Футбол України – сидіння на пороховій діжці. Може пощастити, може і рвонути. Це точно не про класну команду

Футбол України 13 Жовтня, 13:39 240
Футбол України – сидіння на пороховій діжці. Може пощастити, може і рвонути. Це точно не про класну команду
Заміни від Петракова не підсилюють гру, а скарги тренера щодо відсутності гравців тільки примножують негатив.

Чотири очки у двох матчах – ніби й непоганий здобуток, але характер гри збірної України змушував би говорити про негатив навіть за умови максимального досягнення (3+3). Цей футбол був схожий на російську рулетку – постріли на удачу. Збірна України втратила солідність та холоднокровність, які були притаманні їй на етапі раннього (але не пізнього) Шевченка.

Якщо говорити простими словами, це означає, що матчі проти нижчих в рейтингу суперників ми проводили «на три рахунки». З фінами вдалося виграти, хоча підсумкова статистика свідчить про нелогічність цього результату. Суомі напрацювали на вищий показник очікуваних голів (xG) (1,78 проти 1,33 в України), завдали однакову з Україною кількість ударів у площину (по п'ять), виконали більше ТТД (900 проти 821 в України). Ця статистика впадає в очі, бо зовсім не підтверджує закоренілі постулати. Футбол Петракова інтенсивний? Але ж Фінляндія здійснила на полі більше тактико-технічних дій. Фінляндії важко даються голи (тільки одне взяття воріт в останніх п'яти матчах перед зустріччю з Україною)? Показник xG свідчить, що біля воріт П'ятова розгулялася навіть така не гостроатакувальна команда.

Футбол України – сидіння на пороховій діжці. Може пощастити, може і рвонути. Це точно не про класну команду - изображение 1

Гра з трьома центральними захисниками зовсім не надавала збірній України переваги та надійності щодо роботи в захисті. Сміємо сказати, що така тактика радше йшла на користь атакувальній грі. У обох жовтневих матчах одними з найкращих на полі були латералі. До Ярмоленка, Яремчука та Степаненка, які просто розривали у Гельсінкі, не дотягують, та все ж. Примітний факт: Соболь та Корнієнко отримали за матч з Фінляндією практично однакові оцінки (244 та 243 відповідно від InStat), зігравши при цьому рівно по тайму. Прояв структурної роботи, коли від зміни прізвища не змінюються манера та інтенсивність (якщо ти, звісно, не Олександр Караваєв у ролі флангового захисника).

У матчі з Боснію правий латераль Олександр Тимчик напрацював на другий найкращий показник xG (після невгамовного і недосяжного для решти партнерів у плані користі для команди Андрія Ярмоленка) – 0,24. Проблема в тому, що з двох виходів сам на сам хоча б один гол потрібно забивати. Соболь у вчорашньому поєдинку виконав дві ключові передачі. На рівні з Циганковим – найкращий показник у збірній України (але не найкращий на полі, адже боснієць Стевановіч тричі віддавав м'яча на партнера з загостренням і просуванням уперед). Не до кінця зрозуміло, що Петраков хотів донести своїм спічем про «4-4-2» (»Думав зробити 4-4-2, але хлопці втомилися, було важко» (с)). Якщо керуватися логікою, то зміна тактики повинна була заспокоїти нервову гру збірної України в захисті (не було б вільних зон на флангах). Завадила втома.

Втома – це один з багатьох негативів збірної України при каденції Петракова. Якщо ж доповнювати розмову про позитив, то варто відзначати Ярмоленка і Степаненка як стрижневих футболістів. Тарас з боснійцями був дуже корисним щодо захисного перформансу. П'ятнадцять єдиноборств (найкращий показник серед українців), п'ять обведень, шість відборів, п'ять перехоплень, сім підбирань. Чи не відповідь це на запитання, чому Петраков прибрав з поля Шапаренка, а не Степаненка? Інша річ, що у Миколи ще були легкість і свіжість в ногах, а Тарас як гравець, що давав високу інтенсивність у двох поспіль поєдинках збірної, просто розрядився.

Футбол України – сидіння на пороховій діжці. Може пощастити, може і рвонути. Це точно не про класну команду - изображение 2

Тут не допомогла б ніяка тактика – треба було освіжати команду. Різкий спад фізичних можливостей відбувався акуратно у районі 65-ї хвилини. Причому, було це в обох жовтневих матчах, що не дозволяє говорити про випадковість. Це ознаки тенденції. А можна згадати ще вересневий Казахстан, де не було тренерської реакції не втому Караваєва, з-під якого зрештою й прилетіли два голи. Якщо до стартових хвилин у виконанні збірної України немає великих претензій, то до спроможності тренерського штабу керувати грою шляхом замін – суцільні запитання.

»Мені говорили ще раніше, що потрібно міняти Шапаренка. Кажу: «На кого? У нас немає такого креативного хава. Ми сядемо зовсім в штрафну. Що Сидорчук, що Степаненко – два однакових, опорники», - тут би краще мовчав, їй Богу. Ну гаразд, травми Зінченка та Буяльського, але ж Петраков замість Маліновського взяв у збірну Сергія Булецу. І потім дозволяє собі публічно скаржитись на відсутність креативного хавбека для підсилення гри. Булеца за десять хвилин чистого ігрового часу у Фінляндії віддав дві передачі, за одинадцять хвилин у Львові – три передачі. А потім уафівські підлабузники розповідають, як добре заміни Петракова підсилюють гру, а сам тренер надуває щоки відносно питання про Руслана. Звичайно, питання будуть, особливо коли ти сам, нехай і несвідомо, торкаєшся цієї теми.

Боснія та Герцеговина, на відміну від України, в ході матчу кілька разів змінювала тактику. Але не це найголовніше. Найголовніше те, що гості знали свої сильні сторони й робили акцент на них, чого не дано нашій команді. У Едіна Джеко – двадцять єдиноборств у матчі, дев'ятнадцять з яких – в атаці, вісім з яких – верхові. Найкращий в України за показником єдиноборств – Тарас Степаненко (15). Але ми говоримо про форварда та опорного півзахисника, про футболістів з різною природою. Можна погодитися з тим, що Джеко не грав класичного центрального нападника. Він був своєрідним вільним художником атакувальної ланки. В України не знайдеш такого гравця, якого за функціями можна порівняти з Едіном. Однак впадає в очі інший факт – жоден гравець збірної України не завдав по воротах суперника стількох ударів, скільки центральний нападник Боснії Превляк (три). Ніхто не має такого високого показника «очікуваних голів». У Превляка – 0,84. Найкращий серед наших – Андрій Ярмоленко з показником 0,49. Це точно Україна грала вдома у щасливому місті перед тисячами вболівальників, які гнали команду вперед?

Футбол України – сидіння на пороховій діжці. Може пощастити, може і рвонути. Це точно не про класну команду - изображение 3

Шанси на вихід з групи ще є, але потрібно буде здобувати результат у Боснії та Герцеговині. Нічию – за сприятливих обставин дев'ятого туру, який ми пропускаємо, перемогу – за несприятливих. Загадувати наперед щось дуже складно, адже ця збірна здатна на будь-які сюрпризи. Може вистрілити, а може провалитися. І це найгірша її характеристика.

Ігор Семйон