Кучер у «Дніпрі-1»: кіт у мішку

Футбол України 30 Липня, 13:27 304
Кучер у «Дніпрі-1»: кіт у мішку
«Секрет Полішинеля» остаточно виявився розсекреченим: те, про що судачили останні місяці два, отримало офіційну обгортку: Олександр Кучер очолив «Дніпро-1».

На момент публічного оголошення ця новина вже апріорі не матиме ефекту трансферної бомби – вибухнуло набагато раніше, коли різного «штибу» інсайдери практично в один голос повідомили про те, що харківський тандем Кучер – Красніков відтепер змінить прописку. І стане дніпровським.

Тоді було сказано багато слів із цього приводу, поставлено багато запитань. Але, що, напевно, головне і зараз, і слів, і питань щодо цього і тепер вистачає. Тому що оцінити однозначно цю рокіровку навряд чи можна.

Однак насамперед, на мій погляд, треба починати з того, що як амбітний проект «Металіст» наказав довго жити. У харківському клубі можуть говорити у відповідь різні хитромудрі словосполучення, до останнього сподіваючись на лондонського батька-утримувача, але той реально вирішив «забити» і на рідне місто, і на клуб, що здавався рідним.

Якщо на початку війни Ярославський ще хоч якось реагував на те, що відбувається на Слобожанщині, хоч чимось допомагав Харкову та клубу, то десь із середини березня його активність вичерпалася. І зійшла нанівець. Принаймні, публічна.

У жодному разі не подумайте, що я зловтішаюся чи стебаюсь. Боже збав. Ситуація катастрофічно важка, і практично всі наші футбольні власники втратили тією чи іншою мірою свої підприємства, доходи, активи. Не до футболу їм загалом.

Однак у цьому випадку ситуація «ексклюзивніша», чи що. Так уже виходило останніми роками, що саме з Ярославським асоціювався процес відродження «Металіста». Пам'ятаєте ту його відому фразу про харківських уболівальників, яких має ходити на стадіон тисяч тридцять. Не менше. Інакше, мовляв, я не займатимусь клубом і командою.

Уболівальники його почули. І повернулися на стадіон. Але тепер виходить, що Олександр Владиленович їх банально кинув. Зрадив, якщо називати речі своїми іменами. І чим він тепер кращий за незабутнього «младоолігарха» Курченка?

Ну, а далі історія розвивається по тій самій спіралі. Після 2014-го, останнього (до цього етапу) за ліком краху «Металіста», у «Дніпро» відбули і провідні футболісти харківської команди (Папа, Едмар), і головний тренер (Маркевич). Подейкували, що високе місце в клубній ієрархії «дніпрян» займав тоді і Красніков. Зараз ситуація повторилася практично один в один.

Це говорить про те, що, по-перше, Коломойський має пряме відношення до «Дніпра-1». А по-друге, - що Коломойський та Ярославський досі «дружать домами».

***

Тепер щодо безпосереднього призначення Кучера. Впевнений, що це призначення не причина, а наслідок. Наслідок приходу у дніпровський клуб Краснікова. Наскільки мені відомо, колишній віце-президент «Металіста» (чи все ж таки справжній, оскільки його прізвище досі значиться у графі «керівництво» на офіційному сайті харківського клубу) поставив ультиматум «Дніпру-1»: мовляв, якщо і переходжу до вас, то лише в парі з Кучером.

Ультиматум прийняли. Значить, це доводить той факт, що Красніков стає головним відповідальним, як мінімум, за всю трансферну політику клубу. А Русол виконуватиме виключно представницькі функції.

Цікаво та показово, що в день офіційного призначення Кучера головним тренером «Дніпра-1» його новий клуб підписав п'ятьох колишніх гравців «Металіста». Євген Олексійович почав працювати, за його ж ємним виразом, засукавши рукави.

І на цьому активний та пробивний Красніков напевно не зупиниться. Гроші у його нового клубу є, амбіції (принаймні, поки що) - теж, так що дійсно роботи чимало. Роботи селекційної, трансферної, кабінетної. «Дніпру-1» вже давно був потрібен такий ось фахівець. І клуб його одержав.

Але про перспективи Кучера на новому робочому місці я не поспішав би говорити в суцільних позитивних епітетах. І насамперед тому, що особисто я (та й не лише) досі так і не зрозумів, хто це - тренер Олександр Кучер.

***

Яким він був футболістом – добре пам'ятаю. Але як тренер – це, даруйте, кіт у мішку. Як мінімум.

Те, що він робив спочатку в «Металі», а потім у «Металісті» – не показник. У другій лізі, звідки починав Олександр Миколайович свій тренерський шлях, його команда за кадровим підбором була не на одну, а на дві голови вище за конкурентів.

Власне, таких конкурентів у «Металу» тоді й не було. Бо вже тоді, два роки тому, було зрозуміло, що Ярославський повернувся у футбол. І що на базі «Металу» в'їде в першу лігу «Металіст».

Не зазнавши жодної поразки, Кучер на чолі «Металу» виграв турнір другої ліги та підвищився у класі, паралельно здобувши титул найкращого тренера ліги.

У першій лізі ситуація була аналогічною. З тією різницею, що команда стала іменуватися гордо «Металіст», і що Ярославський не менш гордо відрапортував про своє офіційне повернення.

Під завдання, і футболісти нові. Рибка, Банада, Горбунов, Пейшото – це гравці вищого дивізіону.

У незакінченому через війну чемпіонаті першої ліги «Металіст» був на голову сильнішим за конкурентів. Хоча якщо об'єктивно, там був лише один гідний опонент – «президентський» проект «Кривбас».

Одним словом, і в позаминулому сезоні, і в минулому команди Кучера мали незаперечну перевагу над рештою ще зі старту. І ця перевага – індивідуальна перевага футболістів.

Безумовно, на користь молодого наставника треба сказати те, що він умів знайти підхід і до легіонерів, і до українців. Пройшовши гарну школу Луческу, він намагався «за образом та подобою» будувати у Харкові свій «Шахтар». Тому, як на мене, було б дуже цікаво побачити Кучера на чолі «Шахтаря».

Але він опинився у «Дніпрі-1». Для 39-річного вчорашнього футболіста це призначення теж крок вперед. Але чи впорається він – велике питання.

Після відходу Йовічевіча у «Шахтар» дніпряни втратили кілька ключових гравців – Дубінчак, Булеца, Джурасек, Ігнатенко з різних причин покинули команду. Отже, потрібно повністю змінювати, як мінімум, середню лінію.

Потрібно буде міняти і саму модель гри. Футбол «Дніпра-1» каденції Йові – закритіший, менш варіативний. Кучер у «Металісті» звик грати за схемою Луческу – 4-2-3-1, з високим пресингом, з високо розташованою лінією захисту. Очевидно, доведеться переформатовувати команду під себе. Чи вдасться?

Ну і, нарешті, якщо у другій та першій лігах Кучер виділявся на тлі своїх колег «просунутим мисленням», то як буде на тлі Луческу, Скрипника, Вернидуба? Та й «Шахтар» за іменами сильніший за нинішній «Дніпро-1».

Адже Коломойський, з чуток, налаштований дуже рішуче. Налаштований на чемпіонство «дніпрян». Типу або зараз, або ніколи.

Мені здається, що з умовними Вернидубом чи Скрипником подібні завдання вирішувати було б простіше.