А почалася ця не зовсім звичайна історія ще три роки тому, коли подаючий надії юний футболіст вирушив на п'ятиденні збори до Англії, де за численними тренуваннями та товариськими матчами молодих обдарувань спостерігали кілька десятків селекціонерів та футбольних агентів з різних країн, що виглядають для себе майбутніх футбольних талантів та перспективних потенційних клієнтів.
«Я тоді сподобався тренеру одного з англійських ліцеїв, – згадує Денис Бунчуков. - Він сказав, що йому дуже подобається мій стиль гри, і він хотів би бачити мене у своїй команді. Ця пропозиція була цікавою тим, що я не тільки міг повноцінно і дуже інтенсивно тренуватися, але ще й здобувати освіту і, зрештою, мати диплом англійського ліцею. Моїм батькам така перспектива теж сподобалася, і рішення було ухвалено.
Два роки навчання та високоякісних тренувань пролетіли досить швидко. Після закінчення ліцею я вже мав конкретну пропозицію з місцевого футбольного клубу продовжити кар'єру, але бюрократичні адміністративні перепони, на жаль, не дозволили мені отримати всі необхідні документи для легального проживання та роботи в Англії. Ось тоді переді мною і постало питання: що ж робити далі?
Вихід із цієї непростої для Дениса ситуації підказав бельгієць Ксав'є Даміне, який протягом кількох останніх років працював на Туманному Альбіоні на федерацію футболу Бельгії, де спостерігав та селекціонував молодих англійських обдарувань з перспективою подальшого запрошення їх у провідні клуби Жупілер Ліги. Бунчукова він примітив уже давно і, дізнавшись про його несподівані проблеми, відразу запропонував йому спробувати свої сили в Бельгії. На що одразу ж отримав позитивну відповідь.
Прибувши до Брюсселя, Денис опинився у розпорядженні місцевого футбольного агента Еріка Депіре, який допоміг молодому українському таланту якісно підготуватися та пройти тестування у таких клубах як Візе, Ейпен, Уніон Сент-Жиллуаз. Незважаючи на позитивні відгуки фахівців та рекомендаційні звіти селекціонерів, ніхто з них, на жаль, так і не наважився запропонувати контракт молодому українському півзахиснику. У жовтні минулого року у Бунчукова з'явилася можливість місяць потренуватися з льєжським Стандардом, але пауза в тренувальному процесі, що тривала, і тривала відсутність ігрової практики дали про себе знати — Стандард теж відмовився від послуг українського футболіста.
«Це був важкий та дуже непростий для мене період, — розповідає Денис. — Я зневірився у власних силах і з опущеними руками повернувся в Україну. На щастя, це тривало недовго. Я швидко взяв себе до рук і знову приступив до тренувань. Три місяці наполегливої роботи, максимальної самовіддачі з однією єдиною метою — вдало пройти мій наступний тест і знайти собі хороший і перспективний клуб».
Така можливість надалась у лютому цього року. Бельгійські друзі Дениса вмовили керівництво клубу Серен переглянути перспективного українського гравця. І хоча після проходження тесту у тренерської ради ще залишалися якісь сумніви, технічний директор академії клубу Філіп Далемань та наставник U-23 Григорій Промент переконали всіх у необхідності залишити Бунчукова при команді.
Саме в цей же період розпочалася повномасштабна агресія Росії проти України. Керівництво клубу Серен оперативно зробило все необхідне для набуття Денисом статусу тимчасового біженця на один рік і добилося виплати йому щомісячної допомоги у 1100 євро. На цей же період між клубом і футболістом було укладено дещо компромісну угоду: Денис продовжує повноцінні тренування з командою, може брати участь у її офіційних матчах, користуватися медичними послугами, страховкою та іншими перевагами, як і будь-який інший гравець клубу, але остаточне рішення щодо його подальшої Долі буде прийнято лише наприкінці поточного сезону. Тоді ж буде порушено питання щодо укладання чи ні з Денисом Бунчуковим професійного контракту. Поки ж наш земляк власним коштом винаймає житло в центрі Льєжа та їздить на тренування громадським транспортом.
«Ця ситуація мене поки що цілком влаштовує, – зізнається Денис. — Я хотів би подякувати клубу та бельгійській владі за надану мені можливість тимчасово проживати в цій країні і займатися улюбленою справою. 1100 євро цілком достатньо, щоб знімати прийнятне житло та нормально харчуватися. Це мені дозволяє у фінансовому питанні бути абсолютно незалежним та не просити допомоги у моїх батьків. А решта — дрібниці життя. Головне, що я маю можливість повноцінно тренуватися, грати та планомірно йти до здійснення своєї мрії.
До самостійного життя, самоорганізованості я звик ще з дитинства. Два роки в Англії у 16-річному віці теж стали для мене гарною школою.
Мій нинішній розпорядок дня досить простий: зранку автобусом їду на тренування, потім повертаюся додому і дзвоню в Україну, щоб дізнатися про останні новини від своїх близьких та друзів. Потім знову тренування та регулярна вечірня пробіжка зі зміною ритму. Швидкість — це один із моїх ковзанів, моїх тренерів у захваті від моїх показників у цьому плані.
Спочатку я думав, що тренуватимуся і гратиму тільки з U-23, але мене відразу ж підключили до роботи з основним складом. Більше того, кілька разів моє прізвище фігурувало у заявці на матчі першої команди. А у поєдинку шостого туру проти Генка (0:4) наш головний тренер Жозе Женшамп випустив мене на поле в основному складі, де я відіграв майже 70 хвилин. Ви не уявляєте, як мені все це було важливо, як це надихає і стимулює в роботі! Я готовий з ранку до вечора гори перевертати на тренуваннях, щоб удостоюватись такої честі.
Я чудово розумію, що мені ще багато потрібно вдосконалювати, над багатьом працювати, щоб домагатися регулярного та закономірного прогресу. Ці 70 хвилин на полі в основному складі стали своєрідним лакмусовим папірцем і для мене, і для моїх тренерів. Всі мої сильні та слабкі сторони стали видно як на долоні. Але я дуже радий, що навколо мене тут працюють чудові фахівці, справжні футбольні професіонали, а отже я обов'язково зростатиму і вдосконалюватимусь, щоб день у день наближати мою заповітну мрію — стати гравцем справжнього професійного клубу».
Володимир ГРАБІЩЕНКО з Бельгії
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
