіграв свою роль Олег Блохін. Опинившись з м’ячем метрів за 25 трішки правіше від воріт, він вирішив пробити, й цей низовий удар з відскоком від газону виявився вирішальним. Дегтерьов, перекритий своїми й чужими, реагував із запізненням, м’яч ускладнився коригуючим рикошетом і шугнув у сітку — 2:1. Віддавши всі сили грі, команди не спромоглися більше на голи. П’ятий Кубок СРСР виграли київські динамівці, вперше при цьому вимушено відіграючись у фіналі після першого пропущеного.
----------------------------
Протокол
«Динамо» (Київ) – «Шахтар» (Донецьк) – 2:1 (0:1)
Голи: 0:1 Старухін (15), 1:1 Блохін (55), 2:1 Блохін (92).
«Динамо»: Юрковський, Безсонов, Балтача, Фоменко, Решко (Колотов, 70), Лозинський, Буряк, Бережний, Веремєєв, Онищенко (Хапсаліс, 83), Блохін. Головний тренер: Валерій Лобановський.
«Шахтар»: Дегтерьов, Яремченко, Горбунов, Кондратов, П'яних, Рудаков, Латиш (Варнавський, 100), Резнік, Старухін, Дудинський (Соколовський, 91), Сафонов. Головний тренер: Володимир Сальков.
Попередження: Хапсаліс (110).
12 серпня 1978 року. 18:00. Москва. Стадіон «Торпедо». 22 000 глядачів. +17 С
Суддя: В.Ліпатов (Москва).
----------------------------
П’ятий кубок — як вісник перемін
Ці дві великі команди - «Динамо» 70-х і «Динамо» 80-х — залишили визначальний слід в історії вітчизняного футболу. Й ось цей трофей 1978 року — він ніби місточок між поколіннями. Тут і пізні виступи Онищенка, Буряка, Веремєєва, Решка, Фоменка — й ранні періоди успішних кар’єр Безсонова, Балтачі та інших молодих гравців, яких планово вводив у склад Валерій Лобановський.
Вольова перемога над «Шахтарем» - вона ніби як посеред історії тих двох супер-команд, і навіть у процесі перебудови «Динамо» залишалося боєздатним. Чемпіонат СРСР 1978 року, при всій неоднозначності, новий володар кубка завершив на другому місці. І тут кияни зуміли випередити «Шахтар» - лише одне очко на фініші відрізнило «срібло» та «бронзу», й успішнішими на фініші виявилися саме динамівці.
----------------------------
Цікаво!
Та ж сама пара «Динамо» - «Шахтар» розіграє Кубок СРСР і в 1985 році. З тим же результатом. Саме той трофей виведе киян до другого Кубка володарів кубків УЄФА.
----------------------------
Наслідком перехідного періоду зміни поколінь стане поява в основному складі «Динамо» (Київ) низки молодих гравців — вони швидко полюбляться вболівальникам і реалізуються на міжнародному рівні, їхні імена вивчать всі, хто цікавиться футболом, а Лобановський доведе — при наявності чіткої, науково обґрунтованої системи роботи успіх можна відтворювати від покоління до покоління. Так формується динамівська філософія та характер.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
