Донецький «Шахтар» нині переживає серйозну трансформацію, викликану масовим відпливом легіонерів на тлі триваючої російсько-української війни. Єдиним іноземцем, який зараз все-таки зважився приєднатися до «гірників» і розпочати підготовку до нового сезону на зборах у Нідерландах став 21-річний форвард Лассіна Траоре, придбаний влітку минулого року в «Аякса» за 10 мільйонів євро.
Траоре дуже яскраво стартував у «Шахтарі», забивши в помаранчево-чорній футболці 9 м'ячів у 14 матчах, а потім отримав тяжку травму коліна. Форвард був змушений пройти тривалий курс відновлення, і зараз разом із «гірниками» знову намагатиметься вийти на колишній високий рівень футболу.
Як довго Траоре виступатиме за «Шахтар» і чи взагалі залишиться він на весь сезон-2022/23 – питання, відповідь на яке нам надасть лише час. Однак той факт, що Лассіна не побоявся повернутися вже свідчить багато про що. Втім, на відміну від бразильців, Траоре добре знайомий із багатьма проблемами, з якими нині змушена справлятися Україна. Лассіна родом з Буркіна-Фасо – держави, розташованої в Західній Африці, і яка переживає останніми роками дуже непрості часи…
Січневий військовий переворот
24 січня 2022 року в Буркіна-Фасо стався безкровний військовий переворот. Солдати-заколотники повалили демократично обраного президента країни Рока Марка Крістіана Каборе, пообіцявши населенню забезпечити значно кращий захист від нападів повстанців, пов'язаних з «Аль-Каїдою» та так званою «Ісламською державою», які продовжуються з 2015 року.
Проте за п'ять місяців, що минули з того часу, насильство в Буркіна-Фасо лише посилилося, що підірвало громадську довіру до хунти, створивши загрозу сусіднім державам Західної Африки і посиливши гуманітарну кризу. На даний момент, за підрахунками фахівців, в Буркіна-Фасо до категорії внутрішньо переміщених осіб належить майже 2 мільйони осіб, або приблизно кожен десятий мешканець країни, а центральний уряд контролює лише 60% території, тоді як решта перебуває під владою терористів.
Де-факто президентом Буркіна-Фасо зараз є 41-річний екс-командир сил антитерористичної операції на сході країни Поль-Анрі Сандаого Даміба. Його прихід до влади із самого початку мав велику підтримку в суспільстві, оскільки військові пообіцяли наведення ладу та успішну боротьбу з повстанцями. Щось подібне відбувалося у сусідньому з Буркіна-Фасо Малі, коли в 2012 році там також змінилася влада, а населення підтримало путчистів, натерпівшись від нападів з боку екстремістів.
Однак за перший же місяць правління військової хунти в Буркіна-Фасо близько 160 тисяч осіб були змушені залишити свої будинки, а в період з лютого по травень в країні було зафіксовано понад 530 випадків застосування насильства до мирних мешканців, що на 115% перевищує показник за аналогічний період минулого року.
Цікаво, що січневий військовий переворот в Буркіна-Фасо низка джерел із США пов'язала із росією. Зокрема, у ЗМІ було запущено інформацію, яку довелося коментувати офіційним особам Пентагону, про те, що найманці з ПВК Вагнера могли стояти за силами, які здійснили захоплення влади у Буркіна-Фасо.
«Міністерству оборони відомо про твердження про те, що група Вагнера, яка підтримується росією, могла бути силою, що стоїть за військовим переворотом в Буркіна-Фасо. Однак ми не можемо коментувати ці повідомлення чи будь-які потенційні фактори, які призвели до цієї події», - заявила офіційний представник Пентагону Сінді Кінг.
Гуманітарна криза та проблема сільського населення
Через напади бойовиків, котрі тривають з 2015 року, в Буркіна-Фасо виникла серйозна проблема із сільським населенням, яка, у свою чергу, породила іншу напасть – голод. Військові фахівці, які вивчають проблематику конфлікту, зазначають, що останнім часом джихадисти в Буркіна-Фасо змінили тактику і почали використовувати більш сучасні вибухові речовини та боєприпаси більшого калібру, прагнучи захопити більше території. Бойовики застосовують нову тактику і проти мирних мешканців, наприклад, знищують точки водопостачання.
