Ярмоленко в «Динамо», «Рух» витіснить «Зорю», сильна збірна і бідні «аграрії» – що буде з українським футболом?

Динамо Київ 30 Травня, 17:08 16321
Ярмоленко в «Динамо», «Рух» витіснить «Зорю», сильна збірна і бідні «аграрії» – що буде з українським футболом?
Чемпіонат України повинен відновитися. Якщо цього не станеться, потім зібрати наш футбол докупи та хоч якось відновити першість буде неймовірно складно. Гравці просто розбіжаться, розірвавши контракти з клубами через відсутність офіційних матчів.

В Україні продовжили воєнний стан до кінця літа. Йдуть інтенсивні бої на Півдні та Сході. По іншій території прилітають ворожі ракети. Мова про безпеку для тренувального процесу, проведення матчів із глядачами не йде. Обговорювали можливість почати змагання за кордоном, а вже після перемоги повертатися на рідну землю та продовжувати у звичному середовищі. Але, схоже, гратимуть таки вдома.

Шахтар отримав пряму путівку в ЛЧ. Динамо зіграє у кваліфікації цього турніру, а СК Дніпро-1 спробує пробитися до Ліги Європи. На груповому етапі ми точно маємо Шахтар у Лізі чемпіонів, Динамо у Лізі Європи (якщо не пройдуть кваліфікацію до ЛЧ) та СК Дніпро-1 у Лізі конференцій (якщо не пройдуть до ЛЄ). Плюс – Зоря та Ворскла поборються за Лігу конференцій через кваліфікацію. Єврокубки без національного чемпіонату – явище дуже прісне. Для міжнародних матчів потрібно мати ігрову форму, відповідні кондиції, а не лише тренуватися.

Яким буде футбол після перемоги у війні проти Росії? Вже зараз можна накреслити кілька пунктів нашого найближчого футбольного майбутнього.

1. Ставка на власні школи

Слово «академія» не буде вже таким напівпорожнім, як до війни. Відносна більшість талантів збиралися у Динамо та Шахтарі. Тому рівень та результати наших грандів не повинні сильно впасти. Але тепер багато чого зміниться. Під час благодійних матчів активно використовувалася молодь. Про Ваната та його гольові подвиги сказано вже багато. Кияни можуть врешті вирішити питання нападника через власну академію.

Шахтар втратив майже всіх легіонерів. Хтось вже знайшов собі нові команди, хтось ще чекає літа, щоб здійснити перехід у провідні ліги. Тому залишається сподіватись на власні кадри – молодь із юнацької команди, гравців, які виступали за Маріуполь. До кожного буде уважне ставлення зі сподіванням, що талант спроможеться заграти за першу команду, зокрема й у міжнародних матчах.

По інших клубах ситуація приблизно така ж. СК Дніпро-1, Рух, Ворскла можуть розраховувати на підтримку власних кадрів. Іншим командам доведеться працювати з тим ресурсом, який не підійшов конкурентам.

2. Без легіонерів

Іноземці не захочуть повертатися до країни, у якій війна. Краще вже менші гроші, але у безпеці. Це – очевидні речі. Тут Динамо отримає перевагу над Шахтарем, бо у киян легіонерів не так багато. Крім того, Кендзьора та Вербіч мають українських жінок, тож можуть і повернутися.

СК Дніпро-1 активно запрошував «варягів». Грати суто українцями Йовічевічу буде важко. Зоря теж щось втратить. Металіст поки не зможе розраховувати на своє зимове поповнення, навіть якщо будуть гроші, щоб його утримувати. Інші клуби без іноземців обійдуться плюс-мінус спокійно.

3. Перехід на бізнес-модель розвитку клубу

Економічна ситуація в Україні суттєво погіршилася. Це, звичайно, відбилося на футболі, адже наші клуби завжди залежали від фінансових можливостей власників. Шахтар і Динамо дозволяли собі не продавати лідерів, вимагаючи за своїх гравців непідйомні суми. Донецький клуб конкурував із провідними чемпіонатами у плані заробітної плати. Як наслідок, останніми роками наші гранди продали вкрай мало до топ-ліг.

