– У 1998-му вас запрошує Металіст, який здобув путівку у Вищу лігу. Цьому передувала особлива історія?
– Ще у Чорткові я непогано себе проявив у поєдинку з Металістом, який тренував Михайло Фоменко. Кристал переміг 3:1. У другому колі я вже грав за Буковину. Закривав центр поля, виконав кілька довгих передач. В одному з епізодів точно перевів м'яч з флангу на метрів 40 і організував небезпечну атаку. Це сталося поруч з тренерською лавкою Металіста.
– Фоменку сподобалося?
– Потім мені розповідали: «Твоє класне переведення м'яча так сподобалося Михайлові Івановичу, що він сказав: «Мені він потрібен у команді». Наприкінці сезону Буковина грала у Києві перехідні матчі з херсонським Кристалом та Поділлям за право залишитися у Першій лізі. Там мене і представники Металіста заманили. Трохи раніше за маршрутом Чернівці – Харків вирушив Олег Кучер.
– У перших турах нового чемпіонату ви участі не брали.
– З Києва я вирушив у Харків і через кілька днів спостерігав за грою наживо. Пригадую надзвичайну атмосферу, заповнені трибуни – я одразу зрозумів, куди потрапив. Хоч Металіст програв 1:6.
– У другому колі ви вже грали проти киян.
– Мені запам’ятався один з матчів, коли Металіст зіграв проти Динамо у їхній формі. Після чи перед якимось поєдинком Ліги чемпіонів кияни вирішили не змінювати фартову форму, тому просто дали нам свій другий комплект. Десь на горищі навіть фото маю – вистрибую з Ребровим у боротьбі за м'яч. І Сергій, і я – у футболках Динамо. Потім хотіли собі залишити цю форму, але можливості такої не було – то ж кінець 90-х, не ті традиції, не ті фінансові можливості.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
