«Спорт і політика – різні речі», «хто поховав «Олександрію», зрозуміють, що помилялися». Інтерв’ю Сергія Гриня

Футбол України 15 Грудня, 12:41 211
«Спорт і політика – різні речі», «хто поховав «Олександрію», зрозуміють, що помилялися». Інтерв’ю Сергія Гриня
А також про зарплату в складі “містян” та термін повернення від травми.

Перша частина сезону УПЛ завершена. Зараз футболісти отримали три-чотири тижні відпустки, і вже на початку січня будуть готуватися до весняного етапу змагання. Ми поспілкувалися з нападником “Олександрії” Сергієм Гринем про його початковий період в команді Юрія Гури та про амбіції “містян”. Також згадаємо фінансову сторону питання, жах від суддів в УПЛ, травми, оренди з “Шахтаря” та реальне розуміння, що атакуючому українському гравцеві з академії важко пробитися в першу команду “гірників”.

– Почнемо з теперішнього клубу. Чому літом вибір впав саме на “Олександрію”?

– Тому що в “Зорі” я не грав, всі бачили. Я відчував, що моя кар’єра застопорилася. І надійшла пропозиція від “Олександрії”, з тренером зв’язався і він чітко дав мені зрозуміти, що потребує мене. Я, не довго думаючи, одразу погодився.

– Влітку з “Олександрії” пішло багато досвідчених гравців, пішов Володимир Шаран, який довго перебував в клубі, планувалася перебудова. Не ризиковано було переходити в такий важкий період для клубу?

– Та ні. Там залишилося багато гравців, залишився кістяк і я знав багато гравців, розмовляв зі знайомими. Хлопці сказали, що все добре, це амбіційний клуб. Все як було раніше, все так і залишилося.

Хто ховає “Олександрію”, то подивляться потім, і зрозуміють, що помилялися на початку сезону.

– Який в спілкуванні Юрій Гура? Чи він розрізняє підхід до молодих виконавців і до досвідчених?

– До всіх у нього одні і ті ж вимоги. Хто сильніший на тренуваннях, той і грає.

– Забити в своєму дебютному матчі за клуб – як воно?

– Суперемоції, давно таких не відчував. Дуже було приємно забити гол, і приємно було, що команда перемогла і здобула три очки в принциповому матчі.

10 вересня цього року Гринь дебютував за “Олександрію” у дербі проти “Інгульця”, забивши єдиний гол у тому матчі на початку другого тайму.

– Хто перший привітав з взяттям воріт?

– Юрченко Владлен, друг мій.

– Скільки ще триватиме відновлення від травми?

– Ехх… Довго ще! Скоріше всього я повернуся на початку квітня, якщо все добре буде.

– Були якісь приколи, зв’язані з травмою, чи Вам було не до сміху?

– Були приколи, звичайно, але… Мені ж звичайно не до сміху, але є близькі друзі, які знають цю межу, де можна пожартувати, а де серйозна запитувати, дізнаватися, хвилюватися за моє здоров’я.

– В чому успіх сучасної “Олександрії”? Команда перемогла “Шахтар” в гостях, до останнього боролася проти “гірників” вдома, а також гідно провела зустріч в Києві проти “Динамо”.

– Команда дисципліновано і добре грає в обороні. Я вважаю, що це в першу чергу важливо, тому що всі хлопці розуміють, що в першу чергу важливо проти таких команд, як “Шахтар” і “Динамо” – це оборона. А вже потім можна вибігати в контратаки. Для цього і є підбір гравців, які чудово відповідають цим вимогам: швидкісні і витривалі.

– Тоді, в Києві, суддя “затравив” “Олександрію”?

– На мій погляд, як і з “Динамо” ми грали, то “затравив”, так і з “Шахтарем” ми нещодавно грали то “затравив”. Я думаю, що всі бачили після гри, що м’яч влучив у руку, і якщо ми б вели в рахунку і таке відбулося у нашому штрафному майданчику, то суддя б навіть VAR не дивився і призначив пенальті відразу ж.

Це просто болюча тема, заїжджена про суддів. Якщо так подивитися по іграх, то видно, як “Колосу” поставили пенальті на 87-й: захиснику м’яч влучив у груди, а суддя відразу поставив пенальті, навіть не бачачи цього. Думаю, що ні для кого не секрет, що у нас зараз відбувається у футболі. Але такі реалії.

– VAR в Україні допомагає чи заважає?

– Він допомагає тільки кільком командам. А так, я думаю, він в основному проти тих команд, хто нижче. Є моменти, коли суддя може дивитися VAR, але не дивиться. Знає, що повинен буде після перегляду поставити пенальті.

