– У Дніпра тоді було багато спонсорів. Правда, що за перемогу у домашній грі вам платили 500, а у виїзній 700 доларів?
– Ні, неправда. Таких грошей ми точно не отримували. Це лише порожні домисли. Наскільки я пам'ятаю, за домашню перемогу над київським Динамо нам заплатили мільйон купоно-карбованців. Запам'ятав на все життя. Начебто грошей багато, цілий мішок. А у перерахунку на валюту – 300 доларів.
Не забуду ніколи, як ми після гри, усією командою поїхали до ресторану відзначати перемогу. Тоді першим підвівся Сергій Думенко і сказав таке: «Хлопці, давайте вип'ємо за нас – мільйонерів».
– Була інформація, що за срібло спонсори виділили близько півтора десятка новеньких «шісток». Тобі машина дісталася?
– Якщо машини і були, їх отримали інші люди. Я був дуже молодий, тому машину, напевно, ще не заслужив.
– Коли з Дніпра пішов Павлов, команда недовго переживала важкі часи. Незабаром у неї з'явився серйозний спонсор.
– Це так. Коли команду почала фінансувати київська корпорація «Інтергаз», ситуація кардинально змінилася. Зарплати у нас тоді були 500 доларів. Їх підняли до 1000 доларів. Потім єдиної сітки зарплат уже не було. Із кожним гравцем Дніпра укладали індивідуальний контракт.
– Розповідають, що тоді гроші з Києва до Дніпра валізами возили. Преміальні у вас великі були?
– Пам'ятаю, коли тільки-но прийшла київська корпорація, нам організували збори в Болгарії. Тренував команду тоді Олександр Петрович Лисенко. Ми добре підготувалися до весняної частини чемпіонату. Перша гра була у Донецьку із Шахтарем. Зіграли внічию – 1:1, я ще гол у тому матчі забив. Так, у нас за ту гру премія нереально велика була. Цифру зараз уже не назву, але це були величезні гроші, – сказав Полунін в інтерв'ю FanDay.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
