Богдан В’юнник: «Приїжджаю на тренування ще до відкриття бази «Цюріха»

Світовий футбол 25 Серпня, 16:06 206
Богдан В’юнник: «Приїжджаю на тренування ще до відкриття бази «Цюріха»
Форвард молодіжної збірної України та донецького Шахтаря Богдан В’юнник розкішно стартував у швейцарському «Цюріху».

Чемпіон Швейцарії підписав його не випадково — на момент, коли в Україні запалала війна, Богдан В’юнник входив у невелике число найбільш перспективних гравців нашого футболу. Встиг дебютувати в Шахтарі в переможному матчі проти Реала в Мадриді, після Ліги чемпіонів відзначився за «гірників» двома асистами в УПЛ, а в минулому неповному сезоні встиг проявити себе в оренді в Маріуполі. Невипадково преса вважала, що влітку Богдан мав би вибирати між конкуренцією за місце в Шахтарі та орендою в, наприклад, Металісті, який набирав якраз ходу й повертав клубу колишню велич.

Але сталося зовсім інакше — з початком бойових дій Шахтар вирішив віддати В’юнника в зарубіжну оренду, і талановитий форвард опинився в складі Цюриха, який вперше з 2009 року став чемпіоном Швейцарії. На шляху до визнання Богдан подолав бюрократичну тяганину, витримав біля 9 місяців без офіційних матчів і зумів проявити себе, в першому ж матчі ставши співавтором переможного голу. В ексклюзивному інтерв’ю Sport Arena Богдан В’юнник розповів про свій досвід у ФК Цюрих.

«Щоб дістатися на тренування Цюриха, прокидаюся о п’ятій ранку й добираюся поїздом з кількома пересадками»

— Передовсім, прийміть привітання з довгоочікуваним офіційним дебютом. Скажіть, будь ласка, що говорив вам головний тренер Фода, випускаючи на заміну в перерві? Якою була установка та побажання?

— Щиро вдячний за Ваші вітання, а також за увагу до кар’єрних досягнень українських спортсменів за кордоном. Франко Фода — тренер, який знаходить підхід до кожного гравця в команді, та найцінніше — помічає сильні сторони і працює над їх вдосконаленням. Випускаючи мене на заміну, тренер сказав, що знає мої можливості у грі та те, на якому рівні я можу і вмію грати. Тому основною ціллю було допомогти команді. Звісно, така довіра та підтримка головного тренера мотивує. Це безцінно.

— Вінтертур вів у рахунку, і саме ваша гольова передача допомогла команді відігратися. Шикарний пас на хід Рореру, проте, зізнайтеся, і захисник суперника там вдало підіграв?

— Удача — це постійна готовність використати шанс. І, на мою думку, я його вдало використав. Моменти в футболі ґрунтуються на помилках одних та правильному і швидкому рішенні інших. Скажемо так: дякувати Богу, в цьому моменті все зійшлося якнайкраще для мене.

— До цього ви в офіційних матчах не грали, хоча й перебували в Цюриху з весни. Чому? Були якісь проблеми із заявкою чи просто клуб надав час на додаткову адаптацію?

— Нічого не відбувається просто так. Після підписання мною орендної угоди в квітні, ми дещо втратили час, оскільки очікували на заявку ще протягом 2 тижнів. І, звісно, мої тренування з першою командою були погоджені з президентами та директором клубу. Для оптимального мікроклімату в команді, було прийняте рішення, що певний час я не буду з нею тренуватися та грати.

— Як це — біля 9 місяців без офіційних матчів? Чи відчуваєте себе зараз у достатньому тонусі?

— Досить цікаве питання. Життя у футболі вимірюється не лише офіційними матчами. Я зараз у відмінному тонусі та формі, адже по суті в мене було три збори з січня місяця (в Туреччині з Маріуполем, зі збірною U21 та з Цюрихом влітку).

Я усвідомлюю відповідальність за віру команди в мене, тому щоденно сумлінно працюю як в залі, так і на полі.

— Як взагалі проводили цей час? Знаємо, що кілька матчів ви зіграли за резерв Цюриха, а також феєрили у товариських іграх — як із Баденом, в матчі проти якого оформили гол та асист.

— Насправді мій щоденний розклад був майже одноманітним. Я живу далеко від Цюриха, тому підйоми о п’ятій ранку, поїзд о шостій, декілька пересадок, а потім ще півгодинна прогулянка пішки до бази швидко стали для мене звичними буденними справами. Часто траплялося так, що я приїздив зарано, до відкриття бази, тому чекав під зачиненими дверима по 20-30 хвилин.