Зараз усе зміниться. Футбол має вийти хоча б на якусь самоокупність, щоб триматися на плаву. Ми бачимо, як той же Шахтар розпочав процес продажу кадрів. Влітку ця справа тільки посилиться. Тепер вже ніхто не вимагатиме за умовного Матвієнка 50 млн. Так само й Динамо має щось вирішувати з Циганковим, у якого залишився тільки рік контракту. Якщо буде хороша пропозиція понад 15-20 млн, наші гранди її прийматимуть. Це допоможе наповнити бюджет у такий непростий час.

З іншими клубами все аналогічно. Раніше Олександрія дозволяла собі не продавати Ковальця. Зараз, якщо є пропозиція на кількасот тисяч євро з Польщі, Угорщини тощо – її потрібно приймати + прописувати відсотки від продажу.

4. Проблеми аграрних клубів

Після 2014 року український футбол отримав чіткий присмак аграріїв. Українські латифундисти мали змогу фінансувати свої команди на доволі високому рівні. УПЛ просіла через зникнення ряду відомих клубів типу Кривбасу, Арсенала, невдовзі до них приєдналися Металург Донецьк, Дніпро та Металіст. В окупації залишилися кримські команди. Їхнє місце посіли маленькі колективи, які змогли пройти шлях від аматорів до еліти.

Розпочата Росією війна проти України матиме наслідки для всього світу. Україна була великим імпортером продуктів харчування. Зрозуміло, що тепер ціни на збіжжя різко зростуть. Це принесе збільшення доходів.

Але, з іншого боку, не все так оптимістично. Сьогодні наша держава зіткнулася з великою проблемою вивезення своєї аграрної продукції. Росія блокує українські порти. Вся логістика порушена. Перспектива деблокади наразі виглядає далекою. Потрібно вибудовувати нову логістику. Це може бути перевезення збіжжя вантажівками або потягами, тобто – додаткові витрати. Плюс – потрібно розуміти, у який порт їх можна везти. Поки відповіді на ці питання немає. Частина минулорічного урожаю досі перебуває в Україні, що не дає власникам можливості розпоряджатися «живими» грішми.

Всі знають, наскільки виросли ціни на газ. А це – пряме відношення до добрив. Їхня вартість підстрибнула в рази. Паливна криза теж нікуди не поділася. Ціни на бензин і дизпаливо суттєво збільшилися. У таких обставинах футбол може відійти на друге місце. Потрібно, в першу чергу, думати про утримання своїх аграрних холдингів.

До слова, на рівні УПЛ виступали три аграрні клуби – Олександрія, Колос, Інгулець. Усім трьом не бракувало амбіцій.

5. Сильна збірна України

Зараз лідерами команди є легіонери – Маліновський, Зінченко, Ярмоленко. Адаптовується до АПЛ Миколенко. Є різниця – грати в УПЛ чи в провідних чемпіонатах Європи. Там рівень футболу та можливості для розвитку в рази більші.

Зрозуміло, що тепер наші клуби набагато легше прощатимуться зі своїми гравцями. Це стосується не тільки зірок типу Циганкова, Шапаренка чи Матвієнка з Трубіним, але й футболістів простіших – талановитої молоді, за яку будуть готові платити реальні гроші. У Шахтаря ціла плеяда молодих гравців виступала за Маріуполь. Через умовний бельгійський чемпіонат вони з часом можуть досягнути успіху у сильних лігах. Такою ж дорогою свого часу пройшов Маліновський.

Продаватимуть не тільки Динамо та Шахтар. Хтось обов'язково проявить інтерес до представників інших команд. Бачимо, що той же Ігнатенко стабільно грає за Бордо. У СК Дніпро-1 вистачає цікавих гравців. Зрозуміло, що все це тільки збільшить вибір і посилить конкуренцію у національній команді.

Зараз ми маємо певні успіхи ще довоєнного періоду. Таловєров та Качараба проявляють себе у Чехії. Тарас вже викликається до національної команди. Максим грає за молодіжну збірну. Я б не відкидав з часом їхній перехід у більш престижні ліги.