Не маючи можливості для існування, мешканці сільської місцевості в Буркіна-Фасо змушені масово переселятися до міст. Там вони намагаються знайти дах над головою, їжу та воду. Крім того, після недавніх перестановок в армійському командуванні, проведених Дамібою, буркінійські військові змушують громадянських звільняти значні території країни для ведення бойових дій та планування операцій проти терористів.
Переселенцям влада Буркіна-Фасо обіцяє всіляку допомогу, але економічні можливості держави надто обмежені, у тому числі через призупинене членство країни в Економічному співтоваристві країн Західної Африки, яке трапилося через січневий військовий переворот. По суті, представники різних гуманітарних місій фіксують численні випадки, коли внутрішньо переміщені особи в Буркіна-Фасо залишаються не лише без роботи, а й без достатньої кількості їжі, а також із мінімальною житлоплощею. За словами однієї з переселенок, яка змушена була залишити своє житло близько року тому, на новому місці від влади за цей час вона лише один раз отримала продовольчу пайку. «Трьох мисок кукурудзи недостатньо, щоб приготувати їжу для всієї родини», - заявила жінка, характеризуючи ситуацію, що склалася.
У вкрай важких соціально-економічних умовах опинилися й багато міст, до яких перебралися переселенці із сільської місцевості. Наприклад, у Джибо, на півночі країни, за час конфлікту населення, згідно зі статистикою уряду та ООН, виросло із 60 до 300 тисяч осіб.
«Переміщені особи опиняються в містах, де вони стикаються з новими ризиками, такими як експлуатація, насильство або примусове вербування, і з обмеженням можливостей», - сказав Абдурауф Гнон-Конде, представник управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
Повідомляється, що найкраще до переселенців ставляться у столиці держави Уагадугу, а от у багатьох інших містах Буркіна-Фасо місцеві жителі сприймають приїжджих відверто вороже. Зокрема у місті Уахігуя на півночі країни спеціальними спостерігачами масово фіксуються випадки, коли місцеве населення виганяє переселенців за межі сформованої житлової забудови. В результаті внутрішньо переміщені особи змушені жити в лісах, без можливості для нормального сну, відпочинку та повної відсутності доступу до послуг освіти та охорони здоров'я.
Голод та блокадні міста
Оскільки багатьох людей витісняють із сільської місцевості, позбавляючи можливості вирощувати врожай, в Буркіна-Фасо загострюється проблема голоду. За прогнозами ООН, у поточному році виробництво сільськогосподарської продукції в країні скоротиться на 10%, а вартість продуктів харчування для середнього домогосподарства зросте на 30%. Загалом майже 3,5 мільйони із 21-мільйонного населення країни нині тією чи іншою мірою стикаються із проблемою продовольчої безпеки. Це на 20% більше, аніж фіксувалося минулого року. При цьому близько 630 тисяч людей в Буркіна-Фасо вже зараз відкрито відчувають голод.
Лікар Ісмаель Конфе з лікарні в Дорі, розташованому на північному сході країни, розповів, що кількість дітей із зафіксованим важким виснаженням у період із січня по травень фактично подвоїлася. За його словами, багато хто потрапляє до його лікарні надто пізно, а деякі взагалі помирають протягом дня після приїзду, вимотані тривалими подорожами на запряжених ослами візках або велосипедах.
«Ми приймаємо їх у лікарні, коли вже надто пізно допомогти», - каже Конфе. «Коли працювали медичні установи у невеликих населених пунктах, вони легко надавали кваліфіковану першу допомогу дітям, запобігаючи погіршенню їхнього стану».
Голод нині особливо гостро відчувається у буркінійських селах, контрольованих джихадистами. Місцеві жителі часто бояться займатися сільським господарством через напади біля їхніх полів, тоді як групи допомоги важко добираються до цих місць через відсутність безпеки та складність узгодження доступу з бойовиками. Також фіксується і проблема поганого врожаю, а мешканці міста Джибо розповідали спостерігачам ООН, що солдати буркінійського уряду забороняють їм вивозити продукти харчування для друзів та родичів за межі населеного пункту, боячись, що продовольство опиниться в руках джихадистів.
