Починаючи з 1927: авантюра, в якій у «Баварії» було більше щастя

Динамо Київ 21 Червня, 11:27 159
Починаючи з 1927: авантюра, в якій у «Баварії» було більше щастя
З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — розповідь про третій півфінал киян у чемпіонському кубку.

Із європейських грандів «Баварія» — найбільш знаковий для «Динамо» суперник. Тут і Суперкубок Європи 1975 року, і чвертьфінал 1977-го, і прем’єрний єврокубковий гол Шевченка, і півфінал 1999-го. В усі часи мюнхенський гранд залишався грізним, вольовим і суворим — не пробачаючи жодної помилки супернику, а тому перетворюючи всі протистояння в касові, культові та незабутні.

Сезон 1998/99. Третій і останній півфінал чемпіонського кубка для Лобановського. Вершина третьої команди-зірки — та бенефіс футбольної авантюри.

«Баварія» виграла «групу смерті» та поквиталась із чемпіоном Німеччини 1

19 березня в одному з фешенебельних готелів швейцарського міста Женеви відбувалася церемонія жеребкування півфіналів Ліги чемпіонів 1998/99. Кого Фортуна визначить суперником «Динамо»?

З «Юве» та «Баварією» в киян давня історія протистоянь, а от «Манчестер Юнайтед» після вильоту «Реалу» вважався у букмекерів фаворитом турніру. Перемогу «МЮ» William Hill оцінював як два до одного, тоді як ставки на всі інші команди були значно скромнішими: 5:2 на «Ювентус», 11:4 на «Баварію», 10:3 на «Динамо».

У підсумку в одному з зіркових м’ячиків для «Динамо» затаївся жеребок саме мюнхенського опонента. Навіть побіжний погляд показував, що серед учасників півфіналу «Баварія» була першою серед гідних.

«Баварія» в Лізі чемпіонів цього сезону виграла Групу D - «групу смерті», випередивши на одне очко «Манчестер Юнайтед» і на три — «Барселону», а в чвертьфіналі каменя на камені не залишила від сенсаційного чемпіона Німеччини — 6:0 за підсумком двох матчів із «Кайзерслаутерном» Отто Рехагеля.

Бундеслігу поточного сезону «Баварія» очолювала й напередодні закамбечила складний виїзд у Дортмунді: дубль Херрліха давав перевагу в два голи «Борусії», проте Циклер і Янкер у другому таймі звели матч внічию — 2:2.

Цікаво!

Напередодні жеребу доречно було пригадати історію зустрічей «Динамо» — «Баварія». Від 1975-го до 1999-го їх було зіграно 6 — по три перемоги кожної з команд за рівності за голами, 6:6. Кияни були успішнішими в 70-х, але в 90-х у реформованому клубному футболі Європи переважав уже мюнхенський гранд.

Востаннє «Баварія» гостювала в Києві трішки менш як п’ятьма роками раніше: Баббель, Хелмер, Маттеус і Шолль, які грали тоді, в 1994-му, залишилися в складі мюнхенців, а за «Динамо» в грудневому матчі під кінець групового турніру Ліги чемпіонів 1994/95 грали Шовковський, Лужний, Косовський і Шевченко, який і відзначився в тому матчі єдиним голом киян — своїм першим у єврокубкових турнірах.

Лобановський назвав цю гру «авантюрою»

У Київ, на матч 1/2 фіналу Ліги чемпіонів, мюнхенці прибули без двох основних гравців: лівий захисник Бішенте Лізаразю травмувався в грі за збірну Франції проти України, а форвард Джоване Елбер — у матчі Бундесліги проти «Гамбурга». Щодо «Динамо», то до ключового матчу поставили на ноги майже всіх. Навіть півзахисник Белькевич, який пропустив певний час через травму, зміг зіграти повний поєдинок — як до того за збірну Білорусі проти Італії, де Валянцін видав чи не найкращий свій матч за національну команду.

Початок київської зустрічі був за киянами, це безсумнівно. Вони цілком могли відкривати рахунок навіть раніше, коли майбутній мер Тбілісі Каладзе навісив зі штрафного точно на Головка, але удар іншого захисника пройшов поруч зі стійкою. Зате коли Белькевич тонким пасом вивів Шевченка на воротаря, Андрій елегантно пробив повз Кана, здійнявши на ноги 80-тисячний «Олімпійський» — 1:0.