6. Повернення Вернидуба

Юрій Миколайович показав усьому світу, що він не тільки чудовий тренер, але й людина з великої літери. Наробив галасу в ЛЧ, здолавши Шахтар і Реал, а після початку війни покинув Тирасполь та зі зброєю в руках захищає рідну землю. Є великі сумніви, що згодом Вернидуб повернеться у проросійський анклав Придністров'я. Незрозуміло взагалі, що буде із невизнаною республікою у світлі війни та економічних санкцій щодо Росії. А залежність від росіян там пряма.

Вернидуб показав себе в ЛЧ. Отже матиме пропозиції з інших команд. Будь-яка команда з Польщі, наприклад, Юрію Миколайовичу до снаги. Були розмови про Ференцварош, де після відходу Реброва не все йде добре. Можливо, якісь турецькі клуби. Словом, проблем із працевлаштуванням не виникне.

Але таке враження, що Вернидуб прагне залишитися вдома. Поруч із дружиною, синами. У Шахтарі розбіглися легіонери та робитиметься ставка на своїх, тож такий тренер може бути доречним. Потенційно і СК Дніпро-1 – хороший варіант для Юрія Миколайовича. А ще – Полісся, якщо не відмовиться від своїх амбіцій. Житомир – рідне місто Вернидуба. Незрозуміло, як поведеться на рівні УПЛ Олександр Кучер із Металістом. Тож варіанти будуть.

7. Камбек Ракицького, Ярмоленка, Коноплянки та Зозулі

Кожен з них вже заробив собі на безбідну старість і тепер має можливість підіймати український футбол. Нашим командам потрібні досвідчені гравці, які допомагатимуть у становленні юним футболістам, продаватимуть досвід.

Ракицький – хороший варіант для оновленого Шахтаря, де буде робитися ставка на власних вихованців. Можливо, новою командою Рака стане Металіст. Саме з харків’янами досвідчений центрбек підтримував форму після розірвання контракту із Зенітом. Як бачимо, попри розмови про турецькі та грецькі команди, Ракицький залишається. Він уже три місяці без клубу. Для 32-річного футболіста – це дуже багато. Чомусь здається, що закордоном Ярік не почуватиметься комфортно. А участь у благодійних матчах Шахтаря засвідчила, що ветеран має всі шанси повернутися до рідної гавані.

Я завжди виступав проти повернення Ярмоленка до Динамо. Вважав, що київський клуб має робити ставку на молодих гравців, а Ярмолі краще пограти у турецькій лізі, поїхати десь на Близький Схід. Проте тепер Динамо повинне продавати і вирощувати молоді таланти, які мужнітимуть поруч із ветераном. Гармаша, Сидорчука та Буяльського буде замало. Тож Ярмоленко стане чудовим варіантом підсилення. А там, повернувши колишнього капітана, можна й Циганкова спокійно продавати. Сам Ярмола не приховує, що почувається вдома лише у Києві.

Після переходу Коноплянки у Польщу я давав коментарі місцевій пресі. Не вірив, що з цього щось вийде. Життя підтверджує мій скептицизм. Трохи здивувався, що Коноплянці запропонували нову угоду. Я не впевнений, що це надовго. Ну нехай ще сезон відіграє у Польщі. Але потім потрібно повертатися, бо інших варіантів не буде. Коно час додому. Для СК Дніпро-1 він повинен стати хорошою опцією. Зрозуміло, що не всі легіонери повернуться. А клас команди потрібно підтримувати – багато молоді навколо. Женя здатен створити хорошу атмосферу, а такий хороший психолог, як Йовічевіч, повернути Коноплянку до життя.

Найкращі роки Романа Зозулі у футболі вже минули. Дві його останні команди вилітали із Сегунди. Українцю буде важко знайти новий клуб в Іспанії, враховуючи вік. Потрібно через агентів шукати нові варіанти. Зозуля не був успішним на високому рівні закордоном. Тому у резюме не так багато пунктів, які дозволять знайти хорошу команду. Хіба що статус екс-гравця збірної України.

Залишається повертатись додому, де Роман має дуже хорошу репутацію волонтера, патріотично налаштованої людини. Прихід Зозулі в будь-який клуб, окрім Динамо та Шахтаря, дає можливість підписати не тільки досвідченого нападника, ватажка для молоді, але й отримати неймовірну репутацію.

