Вперше за 12 років: Україна рветься на Євро U-21, а Ротань – головний кандидат, щоб замінити Петракова

Збірна України 27 Червня, 17:22 10905
Вперше за 12 років: Україна рветься на Євро U-21, а Ротань – головний кандидат, щоб замінити Петракова
Молодіжна збірна України фінішувала другою у відборі до Євро-2023.

Підопічні Руслана Ротаня пропустили вперед тільки Францію, де один гравець може коштувати більше, ніж вся українська команда. Тепер підопічні Ротаня зіграють у стиках зі Словаччиною.


Реальний шанс поїхати на Євро

З усіх можливих суперників – це один із найкращих варіантів. Ми уникнули Хорватії (там один лише Лука Сушіч коштує, як вся наша збірна) та навіть Данії, а також важкого перельоту в Ісландію чи кліматичних умов Ізраїлю.

Футбол у Словаччині важко назвати спортом №1. Рівень місцевого чемпіонату відверто слабкий. Словаки посіли у групі С друге місце вслід за Іспанією. Справа в тому, що ФІФА дискваліфікувала Росію через усім відомі причини. Тож словаки стали другими, випередивши Литву, Північну Ірландію та Мальту.

Тренує команду Ярослав Кентос, відомий своєю роботою із Жиліною. Наставник грає за схемою 4-3-3, де багато силового футболу та довгих передач. Словаки перешкоджають грати супернику і шукають його помилки, а потім думають про своє.

Склад команди не може похвалитися зірковістю. Це здебільшого гравці із чемпіонату Словаччини. Хто кращий – поїхав до провідних чемпіонатів. Головна зірка – форвард Давід Стрелец зі Спеції. Італійці минулого літа заплатили за нього 1,8 млн Словану. Лідер команди – капітан та опорник Петр Покорний із молодіжної команди Реал Сосьєдада (вихованець Зальцбурга). А ще – центрбек Адам Оберт із Кальярі. Українська «молодіжка» переважає суперника як за грою, так і за іменами.


Претендували на пряму путівку

Перший цикл Ротаня (на Євро-2021) для української «молодіжки» був багато в чому провальним. Українці дуже слабко провели перше коло, а потім не змогли наздогнати суперників. Натомість зараз вийшов один із найкращих відборів за всю історію молодіжних збірних України. Підопічні Ротаня двічі обіграли завжди багату на таланти збірну Сербії та змогли дати бій Франції – 3:3. За увесь відбір втрачено лише 7 очок. Провалилися тільки у гостьовому поєдинку проти Франції, коли вирішальним стало вилучення Таловєрова наприкінці першого тайму при рахунку 0:0. Після першого пропущеного м’яча наша команда посипалася. Шансів обійти Францію у нас не було.

Українці до останнього боролися за право стати найкращою другою командою серед дев'яти груп та отримати пряму путівку на Євро. Швейцарія, Україна та Данія набрали по 17 очок, але за кращими додатковими показниками стиків уникли саме швейцарці. Нам не вистачило перемоги в останньому турі над Францією, або ж вилізла боком гостьова нічия проти македонців.


Кадрова ситуація

Покоління гравців 2000-03 років ніяк не можна назвати суперсильним. Вибір у Ротаня не був широким, а окремі позиції виглядали недокомплектованими. Крім того, частина футболістів, які за віком могли грати у молодіжній збірній, вже затребувані у національній дружині.

Ніякого стосунку до «молодіжки» не мав лідер оборони Динамо Ілля Забарний. Дуже мало зіграв за цю команду партнер Забарного по клубу – Олександр Сирота. Воротар Шахтаря Анатолій Трубін балансував між обома збірними. Також Петраков постійно викликав Данила Сікана. А у заключних чотирьох матчах Ротань залишився ще й без одного з лідерів – Михайла Мудрика, який став гравцем націоналки. Змінив громадянство Георгій Цітаішвілі, який став виступати за Грузію. Форвард Нюрнберга Ерік Шуранов вирішив набути футбольне громадянство Німеччини, хоча грав за юнацьку збірну України.

Основного голкіпера у Ротаня не було. Десь порівну відіграли динамівець Руслан Нещерет та «гірник» Анатолій Трубін. Третім воротарем став представник Колоса Кирило Фесюн, який зіграв тільки один матч – останній проти Вірменії. Загалом воротарська позиція не викликала нарікань. У наших основних голкіперів не склалися тільки матчі проти Франції.

Проблемною виглядала позиція правого захисника. Основним тут був рухівець Олексій Сич. Вихованець Карпат починав у середині поля, а правим захисником став уже потім. Щоб мати хоч якусь альтернативу, Ротань у другій частині кваліфікації почав викликати на цю позицію гравця Шахтаря 2003 року народження Анатолія Капінуса.

