Артем Франков: «Жодні Луческу чи Суркіс не винні, що Павелко прокинув Маркевича і віддав обіцяну йому збірну України Петракову»

- Мирон Богданович Маркевич припустив у застосуванні до Мірчі Михайловича Луческу, що в 77 нема чого ганьбитися, а то ще «кокнеться» на тренерській лаві»…

Тут відразу кілька добродушних зауважень та побажань:

1) математика + фізіологія: вибачте, але з погребу моїх 52-х принципова різниця між 71 (Маркевич) та 77 (Луческу) непомітна;

2) рок+фатум: на мій неосвічений погляд, багато тренерів саме що мріють «гікнутися» не у своєму ліжку, а на бойовому посту – це правильно, красиво та благородно;

Станемо, братики, вічно жити
Навколо вогнів, під куренями,
Вдень - рубатися молодцями,
Увечері – горілку пити!
О, як страшно смерть зустрічати
На ліжку паном,
Чекати кінця під балхадином
Івсечасно вмирати!

3) імпортозаміщення: ніякий Луческу, ніякий Суркіс, ніякий навіть я не винен, що Павелко прокинув Маркевича і віддав обіцяну йому збірну України Петракову; вибачте, але саме так і були справи в серпні 2021 року після відходу Шевченка, який чекав Маркевич; роль Реброва у цих розкладах для мене так і залишається незрозумілою – можливо, Мирона Богдановича кинули раніше; у будь-якому випадку – претензія не на адресу;

4) віскі (12-річний, односолодовий): двом ветеранам тренерського цеху сісти б по-доброму і прояснити відносини в довірчій розмові за участю Аркадія Запорожану (якщо виникнуть проблеми перекладу, в чому я сумніваюся); на мій погляд, їм набагато простіше домовитися віч-на-віч, ніж через пресу; впевнений, мої друзі мене підтримають і в легку забезпечать у Києві переговорний майданчик – заразом і в шахи зіграємо, які так любив ВВЛ, світла йому пам'ять;

5) мені шалено шкода, що такий тренер, як Маркевич, не затребуваний у сучасному футболі України; Мироне Богдановичу, мої вам найкращі побажання!