«У Карпатах я дійсно отримав задоволення за тих пару років (другий період у Львові часів «бронзових» Карпат – прим. «Футбол 24»). Те, що я хотів зробити, така команда й була.
Третій прихід у Карпати? Не можу ніяк собі цього пробачити. Я розумів, куди йду – до такого чоловіка, який тобі не дасть працювати (Петро Димінський – прим. «Футбол 24»). Але він так мене вмовляв, що важко було...
Потім почалася стара історія. Було важко. Буквально зразу, тільки я прийшов, назвав склад, з кимось ми грали... Він заходить, каже: «Та ні, то не той склад. Там приїхали дивитися якогось футболіста. Налєпу, вроді. Так що буде стояти Налєпа». Ну я кажу: «На свисток і тренуй далі». Ну й пішло. Було зрозуміло, що він хотів мене просто опустити. Йому майже то вдалося, якби у 2005 році я не прийняв Металіст.
Коли я приїжджав до Львова з Металістом, я грав проти Димінського, а не проти Карпат. Для мене Карпати були рідні і залишаються ними. Я шансів йому не давав ніяких, грав проти нього. Здається, раз за 8 років програли у Львові. Найгірше, що в моєму житті хтось мені щось зробив – то він. Батько ще міг пожити, але сильно перейнявся тим», – розповів Маркевич в ефірі програми «Ще прийде час».
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
