Адже ніхто з них не зміг досягти своєї мети. Була: кожному вказали на його сьогоднішню нішу у європейському футболі. Або відправили далі тренуватись на кішках.
«Чим вони там займалися два місяці?» - обурено запитує один із вас у коментарях. Ну, по-перше, не два, а на півроку більше. А по-друге, пам'ятаючи про те, що поки решта Європи займалася футболом, українців змусили займатися війною, навряд чи буде доречно висувати тут вимоги та ставити завдання. Для цього нам потрібен був по-хорошому хоча б місяць турнірної практики. А у нас чемпіонат стартував тоді, коли відбір до євроліги фактично фінішував.
А що це ви тут робите, га? Кіно вже закінчилося.
При всьому тому, якщо чесно, я знавав літні єврокампанії і гірші. У тому сенсі, що більшість наших клубів у них відверто виглядали бідними родичами на святі життя, боязкими та незграбними вже спочатку. І нехай вас не вводять в оману мінорні 0:3, на яких обривався їх короткий політ, хоч остання фраза запам'ятовується найвиразніше.
І я вас благаю, не балакайте нісенітницею про коефіцієнти та іншу каламуть, ніби спеціально придуману для любителів цифр та притягнутих за вуха стимулів. Це всі розмови на користь бідних. Не вірю в те, що клуби всерйоз морочаться «державними» інтересами: для кожного з них першорядний власний, інша справа, що вони можуть збігатися. А так, звісно, бухтіть про те, як космічні кораблі бороздять Великий театр…
Що ми мали влітку? Першою у воду зайшла «Ворскла». Вона виглядала гідно, і десь їй швидше не пощастило: досі немає жодної впевненості, що той доленосний м'яч перетнув лінію воріт Різника повністю. За грою команда Скрипника анітрохи не поступалася АІКу.
Потім пірнула «Зоря». У першому матчі вона приємно здивувала, як і полтавці, але потім реально спантеличила – ми побачили дві різні команди «вдома» і на виїзді (так, а ви часом не забули, що українські клуби жодного разу не зіграли в Україні?). Особисто мене найбільше розчарувало саме це фіаско у Румунії. Виникло відчуття, що у цій парі все залежало від настрою на гру нашого суперника.
Останньою прийшла черга «Дніпра-1». Можу стверджувати, що він не заслуговував на поразку за сумою двох ігор. А його творча гра справила найсприятливіше враження. Але незбалансованість команди, відсутність вдачі і недомовленість в атаці привели до парадоксального підсумку. Той, хто найбільше грав у футбол, зазнав найбільш нищівної поразки. Макнули на повну.
Весь цей час паралельним курсом пливла група у біло-синіх купальниках. Можливо, не надто красиво, швидше натужно, але поступово рухаючись до мети. «Фенербахче» здолали з Божою допомогою, «Штурм» - по праву сильнішого, ну а «Бенфіка» - аж надто глибока для нас нині з її бурхливим руслом. І ця безодня поглинула «Динамо» в один момент.
І тут у Холмса з Ватсоном скінчилися собаки. Але для нас із вами, дякувати Богу, все тільки починається заново. Підіб'ємо ж підсумки нашої кваліфікації без зайвих емоцій.
«Ворсклі» ще один раунд кваліфайну був би дуже доречним, з погляду плавного входження в сезон. Але вплутуватись у затяжний серіал на другому фронті – це, мабуть, не для неї. Тут би на внутрішньому з проблемами розібратися, а старт чемпіонату виявив їхню чітку наявність. Загалом же, у своїй короткій подорожі Європою Полтава виглядала задовільно.
«Зоря», звісно, провалилася. Але, дивлячись на її жвавий старт в УПЛ, мимоволі запитуєш: а чи був би він можливий, якби команда ван Леувена відчайдушно рубалася за Лігу конференцій? Ой, не певен – особливо у нинішніх умовах. Хоч «вдома» виграли, і на тому спасибі. Слід розуміти, що обидві вищеназвані команди не мають потенціалу, що дозволяє триматися на плаву і там, і тут.
«Дніпро-1» кваліфікувався у результаті якраз у цю саму ЛК. Імена його суперників по групі, крім АЗ, не вражають. З іншого боку, програвши другій команді Кіпру, тепер доведеться грати з першою. За умови, що вдасться розібратися з представником Ліхтенштейну (що сьогодні аж ніяк не факт!), саме суперництво з «Аполлоном» може стати вирішальним у боротьбі за продовження банкету.
«Динамо» звично відкотилося до Ліги Європи – колись наш улюблений розмір. Здається, «Фенербахче» нас тут вдруге не відпустить. АЕК київські фанати вже дружно «пройшли» (ми ж не Дніпро – розберемося). Допустимо (хоча знову ж таки не медичний факт). Тоді ключовою може стати спарка з «Ренном» посеред «груповухи». Що, і він нам не по зубах? Подивимося: для мене, поки це темна конячка. А на крайняк, кажуть, можна повпиратися за ту саму ЛК.
Ну і не забудемо про «Шахтар» у Лізі чемпіонів. Потрапив туди без відбору, що сьогодні виглядає ведмежою послугою. Команда, що будується заново, відправляється явно під роздачу. Її завданням-максимум має стати третє місце та переведення у ЛЄ. «Реал» - тут я завжди плачу, особливо пам'ятаючи про ляпас мадридцям від команди Каштру. «Лейпциг» – теж буде боляче. Чи вдасться нав'язати боротьбу «Селтіку»? Риторичне питання?
Погано, що євроліги стартують незвично рано саме цього, як ніколи важкого для нас року. З нашої трійці лише «Динамо» сяк-так могло розігратися до цього часу, хоча дивлячись на його гру цього не скажеш: вона має блідий вигляд.
Добре, що всі троє починають не з прямими (на мій погляд) конкурентами. А там, дасть Бог, вкотимося та обіб'ємось.
Ось тепер, як кажуть, цілі поставлені та завдання визначені. І як каже наставник «Ворскли», треба закатати рукави та працювати (щоправда, він це робить уже в іншому місці). Нехай хтось скаже: ви даєте нереальні плани. А що робити?
І забудьте вже про ту кваліфікацію. Особисто я від неї чекав таки найгіршого.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