У гостей за відсутності Елбера все навантаження в атаці спрямувалося на Янкера. Таранний форвард діяв дуже чітко: ось він ледве не вискочив на Шовковського, ось вдало скинув м’яча на Шолля, якому тільки своєчасний кидок Головка під удар завадив зрівнювати рахунок. Тиск «Баварії» призводив до невимушених помилок, як коли воротаря та його польових одноклубників на самій лінії підстраховував Косовський.

А тим часом Кан уже вимушений був реагувати на прицільний удар Лужного. На тонкий пас Хацкевича стартував Ребров і вже готувався забивати, та рефері зафіксував офсайд. А далі — народження «точки Шевченка». Досить далеко від воріт динамівці заробили штрафний, Шевченко не то пробив, не то подав, а перед Каном, один за одним, промайнули Хацкевич і Каладзе, дезорієнтувавши Олівера — 2:0!

Перший тайм міг би стати ідеальним, якби Хацкевич використав пас Реброва, проте тут уже Кан грамотно скоротив кут обстрілу. І — неначе кара за змарновані нагоди забити — гол у відповідь з такого ж «нічого», як і попередній гол Шевченка-Каладзе. Пересічний штрафний метрів за 35-40 від воріт, лівий захисник Тарнат прямим ударом застав зненацька Шовковського — 2:1.

На початку другого тайму були нагоди, щоб повертати собі не мінімальну перевагу й навіть розвивати її. Відразу після перерви Хацкевич із Белькевичем не скористалися метушнею після прострілу Лужного, а слідом Косовський забив парадоксальний м’яч. Прорвавшись через лівий край, він прострілював і влучив у Куффура, а ганський захисник несподівано повернув «подарунок» назад на Віталія, так що Косовський повторним ударом спокійно розстріляв ворота — 3:1.

Ось тут би або заспокоїти гру, збити темп — або добити суперника. Шанси були: після пасу Косовського повинен був забивати Шевченко, далі сам Віталій з пасу Белькевича вискочив на Кана і воротар би тут не зарадив — сам Косовський пробив повз ворота. Розкішний шанс був і в Реброва — і знову завершення не таке, як уміє Сергій... Ці моменти могли перетворити матч-відповідь на формальність. А натомість черговий, на перший погляд, безпечний штрафний реалізував Еффенберг, сильним ударом з правої ноги оминувши стінку — 3:2.

Шанси вирвати перемогу були — Шевченко з гострого кута не зміг переграти Кана, а удар Реброва на лінії воріт прийняв на себе ветеран Маттеус — саме він на лінії підстрахував відіграного воротаря. Проте треба визнати, що «Баварія», немов безжальний механізм, методично додавала під час матчу. І якщо шанси Куффура, Янкера та ще кількох мюнхенців залишилися нереалізованими, то наприкінці гри Карстен врятував цей виїзд для «Байєрна». Каладзе не порозумівся з Ребровим під час організації чергової атаки, Еффенберг повернув м’яч у карний майданчик киян, де Циклер скинув на Янкера, а Карстен з-під опіки Головка в падінні проштовхнув м’яча в ворота — 3:3.

Валерій Лобановський так прокоментував футбольний триллер: «Я подякував усім нашим футболістам за гру, вони грали ефективніше за німців. У мене склалося враження, що динамівці не уявляли, що можуть забити «Байєрну» 6-8 м'ячів. Гра вийшла цікавою: наша команда мала багато гольових моментів, друга виявила волю та характер. Але якщо говорити про кінцевий результат, то Байєрну дуже пощастило. Під час підготовки до матчу ми мали на озброєнні не одну тактику, а їх набір. Досвідчені гравці самі знають, що робити в будь-якій ситуації. Звичайно, я не говорив, що треба обов'язково йти вперед і забивати четвертий м'яч. Гра нашої команди виходила із того, як грає суперник. А він у цій ситуації зіграв у авантюру, і зараз німці сміливо можуть стверджувати, що це виправдало себе. Намагалися діяти, використовуючи все необхідне. Але припускатися таких грубих помилок у захисті...».