«Бути чемпіоном означає діяти як чемпіон»

— Скажіть, будь ласка, яка обстановка, настрій і завдання Цюриха на новий сезон? Адже чемпіон стартував у чемпіонаті без єдиної перемоги і в Лізі чемпіонів поступився Карабаху…

— ФК Цюрих — це, насамперед, професіонали, які, незважаючи на серію поразок, продовжують працювати над собою. Іноді навіть з потрійною силою. Поразка — це наука, і жодна перемога так не вчить. Тому я вірю в команду, впевнений в наших силах. Щодо задач, вони максимальні: перемагати суперника, кожного матчу викладатися на повну.

— Спостерігаючи навесні за командою зсередини, які висновки для себе зробили про її істинний потенціал? Скажімо так, в УПЛ Цюрих нині був би поруч із Динамо та Шахтарем за своїм рівнем?

— Бути чемпіоном означає діяти як чемпіон. Цюрих — це великий клуб з амбітними цілями та чіткими завданнями. Вважаю, що істинний потенціал команди — колосальний. Тому в УПЛ клуб, безсумнівно, змагався б за призові місця.

— Франко Фода — тренер, який має назавжди запам’ятатися українському футболу. Він вибивав Металіст на чолі австрійського Штурму та перемагав нашу національну збірну на Євро-2020. А який він у роботі? Розкажіть про його методику тренувань, навантаження, індивідуальні бесіди з футболістами…

— Я добре пам’ятаю матч Металіст — Штурм, оскільки ще зовсім дитиною дивився його з трибун.

Франко Фода вирізняється надвисокою спостережливістю, йому важливий кожен мікромомент. І під час загальнокомандних зборів, і під час індивідуальних бесід він багато розмовляє з кожним із нас. Працювати з ним легко, адже він тренер, котрий формує та направляє. А з вірою в себе і свого тренера, впевнений, можна досягти будь-яких висот.

«Ротань радий, що в мене є ігрова практика»

— Попереду — єврокубковий матч із Хартс, який Цюрих з вами в стартовому складі обіграв на виїзді — 2:1. Ви в обоймі на матч-відповідь проти шотландців?

— Це питання, на яке зараз може відповісти лише тренер. Зі свого боку, я робив і роблю все можливе для того, щоб бути в стартовому складі.

— Як вам Шахтар Йовичевича?

— Досить важко оцінювати команду з новим тренером. З мого боку було б дещо непрофесійно давати якісь оцінки, адже я не працював з Йовичевичем та не бачив весь процес зсередини.

— Був варіант залишитися в команді, чи оренда в Цюрих — ваше пріоритетне рішення?

— Так. Щодо Цюриха — це було моє пріоритетне рішення.

— Красніков неодноразово відзначав вас, Мудрика та Судакова. Якби не війна, чи розглядали б для себе варіант оренди в Металісті?

— Все може бути. Насправді про це зараз важко говорити, адже війна внесла свої корективи в життя кожного.

— Коли востаннє спілкувалися з Русланом Ротанем? Що він каже щодо вашої практики в Цюриху?

— Ми спілкувалися нещодавно. Як тренер, він радий, що в мене є можливість отримати ігрову практику та бути у відмінній формі до матчів плей-офф зі збірною.

«Харків — мій особистий біль»

— Ви родом із Харкова, який постійно під обстрілами. Чи все в порядку з вашими близькими, майном?

— Харків — це мій особистий біль. І словами важко передати насправді почуття, які я відчуваю щодня, читаючи новини. Майно фактично все пошкоджене або знищене, але це останнє, за що я хвилююся. Головне, що мої близькі в безпеці та живі. Війна змусила кожного із нас змінити погляд на більшість речей і зрозуміти, що головне у цьому житті не майно, а люди, які з тобою поруч.

— Ваша думка про швейцарське життя? Воно таке ж стереотипно розмірене та спокійне, як це показують у фільмах?

— Швейцарія — неймовірна країна, з надзвичайно красивими ландшафтами, привітними людьми, цікавою культурою. Якщо ви дивилися фільми та передачі про Швейцарію, то вона саме така, якою її показують. Життя тут тихе та розмірене.

— У Суперлізі Швейцарії — всього 10 учасників. Чи цікаво грати та спостерігати за турніром у два етапи?

— Змагання у Суперлізі Швейцарії — це дуже цікавий та непередбачуваний процес. Адже навіть команда, що посідає останнє місце, має всі шанси обіграти команду з першого місця. Кожен тур — це неймовірна та захоплива боротьба, у якій командам цікаво змагатися, а вболівальникам, у свою чергу, спостерігати. Така організація змагань стимулює кожну команду постійно працювати над рівнем своїх вмінь. Це важливо, адже у кожного із нас є талант, проте здібності вимагають щоденного вдосконалення.