В ТТТ тезка підняв тему стосовно якості пасової гри Попова та Забарного. Він чув думку, що Ілля більш майстерний, а в Дениса наче з цим проблеми. Звісно тоді сходу показники б дати не зміг, а зараз можу
Денис Попов v Ілля Забарний
Навички просування та пасової гри
Денис започаткував гольову атаку у матчі зі Штурмом пасом на Шепелєва. Звідси ця тема і з’явилася.
На молодіжному рівні, та свого часу на рівні дублю, кияни грали хоч і благородне, але бий-біжи. Щось схоже на Штурм, лише без пресингу. Тому Динамо регулярно займало перші позиції за кількістю довгих передач, а ЦЗ отримували ідеальний тренувальний майданчик - високу частоту виконання передач орієнтованих вперед. Тож і тоді, і зараз відзначаю, що ЦЗ в молодіжній системі майже єдині, хто має змогу вчитися грати в пас. Власне через це їх така кількість потрапляє до складу без додаткових оренд: Попов, Сирота, Забарний, Боль.
За статистикою дублю в Попова (2018/2019) можете переконатися, що Денис мав більше навантаження та обсяг просування передачами. Ілля (сезон U19 2019/2020) вже тоді вирізнявся суттєво більшим обсягом просування з м’ячем в ногах (ривки та забігання).
Тож варто повторити: на молодіжному рівні це закладалося і навички просування в них обох є. Стартові позиції в обох майже однакові, лишень Ілля більше бігає. Тепер дивимося, що відбулося в УПЛ:
- в Дениса розглянемо останній «коли він був здоровий» сезон 2020/2021
- в Іллі візьмемо його другий сезон в основі (2021/2022), щоб виключити фактор досвіду
Головна теза, яку вже декілька разів озвучував: дід беріг Забарного, Мальдера беріг Забарного, усі берегли Забарного та відводили йому роль «другої скрипки». У збірній її виконував Матвієнко, у Динамо Попов та Сирота.
Про що мова:
- у дебютному сезоні УПЛ Ілля виконував 61.23/90 передач, Попов, що частіше грав поруч - 66.06/90
- у другому сезоні Ілля виконував 63.97/90 передач, а Сирота - 64.11/90 (Попов пропустив через травму)
Перший сезон поки відкинемо, бо там є певна різниця в ~5 передач, а ось другий точно показовий. Чому? Давайте при ідентичній загальній кількості пасів Сироти та Забарного порівняємо дистанцію просування. Дивимося:
- 447.12 метрів в Сашка
- 314.46 метрів в Іллі (-132.66)
Майже схожа картина з поправкою на ~5 загальних пасів в першому сезоні Іллі:
- 450.6 метрів в Дениса
- 433.18 метрів в Сашка
- 333.55 метрів в Іллі
Найбільш акуратний в останніх двох сезонах Динамо серед ЦЗ в УПЛ - Сирота (142.24 та 118.89 метрів просування на одну втрату). Ні Денис, ні Ілля такими здобутками пишатися не можуть.
Тож тут просто вмикаємо логіку: якби дід бачив Іллю повністю готовим до ролі «першої скрипки», то очевидно ми могли би в цьому статистично переконатися. Але в двох останніх сезонах більші об’єми передач та обсяги просування мали партнери Іллі.
Тому в даному випадку не дуже справедливо стверджувати, що Ілля кращий за Дениса в пасовій грі. Був би кращим - мав би більші цифри за партнерів.
Навик має, пасувати вміє, але два сезони в клубі та збірній його обмежували не просто так.
В деяких матчах, не зовсім вдалих для Динамо чи збірної, можна помітити, що Забарний переважав Сироту, Попова чи Матвієнка за цифрами в прогресії м’яча. Суперник зумисне блокував партнера так, щоб Ілля виявляв більше пасової ініціативи. Напевне ж це відбувалося через прорахунок ризиків, і теж не зі стелі.
Можна змонтувати годинний кліп з вдалою пасовою грою Іллі. Але так само можна змонтувати і кіно про Дениса. А в суперечці «Хто краще грає в пас: Денис чи Ілля?» впевнено перемагає...Сирота!
І ледь не забув: Ілля грає на правій половині поля, де мешкає Сидорчук. В Дениса частіше ліва половина, де живе Шапаренко (лідер двох сезонів Динамо за кількістю забігів з просуванням). В кого частіше виникне потреба бігати з м’ячем ногах? Контекст.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
