І яскравих прикладів успішності концепту Лейпцигу дуже багато, як і багато в Європі клубів, які будують систему, вміють заробляти і незалежні від настроїв однієї людини — власника. Це і є європейський клубний футбол у своєму кращому вигляді.
Певний час здавалося, що СК Дніпро-1 може спробувати стати такою собі адаптацією європейського підходу в українських реаліях. Клуб мало не своїми руками зібрав Андрій Русол, один з головних ідеологів та захисників клубної академії. Більше того — говорять, що саме збереження академії було головною мотивацією Андрія Анатолійовича.
Русол приніс в клуб філософію і мав серйозний намір створити фінансово незалежний клуб, який має комерційну складову в середині себе. Наскільки це можливо в реаліях дніпровського футболу.
В клубі ретельно підбирали тренерів, які здатні одночасно як розбудовувати і доповнювати цю систему, так і поступово давати необхідний результат. І Михайленко і Йовичевич є свого роду футбольними фріками, багато навчаються і навчають підопічних, вміють і люблять працювати з молоддю. І нехай наразі їхні тренерські долі йдуть діаметрально протилежними напрямками, вони обидва в свій час стали ключовою частиною новоствореного клубу.
Таймінг зміни тренерського штабу також став мало не ідеальним. А, якщо дивитися масштабно і не звертати увагу на агонію вересня 2020, то таймінг можна взагалі назвати ідеальним. Вичавивши все можливе з Дмитра Михайленка, який забезпечив клубу стрімкий забіг до УПЛ, було запрошено хорватського спеціаліста. Ігор Йовічевіч адаптувався, перебудувався, розкачався і довів команду до 3 місця прем’єр Ліги, тобто гарантував першу в історії участь у Єврокубках.
СК Дніпро-1 чудово працював і на трансферному ринку. До УПЛ команду довели недорогі місцеві і зрозумілі закордоні виконавці. Супряга став одним з головних трансферних ньюсмейкерів українського футболу. В скрутний момент під’їхали Ігнатенко і Піхальонок, останнього навіть змогли оформити на постійний контракт. До речі, чи згадали ви про Дніпро, коли в одному з нещодавніх матчів збірної України центр поля складався як раз із цієї чудової пари? І в тій же збірній другим нападником став Артем Довбик, якого Дніпро-1 повернув назад до неньки після невдалої поїздки в Данію.
Влучні оренди Дубінчака і Кравченка, повернення досвідченого Сватка, перехоплення Гуцулюка (вже теж гравець ростеру головної національної команди), неперевершений Джурасек, якісний Монте. Врешті решт Кожукару, який був взятий за вартістю нової Toyota Rav4, а поїхав із клубу мало не за півмілйона! Трикутник генеральний директор — скаути — тренерський штаб був у центрі трансферної системи і працював феноменально!
Але успішні трансфери завжди мають йти пліч-о-пліч з прогресом гравців. І тут теж були помітні досягнення. Довбика вилікували і вивели на новий рівень, зробили топ зіркою нашого чемпіонату. Луческу має подзвонити в СК і подякувати за прогрес Дубінчака, який за моїм прогнозом надовго закриє ліву бровку в Динамо і вже дуже скоро буде підтискати Миколенка у збірній (чому він взагалі ще не там?!).
Адамюк у зрілому віці перетворився на захисного універсала-термінатора, Логінов вийшов на рівень капітана клубу УПЛ, Назаренко стає постійним гравцем молодіжної збірної, вічно хворий Лукас Тейлор повернув себе у великий футбол, Лучкевич почав нагадувати себе часів старого Дінпра, Когут непомітно награв 200 матчів за клуб, Юрчук зробив кар’єрний гіперприжок і навіть став кращим гравцем сезону за думкую вболівальників клубу!
Про геній Ярмолюка краще за мене скаже трансфер в найсильнішу футбольну лігу світу. Ну і звичайно #freesypriaha, бо дніпряни відправляли у столицю талановитого, швидкого і забивного форварда без проблем з вагою.
І все це мало чіткий вектор розвитку і обростало тиловими м’язами. В структуру запросили Гліба Платова, засновника молодої української аналітично скаутської школи. Прийшла нова команда тренерів на рівень U19, де повністю було переглянуто систему підготовки молоді. Активно розвивалась скаутська служба. В клубі на різних рівнях почали використовувати поняття «проектний футболіст». Введено бонусну систему виплат у відповідності до командних результатів.
Почало здаватися, що вони точно знають, що роблять і куди хочуть добігти. Що цей результат не є тимчасовим чи випадковим. Що можна обережно говорити про утворення клубу нової формації.
Початок року у Дніпрі був сповнений обґрунтованих надій та очікувань. Європа і медалі УПЛ близько, команда грає в яскравий і стабільний футбол, Довбик на вітрині і його вартість зростає швидше за ціни в українських супермаркетах, Піхальонок на підході до статусу суперзірки УПЛ, придбані круті іноземці, таланти з академії теж тут. А там вже і ребрендинг назріває…
Особисто я вірив в цей проект, його систему і філософію. Вірив у Русола і Платова. Вірив у будь-якого нового тренера, який буде підібраний під концепт. Вірив навіть попри війну. Вірив у можливість замінити легіонерів, підібрати класних українців, просувати юних талантів. Вірив у здатність розвантажити витратну частину і протриматися. І навіть вірив у можливість підняти загальний рівень команди на фоні зниження рівня УПЛ. У сміливих думках вірив навіть у здатність потягатися з нашими грандами.
Але хтось інший більше повірив у суперечливий геній Краснікова і незрозумілий потенціал Кучера. І ця емоційна віра виявилась потужнішим аргументом за систему, філософію, концепт і минулі результати.
Статистика каже, що Тімо Вернер зробив 32 результативні дії за 2 роки у Челсі і щось підказує, що його найкращі роки все ще попереду. Яке ж майбутнє чекає на СК Дніпро-1 покаже новий чемпіонат. Чемпіонат, який стане маленьким промінцем позитиву і надії для українців. І великим променем, що проллє світ на нову (чи все ж таки стару?) філософію клуба з Дніпра.
Антон Панасенко, читач Football.ua
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
