Блогер: «Сьогодні у збірної України тренер, який на першій прес-конференції визнав, що ненавидить високі відсотки володіння»

Україна в лізі В Ліги Націй

Просування м’яча забігами та передачами (суттєве наближення до воріт суперника) + атака штрафного майданчика суперника (дотики в периметрі та удари з периметру)

Спробую двома максимально простими графіками пояснити походження нашої біди та чому ми дійсно не поїхали на ЧС (бо проблема нікуди не зникла та навряд зникне за цього тренера і в Лізі Націй).

Отож, як ви можете бачити на першому графіку, то збірна України просто взірець для інших з просування м’яча. Ми монстри Ліги Націй В:

• лідери з кількості забігів з просуванням (26.11/90)
• лідери з кількості виконаних передач з просуванням (81.09/90)

Що мається на увазі під просуванням, це суттєве наближення м’яча до воріт суперника:

• на 30 метрів, якщо відбувається на власній половині поля
• на 15 метрів, якщо відбувається з власної до чужій половини
• на 10 метрів, якщо відбувається вже безпосередньо на чужій половині

Тож з просування ми може й не чемпіони світу, але ліги В Ліги Націй точно! І ФІЗИКИ в нас вистачає на це!

А тепер дивимося на графік номер два та плачемо. Чому плачемо? Бо на ньому зображена конверсія усього того фантастичного наближення м’яча до чужих воріт. Ми боги перших двох третин, а щойно входимо до фінальної - перетворюємося на...ну, не буду нікого ображати, самі уявіть щось образливе.

Отже, увесь неймовірний запал збірної України гасне із наближенням до чужих воріт:

• ми ледь перевищуємо середній показник (15.27/90) ліги В за дотиками у штрафному суперника (15.97/90)
• а за кількістю ударів із меж штрафного ми випереджаємо лише Вірменію (3.99/90)

Не вистачає розумних рухів. Не вистачає якісної теорії. Не бачимо цікавих рішень. При тому якісних гравців для рівня Ліги В в нас вистачає. Але вони не організовані.

Ось саме цим і пояснюється, що з 0.086 xG середнього удару ми НАЙГІРША команда ліги В Ліги Націй. Нас навіть Вірменія вже випередила - 0.087...

Як ще доступніше пояснити для не надто вимогливої публіки, що сумує за «вкусним пломбіром», вже не знаю. Сьогодні в нас тренер, який на першій прес-конференції визнав, що ненавидить високі відсотки володіння. Він заявив, що разом із своїм штабом «предпочітаєт ефектівний контроль». Камон, Васіліч, так де ж той обіцяний ефективний контроль, якщо такий обсяг просування (на який є здоров’я і без УПЛ) конвертується лише у 3.99/90 ударів із меж штрафного майданчика дуже низької якості? Війна заважає ж, так? Чи ніхто не бере відповідальність та не забиває? А-яй-яй, лишенько...

Бородатий дядя, що носить коробки помилився. Йому конче був потрібен хтось за три копійки через деяку фінансову скруту в УАФ, що не дозволила пролонгувати Мальдеру. І бородатий дядя знайшов когось.

Але в той час він думав лише про гроші, а не про те, як гратиме збірна, хто їй «стилістично» потрібен. Якби її очолив спеціаліст, який має бодай краплинку авторитету та розуміння того, як уникнути ситуації на графіках - ми би вийшли на Чемпіонат Світу. Жереб сприяв. Але бородатий дядя вирішив за всіх, а тепер у винагороду отримає новий президентський термін. Ми ж отримаємо ЧС без України...