Якщо столичний клуб дійсно має амбіції боротися за чемпіонський титул та успішно грати у Лізі Європи, без новачків не обійтися. Явно бракує футболістів на фланзі. Дійшло до того, що вінгера почали грати Гармаш та Шепелєв. Бєсєдін в атаці тільки привозить голи у власні ворота, але не забиває у чужі. Плюс – має бути хоч якась ротація та можливість посилити гру.
Як бачимо, головні конкуренти в Україні не сидять, склавши руки. Шахтар активно повертає українців додому. СК Дніпро-1 активно працює по іноземцях. Навіть Ворскла доволі помітна на трансферному ринку. Розмови про Кабаєва для Динамо – це добре. Але команді потрібне реальне посилення, а не тільки слова. Владислав уже пропустив підготовку до сезону та старт УПЛ.
Футболісти з власної системи
Серед молоді немає гравців, які могли б укріпити першу команду. Луческу, навіть маючи кадрові проблеми, не дав ніяких шансів обом Волошинам, які пішли набиратися досвіду по орендах. Свій шанс отримав поки що тільки Ванат. При тому, що Влад грає не дуже багато. Академія Динамо справно готує воротарів, гравців захисного плану, а от атакувальних виконавців підготувати ніяк не може. Тому потрібно шукати варіанти серед футболістів із системи клубу.
Тут кандидат №1 – Богдан Лєднєв. В уродженця Сквири нічого не виходить в скромному угорському Фехерварі. Український легіонер не має там стабільного місця в складі та більше є гравцем ротації. Можливо, проблема в тому, що його теперішня команда діє у три центральні захисники. У такий футбол Лєднєв ніколи особливо не грав.
Його оренда чинна до кінця календарного року. В угорців є право викупу. Але навряд чи вони будуть його активізувати. Сенсу платити за Богдана серйозні гроші немає. У пресі називалася сума в 2 мільйони. Фехервар може піти на дострокове припинення оренди, щоб не платити зайвому гравцеві зарплату ще 4 місяці.
Для Динамо це хороша опція посилення. Лєднєв добре знає вимоги Луческу, бо півтора року працював із румуном. Так, не вистачило терпіння, класу, щоб стати основним гравцем. Тоді була конкуренція більшою. Зараз є можливість грати частіше.
Лєднєв – не тільки атакувальний півзахисник. У молодіжному футболі він грав на позиції правого хавбека. Тобто, може бути підміною для Буяльського та збільшити варіанти на флангах атаки, де майже не залишилося кадрів.
Другий кандидат – Сергій Булеца. Уродженцю Закарпаття давали багато авансів, але він поки їх так і не виправдав. Оренди до Зорі та СК Дніпро-1 не виявили потрібного прогресу.
Сергій більше грає на позиції атакувального півзахисника, але також має досвід виступів на фланзі. У юнацькій збірній Петракова він відповідав якраз за фланг (хоча там побудова у три захисники була). Булеца може додати Динамо різних варіантів посилення гри. На рівні УПЛ – це конкурентний гравець.
Права на Булецу досі належать Динамо. Він грає за Зорю на правах оренди. Напевно, що є певні механізми припинення цієї оренди. Правда, Зоря поводиться у відносинах із Динамо, явно перетягуючи ковдру на себе. Отримує частину прав на динамівську молодь, коли бере її в оренду, і ніяк не може відпустити Кабаєва. Не знаю, які там контакти по лінії Геллер – Суркіс. Але інтереси луганців тут явно домінують.
Трансфери
В Україні я не бачу гравців, які б могли зробити Динамо сильнішим. Ринок і так став вузьким. Потрібно шукати за кордоном. Шахтар викупив майже всіх потенційно цікавих для Динамо українців. Залишається тільки Євген Коноплянка. Зараз Коно більше схожий на збитого льотчика, який вже фізично не тягне. Можливо, такий тренер, як Луческу, зміг би реанімувати колишню зірку збірної України. Потрібно зіставляти багато деталей.
В іншому потрібно працювати по легіонерах. Є проста аксіома: через війну до України не приїдуть сильні чи перспективі гравці. Варто націлюватись на тих, хто спокуситься на хорошу зарплату – вільних агентів, футболістів, які хочуть отримати шанс.
Не треба витрачати мільйони євро чи підписувати суперталантів. Достатньо лише закрити дірки у складі на час війни. Тому пригодяться вже досвідчені гравці, яким навіть за тридцять. З перспективою виступів протягом одного сезону, не більше.
Свого часу була історія із Карлосом Де Пеною, коли взяли футболіста фактично з вулиці. Перед цим його не хотів кіпрський Пафос із зарплатнею 12 тисяч євро на місяць, а от у Динамо уругваєць зміг себе проявити, стати одним із лідерів команди та двічі зіграти в ЛЧ.
Вистачає футболістів, які перебувають без клубу. З ними потрібно працювати, їх потрібно вивчати. Для прикладу, зараз безробітний Лукаш Теодорчик. Враховуючи форму Бєсєдіна, це міг би бути хороший варіант підсилення Динамо.
Головний конкурент, Шахтар, підписав двох іноземців – Джурасека та Тейлора. З обома раніше працював Йовічевіч у Дніпрі. Якщо називати речі своїми іменами, то рівень цих гравців зовсім невисокий. Вони не потрібні Динамо Загреб та ПАОКу. Для них Шахтар – це дуже хороший варіант і можливість отримати серйозні гроші. Для донецького клубу – це можливість закрити проблемні позиції. Якби не було війни, вони ніколи б не отримали запрошення стати «гірниками». Та як на сьогоднішній рівень УПЛ вони обоє – конкурентні.
Так, війна ще триває. Ризики рекетних ударів досі високі. Але ж чемпіонат буде проводитися у відносно безпечних місцях – у Києві та на заході країни. Плюс – виступи закордоном. Прямої загрози воєнних дій поки немає. Інакше футболу не було б узагалі. Не всі легіонери покинули Україну. Тому приїзд нових іноземців – можливий.
Інший фактор – це Луческу. Румунський тренер має колосальний досвід та величезний авторитет. Він може запрошувати під своє ім'я. Це аргумент для потенційного переходу у Динамо для кожного футболіста з Румунії, Туреччини чи Латинської Америки. Потрібно моніторити дуже багато чемпіонатів. Насамперед, польську лігу. Кандидати точно будуть.
Той же Євген Красніков завдяки своїм зв'язкам та авторитету працює з латиноамериканцями. Так, не всі хочуть їхати, але певні переходи відбуваються. Той же Бланко – доволі цікавий гравець. Деякі клуби змогли вирішити гострі кадрові питання, закрити проблемні позиції. Потрібно тільки працювати в цьому напрямку, вміти переконувати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