«Реал» був сильнішим «Баварії», — зізнається після матчу Сергій Ребров у флеш-інтерв’ю «Українському футболу». Проте це було враження суто від першого матчу, а друге слово залишили за собою саме мюнхенці...

Протокол

«Динамо» (Київ) – «Баварія» (Мюнхен, Німеччина) – 3:3 (2:1)

Голи: 1:0 Шевченко (16), 2:0 Шевченко (43), 2:1 Тарнат (45), 3:1 Косовський (50), 3:2 Еффенберг (78), 3:3 Янкер (88).

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Ващук, Головко, Каладзе, Гусин, Хацкевич (Кирюхін, 81), Белькевич, Косовський, Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.

«Баварія»: Кан, Штрунц, Баббель, Маттеус, Куффур, Тарнат, Єреміс, Шолль (Циклер, 72), Еффенберг, Саліхаміджич, Янкер (Даєї, 90). Головний тренер: Оттмар Хітцфельд.

Попередження: Лужний (24) — Штрунц (42), Куффур (62)

7 квітня 1999 року. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 79 900 глядачів. +13С. Перед грою дощ

Суддя: К. Нільсен (Данія).

Завдяки Кану та Баслеру

Виїзд у Мюнхен настільки підняв очікування вболівальників, що вони чекали перемоги «Динамо» — причому, не з мінімальним рахунком. А, власне, після надрезультативної нічиєї на своєму полі в матчі-відповіді дійсно треба було тільки перемагати.

«Баварія» цього разу набагато суворіше зіграла з киянами, передовсім, у захисті, до того ж, матч найвищого рівня провів її голкіпер Олівер Кан. А головним героєм матчу став відсутній у київському двобої Маріо Баслер. За офіційною версією, в Україну він не приїжджав через наслідки травми. За неофіційною — Оттмар Хітцфедьд проводив своєрідну «виховну роботу», борючись з позафутбольною стороною особистості досвідченого півзахисника. Якщо це саме так, то перед педагогічним талантом Хітцфельда варто зняти капелюха: Баслер виграв центр поля й неймовірним крученим ударом запустив м’яча в ворота Шовковського. Цей гол і вивів мюнхенців у фінал.

Цікаво!

Історичний камбек «Манчестер Юнайтед» із пізніми голами Тедді Шерінгема та Уле-Гуннара Сульшера подарував одну з найбільш драматичних розв’язок в історії фіналів Ліги чемпіонів. Як зізнавалися пізніше в інтерв’ю динамівці, всією командою в тому фіналі вони вболівали проти «Баварії». На їхньому місці могли бути вони...

«Динамо» більше не виходило в Лігу чемпіонів, а його провідні гравці невдовзі опинилися в європейських грандах: Шевченко виграв все в Італії, Лігу чемпіонів і «Золотий м’яч» у складі «Мілану», Лужний завершив виступи в Англії, провівши кілька сезонів в обоймі «Арсеналу» Венгера, Ребров спробував сили в кількох іноземних чемпіонатах, а переходив у «Тоттенхем Хотспур», Каладзе розділив успіх Шеви в «россо-нері». Цілком відбулися б у Європі, якби переїхали туди, і Шовковський, Головко, Белькевич і багато інших динамівців — а чутки були, кажуть, були й пропозиції, проте не в повній мірі та не всі тодішні динамівці реалізувалися в подальших виступах...

Та чудова третя команда-зірка залишилася в пам’яті вдячних вболівальників і фахівців теорії та практики футболу. Вона багато в чому повернула віру в український футбол і проторувала шлях вперед наступним поколінням. А з тих динамівців більшість відбулися вже як тренери — пригадують тепер конспекти Метра, безцінні уроки часів, коли наше «Динамо» та збірна грали на рівних із сильними світу сього.

Півфінал з «Баварією», на жаль, став вершиною для того покоління. Проте, як-то кажуть, дай, Боже, наступникам досягти такої вершини — й перевершити досягнення попередників. У цьому — весь сенс і таємниця футболу.