Перед дебютом на чолі «Дженоа»: правила життя Андрія Шевченка

Світовий футбол 20 Листопада, 17:58 247
Перед дебютом на чолі «Дженоа»: правила життя Андрія Шевченка
Про погляди на життя Андрія Шевченка відомо не так уже й багато. Прочитавши автобіографічну книгу легендарного футболіста, ми дізналися чимало деталей його життя від нього самого.

Дороги таки привели до Генуї

У далекому 1999-му році, Андрій Шевченко якось вирішив відмовитися від допомоги друзів по Мілану, які зазвичай підвозили його на тренування у заміську тренувальну базу команди. Сів за кермо і вперше поїхав туди сам. Вже у дорозі отримав дзвінок від Резо Чохонелідзе. Футбольного функціонера, який тоді допомагав футболісту адаптовуватися до життя в новій країні.

– Андрію, ти ж приїдеш?

– Так, Резо.

– Прочитай мені найперший вказівник, який впаде в око, будь ласка.

– Гаразд. Тут велика зелена стрілка, над нею щось написано.

– Що, Андрію?

– Генуя.

Запала тиша (уривок із книги Андрія Шевченка та Алессандро Альчато «Шляхетна сила. Моє життя. Мій футбол»)

Через 22 роки футболісту таки судилося опинитися в Генуї

На тренування Шевченко, хоч і спізнився, все ж потрапив. На щастя, до Генуї він тоді не доїхав, а зустрів по дорозі лише вказівник у сторону портового міста. Через 22 роки легендарному футболісту таки судилося опинитися в Генуї, де він у складі тамтешнього Дженоа розпочне клубну тренерську кар’єру.

У книзі Шевченка, написаній у співавторстві з журналістом Алессандро Альчато, чимало душевних історій, які до цього були невідомими. Спойлерити звісно не будемо. Але натомість ми зібрали трохи порцій поглядів легендарного футболіста, про які він розповів у своїй книзі. Деякі з них – цілком у дусі модного нині нон-фікшну. А деякі – просто цікаві життєві спостереження.


«Мені не таланило»

  • Кожен відповідає за свій вибір самостійно.
  • Я випускав пару, б’ючи м’яч, а не людей.
  • У гурті ніхто не дає один одному підупасти духом. Всі набираються хоробрості. І, хоч на мить, лихі знову стають добрими. А добрі залишаються добрими.
  • Вирости – означає збагнути, де приховано кнопку reset.
  • Я збудував перед собою шлях, камінчик за камінчиком, згодом вистеливши його асфальтом, гол за голом. Бо на початку то була звичайнісінька ґрунтівка.
  • Мені не таланило. Ніколи. Бо на талан мають покладатися ті, хто не готується, як слід. Бо це паперовий меч для останнього вирішального бою.
  • Я одружився, граючи в гольф.

І ще декілька правил із життя володаря «Золотого м'яча».

В Україні я грав, не дотримуючись жодних схем, але в Італії все було інакше. Мене завжди спонукав йти вперед змагальний дух, не покидаючи мене ні на мить, хай яким видом спорту я займався.

У мене ніколи не було уповноваженої особи зі спортивних питань, адже мені подобалося вести перемовини про моє майбутнє із клубом особисто, без посередників. Дивлячись в очі співрозмовникові, не через третіх осіб.

Мене ніколи не охоплює паніка: за вкрай складних обставин я підвищую рівень концентрації.

У батьківстві є чудова річ: треба покладатися на потреби нової істоти, а не свої власні, як раніше. Починаєш жити, відштовхуючись від геть іншого відправного пункту.

Я завжди був терплячий до болю. Отримував травми, навіть не помічаючи цього.

Кохання – це відповісти одне дному «так», усією душею цього прагнучи, аж поки не втілиться в життя, а те, як все відбувається – то вже дрібниці.


«Невдача – це уникати щось робити»

У моєму професійному житті траплялися злети і падіння, але у ньому ніколи не було місця для страху невдачі.

Марко Матерацці намагався мене спровокувати, залякуючи, говорячи гидоту про мою щелепу. Утім він гадки не мав, що я знався на таких Матерацці, бо ж надивився на них ще в підлітковому віці в Україні.

Я ніколи не належав до людей, які пасуть задніх перед складнощами. Я завжди переглядав записи ігор, в яких грав, намагаючись побачити, де схибив, і завдяки цьому збагнути, як виправити свої помилки.

Треба сміливо йти назустріч тому, що пропонує тобі життя. Невдача – це уникати щось робити, відмовлятися від того, щоб спробувати. А для того, щоб спробувати, треба слушно обирати мить. Я вірю в долю, і мою було приховано всередині м’яча.