– Ваш рідний “Шахтар” і його прямий конкурент за золото УПЛ “Динамо” впевнено відірвалися від всіх у внутрішній першості України. Чому вони провалилися у Європі?

– У “гірників” угрупа сильна була. Але як показує практика, то “Шахтар” теж не таких з груп виходів. У “Динамо” теж сильна група була. “Шахтар” і “Динамо” грають в Україні і ви бачите, як тут у нас все влаштовано. Якщо ці два клуби грають проти будь-якого середнячка чи останнього місця, то в будь-якому випадку вони виграють, якби матч не складався. Тобто якби все було чесно і судді були б не заангажовані, то було б набагато більш простіше в цьому плані.

***

– Ви пробули 11 років у “Шахтарі”. Працювали і тренувалися завжди з думкою про першу команду?

– Якщо чесно, коли я був в “Шахтарі”, я хотів потрапити в першу команду, але я був реалістом і розумів, що важко було потрапити в першу команду із академії атакуючому футболісту. І тому я особливо не сподівався, що опинюся там.

– Були розмови з Мірчею Луческу про перспективи у складі “гірників”?

– Були. Я ж поїхав на збори з першою командою після “Маріуполя”. Мене тоді Луческу залишив в команді після зборів, хоча багато хлопців було, які були в оренді, їздили постійно на збори, а він залишив мене і Макса Малишева. Були розмови: йому подобалася моя швидкість, дриблінг і так далі. Але те, що в мене постійно травми були, то зіграли велику роль в тому, що я не зміг навіть спробувати. В мене одна гра на Кубок і один гол за першу команду.

– Чому цей вдалий для Вас результат нічого у подальшому не дав?

– Я після цього матчу травмувався. В принципі, я вийшов на матч із травмою і після цієї гри я відразу почав лікуватися і, як виявилося, це непроста травма. Я пропустив місяць, і потім ще одна травма… Травма на травмі…

– Це єдиний трофей у Вашому активі?

– Ні, я перемагав з “гірниками” в Суперкубку України 2015. А ось за цей Кубок України мене не нагороджували. Зимою я пішов з команди, і не отримав медалі в кінці сезону.

– Оренда в “Маріуполь” або інші клуби для молодого футболіста “Шахтаря” – це можливості, чи щось інше?

– У будь-якому випадку, коли ти ідеш в оренду у статусі молодого футболіста – це можливості. Ось поле, ось м’яч. І тим паче, якщо у тебе більше шансів грати у складі і показувати себе, то звичайно це можливості.

А те, що “Шахтар” мене постійно відправляв в оренди, то це було передбачливо, і я цього очікував.

“Гірники” відправляли Сергія п’ять разів до оренди: “Арсенал” Київ, “Верес”, “Олімпік” і двічі в “Маріуполь”. Врешті решт, у січня 2019-го він покинув клуб на правах вільного агента і перейшов у “Вайле”.

– Датський період кар’єри. Що було найважче після переходу у “Вайле”?

– Мовний бар’єр, звичайно. Але в той же час там був Емерсон і Юрченко – українці. Мені у цьому плані було спочатку легше. В команді всі англійською розмовляли, а в самій країні і датською, і англійською рівноцінно.

Також те, що інший менталітет, інші люди, все по-іншому. По-іншому люди сприймають життя. Через це було важко в це втягнутися. І футбол інший був, більш силовий. Набагато більше боротьби, єдиноборств. Судді не свистять кожні дві секунди. Арбітр може 5-10 хвилин не втручатися в гру: просто у футбол граємо. Дрібні фоли не свистить, і не знаю, що повинно трапитися, щоб він пенальті поставив. Та і вболівальників було багато – постійно стадіони заповнені.

– Ви жили на клубній базі?

– Ні, на квартирі жив.

– А де були кращі фінансові умови? У “Вайле”, чи в “Олександрії”?

– Майже однакові, хіба що тільки кращі в “Олександрії”.

***

– Трішки відійдемо від футболу. Ви родом із Волновахи, тож згадаємо неприємну частину історії України: початок війни на Донбасі. Як ваші близькі зустріли наступ російських бойовиків?

– У мене батьки там досі живуть. Так як не було ДНР у Волновасі, то вони вирішили залишитися там. Я пропонував батькам переїхати, але вони відмовилися. Вони сказали, що там будинок, і все нормально. Що зараз там безпечно. Був лише один обстріл автобуса, але з моєї сім’ї тоді ніхто не постраждав.

– От після таких дій з боку російських окупантів, Ви могли б переїхати грати в російському чемпіонаті?

– Не знаю… Я не хочу взагалі розмовляти про політику, тому що спорт і політика – це різні речі.