«Є родини у селах, які проводять три чи чотири дні без приготовленої їжі», – розповідає волонтер Альфа Усман Дао. «По-перше, цьогорічний врожай був дуже поганим, а по-друге, багато людей не обробляли землю через відсутність безпеки».
Джихадисти, у свою чергу, також вживають заходів щодо блокування Джибо, який контролюється урядом. Це завдає серйозної шкоди соціально-економічному життю населеного пункту, оскільки попит на місцевому ринку великої рогатої худоби, який є одним із найбільших у регіоні, буквально рухнув.
В Джибо практично немає можливості завезти продовольство ззовні автомобільним транспортом. Дороги контролюються бойовиками, і востаннє масове завезення продуктів сюди було здійснене ще у грудні минулого року. З того часу лише окремі підприємці ризикують доставляти товари до Джибо вантажівками, але й вони нерідко стикаються із нападами, обстрілами чи підривами на мінах.
Місцеві мешканці розповідають, що на ринку можна провести весь день, але так і не купити собі нічого їстівного через відсутність пропозиції з боку продавців. Кукурудза, яка в Буркіна-Фасо була одним із найдешевших продовольчих товарів, у Джибо злетіла в ціні за останні місяці у 10-15 разів.
Усього ж в Буркіна-Фасо понад мільйон людей нині повністю позбавлені будь-якої свободи пересування. Це проблема, яку поки що ніяк не може вирішити ані нова влада країни, ані координатори ООН з гуманітарних питань, які працюють в Буркіна-Фасо.
Катастрофічний дефіцит фінансування
Колишня влада Буркіна-Фасо мала вкрай непрості відносини з міжнародними фінансовими організаціями. Деякі з останніх повністю припинили діяльність у країні, однак після призначення Дамібою нового міністра з гуманітарних питань, який до цього обіймав посаду голови організації Червоного хреста в Буркіна-Фасо, ситуація почала повільно, але покращуватися.
Втім, нова влада Буркіна-Фасо має вкрай слабке уявлення про необхідність проведення тих чи інших економічних реформ і не пропонує жодних чітких планів щодо виходу з кризи міжнародним організаціям. Президент Даміба лише невпинно підкреслює, що його країна перебуває на порозі катастрофічної гуманітарної кризи і потребує грошової допомоги.
Міжнародні експерти зазначають, що у 2021 році Буркіна-Фасо отримала менше 50% грошей, які ООН просила у донорів, а у 2022 році ця африканська держава має ще більш негативну динаміку, зумівши отримати лише 15% із запланованих 590 мільйонів доларів.
Фахівці ООН заявляють, що операційні витрати груп допомоги зросли через зростання цін на продукти харчування, паливо та добрива, що певною мірою стало реакцією світових ринків на російсько-українську війну. Тепер для забезпечення усім необхідним тієї ж кількості людей у Буркіна-Фасо потрібно більше коштів, що змушує агенції приділяти пріоритетну увагу продуктам харчування, а не послугам.
«Якщо люди не здобувають освіти, наслідки величезні. Якщо вони не отримають воду негайно, вони помруть. І те, й інше важливо, і це важкий вибір, але порятунок життів є імперативом зараз», - коментують ситуацію у буркінійському офісі ООН.
Немає у держави коштів і на поліпшення логістики. Через блокаду та виведення з ладу ключових автомобільних магістралей, гуманітарні товари доставляються у проблемні регіони виключно вертольотами. Однак у всій Буркіна-Фасо є лише два вертольоти, що значно ускладнює роботу гуманітарних місій.
Зважаючи на це, у багатьох регіонах Буркіна-Фасо люди просто стали заручниками ситуації. Багато хто з них не може виїхати з гарячих точок, а ті, кому це вдалося, виявляються нездатними знайти роботу на новому місці проживання та забезпечити родини найнеобхіднішим. Тому прихід до влади в Буркіна-Фасо Поля-Анрі Сандаого Даміби не приніс кардинального поліпшення ситуації для країни. Буркінійці, які отримали незалежність від Франції 5 серпня 1960 року, поки що так і не змогли побудувати сильну і процвітаючу державу, через що багато мешканців цієї країни змушені шукати щастя далеко за межами батьківщини…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
