Команда Луческу вже гарантувала собі єврокубкову осінь – вона матиме як мінімум групу Ліги Європи. Але може бути і група Ліги чемпіонів, якщо вдасться успішно пройти ще два раунди. Але зараз – не про те, що буде, а про те, що було. Висновки за гарячими слідами поєдинку на «Шюкрю Шарачоглу».
1. Не все геніальне – просто, але…
Луческу не змінював стартового складу після першої гри. Власне, міняти не було чого. Румунський тренер зі зрозумілих причин зараз не має особливої можливості для ротації. Тому він спирається на тих, хто є. І хто готовий ліпше за інших.
План на гру був зрозумілий: витримати стартовий тиск суперника, не пропустити, особливо на перших хвилинах, і огризатися в контратаках. Можемо впевнено сказати, що план спрацював. З бажаного втілилося дуже багато. Якщо взагалі не все.
Обов'язково потрібно похвалити за витримку та мудрість динамівського тренера, за терпіння, волю та характер – динамівських футболістів. І ще обов'язково – футбольного Бога. За нашу удачу.
2. Фарт був на нашому боці. Але ж щастить сильнішим
Вже на десятій хвилині господарі відкрили рахунок - Валенсія протягнув м'яч лівою брівкою, протаранивши Забарного, і віддав передачу на дальню штангу на Кінга, який заштовхав м'яч у ворота. Але суддя скасував гол, побачивши порушення на Іллі.
Перегляд епізоду чіткої аргументації у будь-який бік не дає. В даному випадку, на мій погляд, можна трактувати і на користь сторони, що захищається, і на користь нападу. Італійський рефері вважав, що Валенсія порушив правила проти нашого захисника. Приймаємо це трактування від щирого серця.
Далі був чудовий удар Кахведжі зі штрафного – розумника Бущана підстрахувала штанга. І визначальний в усіх відношеннях момент – вилучення Юксека на початку другого тайму.
3. Вилучення зламало гру господарів та заклало фундамент для перемоги гостей
Будемо відвертими: у рівних складах динамівці майже нічого не створили біля чужих воріт. Але варто було Іратті за другу жовту картку вилучити Юксека, як відразу ж гра перевернулася з ніг на голову.
У даному випадку треба вести мову не про якесь подвійне трактування епізоду за участю Юксека та Буяльського. Ні, тоді суддя вчинив повністю за буквою закону: турок зарядив ззаду по ногах українця, зачепивши паралельно і м'яч, і відразу ж отримав справедливу винагороду.
Тут річ у іншому. Очевидно, результат поєдинку був би іншим без цього вилучення. У рівних складах наш віце-чемпіон мав дуже мало шансів. А от коли отримали чисельну перевагу, одразу полегшало дихати. Насамперед тому, що у «Фенера» виявилася зяюча дірка в центрі поля. «Залатати» її команді Жезуса так і не вдалося.
4. «Фенербахче» теж заслужив на втішні слова, але команда ще «сира»
Скажу, може, парадоксальну річ, але, на мій погляд, «Динамо» - більш зіграна і досвідчена команда, ніж «Фенербахче». Незважаючи на всі свої очевидні проблеми, «біло-сині» змогли зберегти і свій кістяк, і свою гру. Чого точно не скажеш про «канарок». Безумовно, це їхні проблеми, але ж ми повинні бути об'єктивними…
Об'єктивність у тому, що Жезус грав проти «Динамо» у режимі «з корабля – на бал». Стару конструкцію португалець начебто як і зламав, але нову ще не збудував. Його «Фенербахче» - це підбір хороших гравців, але цілісної картини ще немає. І немає ще оптимальних кондицій – це було видно і наприкінці першого тайму, коли команда помітно втомилася після швидкого старту, і особливо після вилучення Юксека.
Супернику обов'язково потрібно віддати належне за бажання зрівняти рахунок – і вони таки досягли свого, але в овертаймах наші були сильнішими. І не лише тому, що мали на одного гравця більше.
5. Бущан
Тут усе зрозуміло. Коли в тебе в команді є такий воротар, можна не особливо перейматися безпекою воріт. Бо ворота під надійним наглядом. Єдиний мінус - помилка на виході, коли Солої зрівняв рахунок в матчі.
Жора був найкращим у «Динамо» у першому поєдинку, а у повторному матчі і зовсім став героєм. Крім взятого пенальті, Бущан здійснив ще як мінімум три стовідсоткові сейви. Однозначний респект.
6. Порадував динамівський півзахист, розчарував Бесєдін
Вже по грі в Лодзі було видно, що в порівнянні з міжсезонними поєдинками, в яких багато динамівців були схожі на власну тінь, почався повільний прогрес. Шапаренко, Сидорчук, Буяльський – ці хлопці потихеньку почали набирати кондиції. Зустріч у відповідь підтвердила цю тенденцію.
За великим рахунком, особливих «особистісних» претензій до динамівців після гри в Стамбулі бути не може. Адже переможців не судять: хоча б тому. А якщо так, дякую всім за терпіння, характер і волю до перемоги.
Але ось гра Бесєдіна ... Вибачте, у що саме грав Артем, і чому він нічого не зробив - для мене це велике питання. Біда, що на даний момент він у лінії атаки фактично безальтернативний.
7. Своєчасні заміни від Луческу
У першому поєдинку динамівський тренер зволікав із замінами. Тому що хоч і можна було міняти багатьох, але випускати на матч було практично нікого. А ось у другій зустрічі румун дуже оперативно та прозорливо підійшов до цього питання.
Вихід Ваната все ж таки винесемо за дужки – це вимушена заміна наприкінці першого тайму. Якби Вербич був готовий продовжувати гру, Влад вийшов би, у кращому разі, пізніше. А ось решта пертурбацій – дуже вдалі.
Шепелєв і Гармаш однозначно посилили динамівські дії в середині поля та атаці. Караваєв взагалі став героєм поєдинку (поряд із Бущаном). Потрапив у «ноти» й Вівчаренко, на рахунку якого вирішальний асист.
Загалом, як виявилося, «Динамо» навіть у нинішніх екстремальних умовах має і хороший резерв, і можливість маневру, і командний клас. Та й фарт поки що за нас.
Сподіватимемося, що всього цього добра буде достатньо, щоб обіграти «Штурм».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
