Коротко після першого тайму:
- лихо нам з білд-апом, хоч плач, вже і так, вже і сяк, що з Маліновським, що з Зінченком, що з Шапаренком; то реальна дичина бачити як проти 2 нападників у високому блоці ми вимушені задіювати до 6 юнітів (відповідно на іншій половині поля на 8 ірландців лише 4 українці)
- єдиний топовий момент в матчі прийшов зі сторінок петрабольної Біблії, довжелезний пас Матвієнка та вихід Миколенка віч-на-віч, тобто доставка м’яча в одну (!) передачу
- чекаємо на якісні висновки після перерви, «взяти відповідальність і забити» тут вже не діятимуть; футбол - це ігрові принципи; порушуються принципи - зникає футбол
- поки самотужки гравці, що «узяли відповідальність» задачу не вирішують, слово тренеру, він в нас спеціаліст з пеп-токів
Коротко після другого тайму:
- все ж таки нашій збірній потрібен тренер; гравці, якими би зірковими вони не були, не можуть грати самі по собі, при наймі в дивізіоні В, де ми сильніші і за Шотландію (2:1), і за Ірландію (1:0, 1:1), і за вірменів (3:0)
- досить показово, що Петраков так і не зважився зняти Ярмоленка ще до клатчу (бо лідер, бо «взяти відповідальність і забити», а не система); Андрія замінили би у більшості випадків більшість наставників, але не нинішній (Циганков ж на лавці)
- обидва топ-моменти, як вихід Миколенка віч-на-віч, так і гол Довбика створені за наявності ПРОСТОРУ (Ірландія якось вже надто нахабно грала)
- щойно простір зникав, то зникала й наша збірна, нічого нового, чогось такого варто чекати й у вересні
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
