«Дискусія про шанси наших команд у групових турнірах єврокубків виникла одразу ж після жеребкування, задовго до приголомшуючого дебюту «Дніпра-1» та «Динамо» у військовому чемпіонаті України. Зрозуміло, що ніхто не відчував і не відчуває найменших ілюзій на предмет шансів знелегіонерованого «Шахтаря» в Лізі чемпіонів, «Дніпро-1» порушив інтерес і сподівання лише розгромною перемогою над динамівцями, але про шанси. З оптимістичним таким смаком!
Особисто я відразу і зло висловився в своєму телеграм-каналі про горезвісний «повинні проходити» — мовляв, з яких це хронів «Динамо» ОБОВ’ЯЗКО прибивати «Ренн»?! Зрозуміло, що можна і потрібно думати про це, сподіватися, бажати, розраховувати, ставити завдання і навіть по-вболівальницько вимагати, але мовити на повному серйозі про «ОБОВ’ЯЗКИ» — марення. (Я вже мовчу, що в кожному з кошиків у киян були варіанти простіші, але про жеребкування і суперниках окремо і детальніше.)
Друга команда України і до війни не була зобов’язана проходити четверту команду Франції. Два Кубки кубків і маса чемпіонських трофеїв у клубному музеї не мають до цього найменшого відношення, грошей у окремо взятого бретонського клубу ніяк не менше, а чемпіонат, в якому він бере участь, набагато сильніше. «велику п’ятірку». Не вірите — загляньте в таблицю коефіцієнтів УЄФА. Не настільки давні зустрічі в Лізі Європи, коли «Динамо», провівши найкращі свої матчі за Олександра Хацкевича, двічі обіграло «Ренн», теж тут ні до чого і дозволяють хіба що провести елементарний аналіз: хто за минулі чотири роки став сильнішим, а хто , На великий жаль, — навряд чи. Щоб не сказати жорсткіше і відвертіше...
Так, стоп, я в жодному разі не скасовую бажання бачити наші клуби і, зокрема, «Динамо» нагорі всіляких таблиць. Наголошую ще раз і не дозволяю витлумачити себе хибно: ніякі проблеми, ніякі слабкості, ніякі недоліки в грі не заважають нам мріяти про перемоги і просити гравців, тренерів зробити для цього все і навіть більше. Сам кричу що є сечі: «Вперед! Тільки вперед! Ви можете!!!» Це й справді їхній борг перед уболівальниками, перед країною, перед самими собою і своїм уявленням про борг і професіоналізм. Але не можна плутати НЕОБХІДНІСТЬ і обов’язковість. Друге надто грішить нерозумінням розкладу сил у сьогоднішньому футболі та відвертим марнослів’ям. Хоча ви, безумовно, маєте право і на нього, якщо вже так закортіло влитися в ряди цих «обов’язків». Заборонити балаканину неможливо — її можна лише викривати в міру сил.
Ще одна вища спірна, але люта теза, з якою довелося зіткнуться: мовляв, я тут по три рази на день і ще два рази вночі паралізовану бабусю в бомбосховищі на закорках ношу, а ці футбольори зазнають труднощів!
По-перше, я не чув, щоб хтось із гравців скаржився. По-друге, по-третє, по-четверте і головних, зрозумійте, дорогі мої, перейміться і усвідомте: у нас спільне горе, і міритися, кому складніше всіх, а простіше, розпихаючи всіх по окремих полках, дуже неправильно.
Не час для таких, вибачте, закидонів — при всьому співчутті кожної окремо взятої трагедії. Хоча бо важче, гадаю, все-таки спочатку в окопах, а потім уже в містах під вогнем, і в них є різні за ступенем небезпеки і ймовірності прильоту місця. Зрозуміло, що за кордоном у цьому плані спокійніше, у Києві, припустімо, всяко надійніше, ніж у Харкові. Тільки чорт роздери: нашим футболістам не з нашими співгромадянами належить змагання влаштовувати! Їм судилося битися з ситими, холоднокровними, ні за кого не переживають і ідеально підготовленими суперниками-іноземцями!!!
Ще раз, не боячись повторення: не з нашими, хто в окопах і притулках, а з турками, французами і кіпріотами, у яких немає жодної війни, всі рідні і близькі під боком і в безпеці, а домашній стадіон реально. , до якого приписано клуб.
І потому логіка, що динамівцям, шахтарям, дніпрянам і т. д. легше, ніж умовному Івану Петрусенко чи Панасу Рабіновичу, не проходить. Вони не з вами і не з вашою багатостраждальною бабусею грають. Ніхто — ні я, ні «Футбол», ні хто би то ні було ще! — не стверджує, що футболістам гірше, ніж решті українців: це було б верхом дурниці. Але їм реально гірше, ніж їх закордонним колегам, і це, на мій погляд, досить очевидно. Так що не пересмикуйте і, по можливості, обходьтеся без агресії — точніше, перекладайте її за правильною адресою, у відомому напрямку.
Одним словом, четвергове та п’ятничне жеребкування поставили перед нашими клубами нові та дуже складні завдання, вирішення яких буде гідним найзахопленіших слів, епітетів та компліментів», — написав Франків у свіжому номері журналу «Футбол».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