На протилежному фланзі бігав динамівець Костянтин Вівчаренко. Уродженець Одещини став одним із лідерів команди. Альтернативою виступав Олександр Драмбаєв, який розпочне новий сезон у Бельгії.

У центрі оборони Ротань почав із парою Батагов – Таловєров. Для дніпрянина позиція в центрі оборони не є рідною – він опорник. Таловєров не був особливо відомим в Україні, бо виступав у Чехії. Тобто, зліпили центр захисту з того, що могли. Але він витримав. Чеська кар'єра Максима активно пішла вгору, хлопець став гравцем місцевого гранда – Славії, а також очолив захист молодіжної команди. Підвів у матчі проти Франції, коли на рівному місці отримав пряму червону, але загалом справив дуже хороше враження. Щодо Батагова, то у нього не було ігрової практики у СК Дніпро-1, тому пішов в оренду до Полісся. У другій частини відбору основним став динамівець 2003 року Антон Боль. Сформувалася нова пара Таловєров – Боль. Також викликався захисник Зорі Дубко.

Ротань мав вибір із трьох опорників – динамівці Микола Михайленко, Богдан Білошевський та рухівець Іван Желізко. Основним був Михайленко. Пару у середині поля йому склав капітан команди Артем Бондаренко. Було таке поєднання різнопланових гравців в опорній зоні – Михайленко більше працював на захист, а гравець Шахтаря відповідав за креатив, вів гру команди. Під форвардами розташувався ще один представник «гірників» Дмитро Криськів, який чудово себе проявив, виступаючи за Металіст 1925 на правах оренди. У «молодіжці» Криськів був одним із головних бомбардирів.

А ось на флангах не було великого вибору. Фактично Руслан Петрович міг сподіватися тільки на трьох гравців – Михайла Мудрика, Олександра Назаренка та Георгія Судакова. Виходила така хитра схема, що Назаренко часто опинявся на лаві запасних та потім суттєво посилював гру команди, виходячи з лави, завдяки своїй швидкості. Мудрик відразу зарекомендував себе в якості лідера «молодіжки» на рівні з Бондаренком, Вівчаренком та, можливо, Таловєровим.

У молодіжній команді існував шикарний вибір нападників: Владислав Супряга, Микола Кухаревич, Богдан В’юнник, плюс – талант Зорі Даниїл Алефіренко, але в жодного з них «не пішло». У Супряги виникли проблеми на клубному рівні. Спочатку в Динамо, а потім і в Сампдорії. Кухаревичу переїзд до Європи не пішов на користь. У В’юнника слабка реалізація, а з переїздом у Цюріх він втратив ігрову практику. Найкращим став наймолодший серед всіх нападників – Владислав Ванат (три голи + два асисти), який почав грати за «молодіжку» тільки під кінець відбіркового циклу.

Базовою була схема 4-3-3, яка трансформувалася. «Молодіжка» робила ставку на швидкий перехід середини поля, активність флангів в атаці.


Ротань стає головним кандидатом на заміну Петракову

Якщо молодіжна збірна України вийде на Євро та матиме там хоча б частковий успіх, Ротань стає головним кандидатом на заміну Петракову у національній команді, коли настане відповідний час. Руслан Петрович отримав досвід роботи саме на чолі збірної. Не потребує великих фінансових витрат. Добре знає молодих футболістів та вже навчився з ними працювати. Навіщо щось вигадувати?

Олександру Васильовичу у серпні виповниться 65 років. Його угода з УАФ чинна до кінця календарного року. Багато що вирішуватиметься у Лізі націй. Якщо Україна не посяде першого місця у групі, шанси розпочати відбір до Євро-2024 у Петракова невеликі. Але наразі позиції тренера національної команди доволі сильні навіть попри невихід на ЧС-2022.

Сила молодіжної збірної України – в колективі. Вони готові битися один за одного та за свого наставника. Ця команда дуже нагадувала Дніпро часів фіналу Ліги Європи, де капітаном був Ротань. Він припинив бавитися у тренера зі своїм баченням футболу, адже створити щось за пару днів зборів – неможливо. Потрібно використовувати клубні напрацювання та створювати атмосферу, аби гравці показували свій найкращий футбол.

Руслан Петрович не був для них тренером у класичному розумінні цього слова. Скоріше старший брат та друг, який завжди підтримає, підкаже. У «молодіжки» відчувалася легкість, впевненість у власних силах. Навіть місцями виникав кураж (як у домашньому матчі проти Фарерських островів). Сам по собі Ротань – дуже комунікабельна та проста людина. Він знайшов підхід до кожного та створив колектив, який не залежав від ігрової форми Супряги чи присутності Мудрика. Кожен гравець віддавався по максимуму, а ситуацію, яка не так давно виникла між Петраковим і Маліновським, у «молодіжці» годі й уявити.