Три думки після матчу «Динамо» - «Шахтар»

Динамо Київ 4 Жовтня, 10:12 3416
Три думки після матчу «Динамо» - «Шахтар»
Лідер УПЛ проти головного конкурента. Киян і донеччан розділяли лише 3 очки перед новою очною битвою.

Команда Луческу залишалася єдиною, що досі не програвала в поточному сезоні першості України. Водночас Динамо розгромно поступилося Шахтарю в Суперкубку та Баварії в ЛЧ. «Гірники» мали намір відіграти 3-очкове відставання у звітній зустрічі. Луческу чергував перемоги з поразками у 4 двобоях проти своєї колишньої команди. Відтак сьогодні за цією логікою мав би брати реванш.

Динамо було важливо не посипатися – Київ згадав свої найкращі версії...

Луческу вийшов з думками про нічию. Вона влаштовувала, хоча перемога на контрах смакувала б як ніколи солодко. Його план, зрештою, працював дуже добре. Спокій періодично порушували хіба що Патрік, Педрінью, Додо. Намагалися не відставати і ветерани. Степаненко взагалі був ледь не головною загрозою. Недарма ж саме в матчах з Динамо опорник Шахтаря має найкращі атакувальні показники за всю кар'єру (2 голи та 3 асисти). Міг Тарас забивати і зі стандарту, і на підбиранні. А міг й гол привезти. Саме з його обрізки почалася швидка атака 3 в 3. Загалом команда Де Дербі на перемогу не награла. Було багато шуму після Суперкубка, але «гірники» тими 3:0 себе переоцінили. І близько не настільки вони сильніші за Динамо, коли воно грає компактно, зібрано і від оборони.

Київ не боявся виходити в атаки, комбінувати великими силами. Моментами цей азарт навіть доводилося дещо гасити з тренерської лави. Караваєв у першому таймі не без допомоги Кривцова створив момент матчу для своєї команди, а після перерви вже дістав на горіхи від Луческу за такий же сміливий прохід. Справедливо. Не може фланговий захисник втрачати м'ячі в центрі поля у такий критично важливий момент. Епізод міг би стати вирішальним. Хоча загалом на чужій для себе позиції відіграв один із найкращих поєдинків за дуже-дуже багато часу. Після 0:8 у двох матчах за тиждень найголовнішим було попрацювати над психологічним станом. Луческу впорався і показав, що тільки його силою легковажать, він повертається до великої гри і карає за це.


... і показав ідеї

Румунський тренер придумав вихід Вітінью в центрі нападу. Такого Шахтар не чекав і довго не міг зрозуміти, як працювати з бразильцем. Швидко зароблена жовта для Марлона, вихід сам на сам з голкіпером, нарощення переваги на лівому фланзі, де повільніший Кривцов, немолодий Марлос і Додо, який заграється в атаку. За відсутності Ісмаїлі було очевидним, яку зону треба перекривати насамперед. І Луческу вирішив свідомо бити в неї. Лівий фланг Динамо став великою проблемою. Караваєв, Де Пена і Вітінью робили свою справу методично і послідовно. Туди доставляли м'ячі центральні захисники та хавбеки. Там же був спрямований погляд Бущана.

Забарний і Сирота нервували настільки, що надсилали передачі в поліклініку. Неймовірні обрізки поперек поля на своїй половині чи пуляння в аут, коли ніхто не тисне. Це все дуже насторожувало. У короткий обдуманий пас молодіжка Динамо, звідки прийшли обидва футболісти, грати не любить споконвіків. Тому й не дивно, що чекати таких навиків плеймейкера, як у 12-мільйонного Марлона, не доводиться. Тут не до вимотування суперника монотонними передачами. Тут аби не привезти на рівному місці подарунок, який стане золотим і дозволить суперникам потім місяцями розказувати про повне домінування.


А ось з дальніми передачами інколи виходило дуже непогано. Це взагалі була досить потужна зброя Динамо проти високої лінії оборони суперника. Може, комусь ці постійні закидання вперед видаватимуться примітивним стилем, але наскільки ж ефективний він проти Шахтаря! У своєму штрафному молоді українці також підчищали на гідному рівні. З механізму команди Луческу не випадала жодна одиниця. Той же Циганков не реалізував момент, але працював на оборону, як ніколи. Ось чому на перші заміни чекали аж до 86 хвилини. Румунський фахівець нікуди не поспішав. Він не міг ризикувати нічиєю заради примарних шансів перемогти. І такий розрахунок був здоровим та найкращим з можливих станом на сьогодні.

Де Дзербі не використовує шанс, має вагоме виправдання, але розчаровує більше

Італієць після двобою заводив ту ж пісню, що й Каштру з мотивами не дуже вдалих матчів. «Ми домінували, суперника на полі не було – ніхто, крім нас, у футбол не грає». Слабкі виправдання як для, можливо, фінальної зустрічі першої частини сезону. Шахтар не здобув результат. Шахтар до здобуття результату не був ближчим за Динамо. Про домінування смішно говорити навіть в контексті статистики контролю м'яча – відколи це 55% на 45% стали повною перевагою одних над іншими?

Алан Патрік зіграв черговий елітний матч. Разом з Педрінью він, як і в Суперкубку створював різницю. Ці передачі, рух, впевненість, звільнення простору для партнерів, читання гри і відбір. Сам би, мабуть, з радістю обміняв той свій гол на влучання у сьогоднішній битві. Було близько, але не всім же його дальнім ударам залітати. Якби Алану Патріку було не 30, а хоча б на 5 менше, за нього вже б билися клуби з топ-чемпіонатів. Питання в тому, що витягніть з Шахтаря згаданий дует бразильців, і команда буде ще більше страждати в позиційній грі. Скільки «гірники» втратили з відсутністю Ісмаїлі?

Де Дзербі поки не зміг налагодити процес. Тішитися розгромами Вереса і Маріуполя можна скільки завгодно, але провідних іноземних тренерів під топовий як для УПЛ трансферний бюджет запрошують далеко не для цього. Словами про повне домінування над суперником, якого начебто не було на полі, він відвертає увагу від проблем своїх підопічних. Шахтар не забив Інтеру, не зміг розкрити і Динамо. Малюнок гри, може, й цілісніший.

Але кращих моментів команда Де Дзербі не створює навіть тоді, коли переважає у контролі на 10-20 відсотків. Шанс на стандартах? Хочеться і похвалити донеччан за розвиток цього компоненту, але ми добре знаємо, що гра на другому поверсі також – одна з найбільших болячок Динамо. Травма Траоре є серйозним аргументом, але не може бути виправданням усьому. Ніхто не дасть гарантій, що Лассіна зміг би дотиснути і повторити свій дубль зі Суперкубка. Шериф показав, що навіть цей форвард – не панацея у матчах, де суперник вміло закривається.