8. Підйом Руху та Металіста

Львівський та харківський клуби мають найбільші можливості для спурту в нинішніх реаліях. У Металіста були величезні плани на весну. Команда провела масштабну трансферну кампанію, підписуючи не тільки легіонерів із Латинської Америки, але й запрошуючи молодих українців. Було зрозуміло, що у новому сезоні харків’яни готові боротися за медалі.

Після початку війни Металіст залишився в Туреччині. Легіонери пішли по орендах. Але клуб з українцями продовжив працювати та тренуватися. Вони готуються до відновлення чемпіонату. Металіст для Євгена Краснікова – справа всього життя. Просто так він не відступиться від своїх мрій повернути команду на європейський рівень. Легіонери ж наразі тільки в оренді. Команда та клуб існують. Харкову зараз дуже потрібні позитивні емоції. Їх може подарувати футбол.

Доволі нестандартна ситуація з Олександром Ярославським. Ще перед війною він вилетів до Лондона, маючи звинувачення в ДТП. А після початку повномасштабної війни вийшло журналістське розслідування, де Ярославський фігурував партнером російських бізнесменів. Покращувати репутацію точно потрібно. Тому Металіст має не просто існувати, але й показувати результат.

Рух не припиняв свого тренувального процесу. Географічне розташування та наявність власної інфраструктури дозволили тримати команду на плаву. У команди зі Львова є всі можливості, щоб стати одним із лідерів чемпіонату України. Побудована нова академія, яка з часом має давати все більше талантів. Потрібен тільки тренер, що буде проводити капіталовкладення гравців – як от Луческу для Динамо, з яким спрогресували Забарний, Шапаренко.

Фінансові можливості власника клубу постраждали, мабуть, менше за конкурентів. Це дасть можливість підтягуватися до групи лідерів. Для прикладу, зайняти місце Зорі. Як на мене, всі можливості для цього у рухівців є.

9. Зникнення клубів

Шансів на виступи Маріуполя немає ніяких. Місто окуповане, а головні підприємства (з яких фінансувався клуб) знищені. Команда не має ніяких шансів на футбол. Хоча, з іміджевого боку, продовження виступів цього клубу в УПЛ було б важливим. Азербайджан використовував свій клуб Карабах на міжнародній арені, як репутаційну складову, хоча територія була окупованою, а команда жила в іншому місті.

Незрозуміла ситуація із Десною. Ще до війни клуб мав фінансові проблеми. Зараз втратив інфраструктуру – Чернігів дуже серйозно постраждав від російських обстрілів.

Були чутки про можливе зникнення Зорі. Правда, їх відразу спростували. Але клуб не проводить ніякої підготовки, гравцям не платять гроші. Така ситуація довго тривати не може. Зрозуміло, що футболісти будуть йти. Плюс – завершується контракт Скрипника.

Не знаю, що відбувається із Металістом 1925. Не було достатньої інформації про Чорноморець.

10. Можлива зміна формату чемпіонату

Навряд чи можна буде грати з форматом 16 клубів у два кола. Принаймні, до зими. Нашим клубам потрібно десь жити та проводити матчі. Я розумію, що у Польщі можна так виписати календар, що українські команди гратимуть на стадіонах, господарі яких в цей час матимуть гостьовий матч. Мешкати можна в готелях, а проводити тренування на базах клубів. Але це однаково дуже велике навантаження для інфраструктури Польщі чи Туреччини.

Можливо, наступний сезон змінить формат. Ми повернемося до 12 команд, якщо не всі будуть готовими грати. Жити за кордоном тривалий час цілою командою – точно недешево.

Як варіант, може бути розділення на групи. У певній країні грає група з 4 клубів по два матчі між собою. Дві найкращі команди виходять до наступного групового раунду чи плей-офф, а дві останні грають «втішні» матчі. Таким чином можна проводити чемпіонат в кількох країнах відразу. Не тільки Польщі та Туреччині, а й умовних Молдові, Румунії, Чехії, Словаччині.

Не варто забувати про Першу та Другу ліги. Їх рятувати також потрібно. Там є команди, які можуть виявити бажання продовжити виступи. Тоді чемпіонат України може мати, умовно, 25 клубів без розділення на ліги. Сюди можна віднести Полісся, Карпати, Оболонь, Лівий берег тощо.